Принципи виховання дітей кардинально змінилися. Ось що потрібно зробити,
щоб ваша дитина не програла конкурентам ще на старті.
Всі батьки бажають своєму малюкові кращого. Але є одна біда: щиро,
мріючи підготувати дитину до майбутнього, ми вчимо її тому, що підказує наш
досвід. І рідко замислюємося, наскільки швидко разом з цим досвідом старіємо.
Чому пора змінювати підхід до
навчання?
Соціологи заявляють, що в найближчі 10-15 років зникнуть до 20% професій, які існують тепер. І з’явиться
мінімум стільки ж нових. До 2030 року, як вважають експерти дослідницької
організації McKinsey Global Institute, з ринку праці зникне не менше 375
мільйонів робочих місць. Роботу, яку виконують люди, візьмуть на себе роботи. Є
навіть спеціальний сервіс, за допомогою якого можна визначити, чи знаходиться
ваша професія в групі ризику. Втім, мова зараз не про вас, а про дітей.
Ми як і раніше готуємо дітей до життя в умовному ХХ столітті, в той час,
як світ вже змінився і продовжує змінюватися.
Ви думаєте, що ранній розвиток, математичний ліцей і поступлення на
престижний економічний факультет якогось столичного вузу гарантують дитині
посаду, як мінімум бухгалтера, а при хороших розкладах і швидке зростання до
фінансового директора великої корпорації? Прокиньтесь! У 2016 році на
Всесвітньому економічному форумі в Давосі економісти і бухгалтери були названі
серед основних професій-лузерів: в цій сфері в найближчі роки очікується
максимальне число скорочень.
Ті навички, які виявляться вирішальними при прийомі на роботу в
роботизованому завтра, сьогодні ще не відіграють вагомої ролі, ми їх ігноруємо.
Між тим, щоб не загубитися в новому світі, люди будуть змушені прокачувати свої
вміння, в яких вони як і раніше перевершують роботів. Саме це і визначає нові принципи
навчання та виховання.
На жаль, стандартні сучасні школи, як і раніше дають дітям навички родом
з минулого століття. Тому так важливо, щоб всі батьки пояснили синові чи доньці
п’ять простих речей.
Чому навчати дитину?
За здатністю до запам’ятовування ми — люди — програли комп’ютерам і
роботам вже давно. Обсяг знань, який теоретично можна вкласти у голову школяра
за 10 років, не перевищує 1 ГБ.
Полічіть самі: середній підручник, який містить 150 сторінок по 2 400-2
500 символів на кожній, займає близько 0,35 МБ. Нехай в рік діти вивчають 10
таких підручників. Тоді обсяг отриманої ними текстової інформації за 11 років
навчання складе менше 40 МБ. Додамо сюди додаткові позакласні заняття та
читання, зображення та вивчення інших мов… Навіть збільшивши шкільні 40 МБ в 25
разів, ми отримаємо всього-на-всього 1 ГБ інформації.
А тепер порівняємо. Весь архів Великобританії, що зберігає в собі повну
історію держави за тисячоліття, дорівнює приблизно 70 ТБ. Що стосується
комп’ютерів, в цьому році пам’ять окремо взятого електронного обчислювального
пристрою вже досягла 160 ТБ.
А отже, якщо ви як і раніше вважаєте важливим засунути в пам’ять чада
роки правління Тутанхамона чи, наприклад, нюанси абелевого різноманіття, ваша
дитина програла машинам вже зараз. Вона витратила час і сили на зубріння
непотрібної інформації, у той час як її однолітки-конкуренти набували інших,
набагато важливіших навиків.
2. Бути відкритим для нового
«Модель, в якій люди ходять до школи протягом перших 20 років життя і
далі наступні 40 або 50 років працюють за набутою професією, порушена, — каже
Сьюзен Ланд, експерт з соціальних взаємин і співавтор дослідження McKinsey
Global Institute. — Нам доведеться думати про постійне навчанні впродовж всієї
кар’єри».
Це означає, що найважливіший навик, який повинна винести дитина з
шкільних років — вміння і бажання вчитися.
А для цього важливо організувати процес навчання так, щоб навчання не
стало для школяра важким або страшним вантажем.
Не треба сидіти над математикою, «поки все не зробиш». Втомився —
відпочинь. Відклади. Повернешся до математики, коли знову відчуєш в собі сили й
інтерес. Ну або не повернешся, якщо захопишся чимось новим.
