Виховна робота

2 березня учні 8-10 класів Знам'янської ЗШ І-ІІІ ст. №6 переглянули документальний фільм Ігоря Токаря "Чміль" про Героя України, фермера з Бобринецького району Віктора Чміленка. Перед фільмом учні мали змогу поспілкуватися з побратимами Віктора. Співавтор фільму Олексій Цокалов розповів, якою людиною був Герой, чим та як жив.  До Майдану Віктор Іванович приєднався з перших днів. Спочатку в Кіровограді, а пізніше, в грудні, власною машиною блокував виїзд солдатів Внутрішніх Військ в Василькові. В січні був жорстоко побитий тітушками, але від госпіталізації відмовився і повернувся на барикади.

«Наш Герой», — так тепер переважно говорять кіровоградці і жителі області про Віктора Чміленка — бобринецького фермера, який 20 лютого загинув від кулі снайпера на Майдані. Чміль (так його називали друзі) приїхав туди одним із перших, ще в грудні, коли відбувся розгін мирної студентської демонстрації, і збирався покинути Майдан останнім. Батько трьох дітей, Віктор Чміленко ніколи не був байдужим до того, що діється в країні: разом із другом Олексієм Цокаловим вони відстоювали права фермерів у себе в районі, протестуючи проти приватизації землі, «воювали» з податківцями, блокували ВВ-шників у Василькові, брали активну участь у кіровоградських Авто— та Євромайданах, тримали оборону Майдану… Шансів вижити у фермера не було: снайперська куля потрапила у сонну артерію. За словами Олексія Цокалова, Віктор ненадовго відійшов від машини на Майдані, минуло трохи часу і його телефон перестав відповідати. Люди, які знайшли мобілку поряд з убитим, зателефонували синові… Кіровоградщина зустрічала Героя десятитисячним мітингом, труну з його тілом пронесли на руках від пам'ятника Ангелу Охоронцю до центральної площі, де відбулася панахида. Поховали Віктора Івановича Чміленка 23 лютого в його рідному селі Борисівка, що у Бобринецькому районі.

Фільм виявився дуже зворушливим та цікавим не дивлячись на те, що знятий на простий телефон. На згадку гості  подарували учням державні прапори з висловами Віктора Чміленка.

Правила поводження з вибухонебезпечними предметами

Красива і багата земля України. Рясніє вона корисними копалинами, лісами, озерами та річками, садами та хлібами. Але земля нашої країни ще таїть неждану небезпеку. Майже шістдесят років минуло з тих пір, як закінчилася Велика Вітчизняна війна, а земля все не перестає воювати.

На жаль, в Україні ніколи не публікували повні статистичні дані про загибель людей (особливо дітей), які підірвалися на іржавому металі Великої Вітчизняної війни. Але факт залишається фактом - декілька загиблих у рік - трагічна реальність. Гинуть дорослі, намагаючись здати небезпечну знахідку в пункт прийому металобрухту або при спробі розібрати пристрій з метою отримати вибухову речовину; гинуть діти, які з цікавості підкладають боєприпаси у багаття.

До речі, знайти сьогодні «небезпечну іграшку» можна практично скрізь: в лісі, в старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі і навіть на вулицях міст. І якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом і діяти відповідно до ситуації, то саморобні вибухівки, що можуть з’явитися на вулицях міст і селищ визначити набагато складніше. Небезпека терористичних актів, від яких не застрахована жодна країна світу, робить питання поводження із невідомими, залишеними без догляду речами досить актуальним.

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, які здатні за певних умов (або при дії на них) вибухати.

До вибухонебезпечних предметів відносяться:

• вибухові речовини – хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.

• боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для поразки живої сили супротивника. До боєприпасів відносяться:

- бойові частки ракет;

- авіаційні бомби;

- артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

- інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

- ручні гранати;

- стрілецькі боєприпаси (патрони до пістолетів, карабінів, автоматів тощо).

• піротехнічні засоби:

- патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

- вибухові пакети;

- петарди.

• ракети (освітлювальні, сигнальні);

- гранати;

- димові шашки.

• саморобні вибухові пристрої - це пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

- саморобні міни-пастки;

- міни сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

Як правило, при знаходженні серійних мін, снарядів, гранат дорослі люди негайно викликають фахівців, які убезпечують район і знешкоджують небезпечні знахідки в установленому порядку. Інша справа – діти. Природна цікавість спонукає їх на страшні експерименти. Діти підкладають боєприпаси у багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, в школу.

Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які можна натрапити під час прогулянок лісом, походів і стати їх жертвами, навіть, не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що у землі під багаттям, розкладеним на лісовій галявині, не ховаються снаряди часів війни.

Під час прогулянок в лісі або в туристичному поході:

1. Ретельно вибирайте місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни.

2. Перед розведенням багаття в радіусі п'яти метрів перевірте грунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або лопатою обережно зніміть верхній шар грунту, перекопайте землю на глибину 40-50 см).

3. Користуватися старими багаттями не завжди безпечно. Там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї»або такі, що не вибухнули.

4.У жодному випадку не підходьте до знайдених багать, що горять (особливо вночі). В цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути.

Практично всі вибухові речовини отруйні, чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності!

Пам'ятайте! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

Однією з серйозних загроз сучасного суспільства є тероризм. Майже кожного дня ми чуємо про здійснення терористичних актів у яких гинуть люди. Більшість цих актів проходить з використанням вибухових пристроїв. І це, як правило, саморобні, нестандартні пристрої, які складно відшукати, знешкодити або ліквідувати. Злочинці, як правило, поміщають їх в звичайні портфелі, сумки, банки, пакети і потім, ніби випадково, залишають в багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, дійсно забутої розсіяним пасажиром в трамваї, тролейбусі або автобусі. Часто такі міни – пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки застосування таких мін у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

От чому вимагають особливої уваги бездоглядні предмети в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі або мітингу.

Люди часто гублять свої речі і, на щастя, не кожна з них несе небезпеку, але є кілька ознак, що дозволяють запідозрити вибуховий пристрій