3. Робити наголос на тому, що по-справжньому цікаво
«Цим грошей не заробиш», — нерідко відмахуються батьки від будь-яких, як
їм здається, безглуздих захоплень покоління, яке підростає. І вперто
підштовхують сина чи дочку в юристи (а раптом стане директором юридичного
департаменту великої корпорації?), програмісти (а раптом доросте до
«сеньйора»?), менеджери (топ-менеджмент звучить солідно!), медики (неодмінно
головний лікар!)… І, загалом-то, батьків можна зрозуміти: все XX століття
готувало їх до вертикальної кар’єри, коли з «грязі — в князі», сходинка за
сходинкою, з учнів — працівники, з працівників — начальники, з начальників — в
big boss.
Але світ змінився і зараз на перший план виступає горизонтальна кар’єра.
Це коли ти не рвешся вгору, а просто робиш те, що тобі подобається: ну,
наприклад, ляльки з порцеляни чи зброю «під Середньовіччя». При цьому ти
удосконалюєшся, твої твори з кожним днем стають все крутішими. Хай навіть твоє
хобі цікаво всього 500 людям на планеті, завдяки інтернету ці люди знаходять
тебе. І ось вже твої найкрутіші в світі ляльки або кинджали стають
затребуваними, ростуть в ціні, а ти здобуваєш статус майстра.
Жоден робот не зможе вкласти душу в виріб так, як це зробить людина. А
значить, саме ця справа, до якої лежить серце, в кінцевому підсумку може
виявитися для вашої дитини страховкою від втрати місця в житті.
4. Бачити можливості
З великою ймовірністю люди, яким зараз менше 15 років, проживуть ще
століття. А це величезний термін. Порівняйте, наприклад, себе і
середньостатистичного жителя Європи 120 років тому. Як вам спільність
інтересів? Згодився б вам його досвід ремонтувати візок чи чистити димову
трубу? А дві корови (між іншим, велика цінність для сільського жителя 120 років
тому!) — як вам такий капітал, оцініть?
Те, що представляється цінним нам, сьогоднішнім, завтра може втратити
сенс.
Попереду у наших дітей — величезний життєвий термін. Чи варто плакати
над нещасливим першим коханням, якщо у тебе попереду ще мінімум 100 років,
впродовж яких ти закохаєшся десяток разів? Варто засмучуватися через погано
написану контрольну з хімії, якщо хімію — раптом вона знадобиться — ти зможеш
вивчити ще разів п’ять? Чи варто вважати себе невдахою, якщо не вступив до вузу
чи не отримав роботу мрії?
Для людини з минулого, якій на кар’єрний зліт було відведено всього
15-20 років, рік-два зволікання — критичний термін. Для людини з майбутнього ті
ж рік-два — це шанс озирнутися і побачити інші перспективи. Не варто впиратися
рогом у справу, яка не піддається. Краще витратити час на пошук того, що
виявиться дійсно твоїм.
5. Вміти кооперуватися з іншими людьми
Це одна з найважливіших навичок майбутнього, якій категорично не вчить
сучасна школа. Адже що таке кооперація? Це коли, наприклад, контрольну роботу
отримує не одна дитина, а група дітей з різним рівнем знань і ставленням до
навчання: «Ось вам, хлопці, завдання. У вас є 20 хвилин, щоб подумати і дати
спільне рішення».
Стандартна школа найчастіше такий підхід не сприймає, оскільки учитель
думає: «Та ну! А раптом контрольну вирішить хтось один, а решта просто
спишуть?» І в чомусь він правий. З іншого боку, рішення завдань у дорослому світі
— це завжди груповий проект.
У комерційних організаціях ніхто не ставить перед кожним співробітником
різні варіанти однієї і тієї ж «контрольної». Там створюються групи, які
отримують якусь загальну задачу, а далі вирішують її по мірі можливостей та
здібностей кожного. Один придумав ідею, інший її записав, третій розкритикував,
четвертий втілив, а п’ятий начебто нічого не зробив — просто чай вчасно приніс,
створив атмосферу для творчості.
Емоційний інтелект стане одним з найважливіших навичок, необхідних для
успіху.
І нехай від реальної контрольної за старими правилами дитина поки не
відкрутиться, розробляти навик кооперації можна на інших групових уроках.
Наприклад, на фізкультурі, вселяючи школяреві: «Якщо з твоєї емоційною
підтримкою один переміг, то це ваша спільна перемога».
Вміння працювати в команді — причому працювати не тільки «вирішувачем
питань», але і створювати творчу атмосферу, давати колегам емоційний відгук —
вже до 2020 року стане однією з найбільш важливих навичок при прийомі на
роботу. І її поки не може імітувати жоден робот.
Немає коментарів:
Дописати коментар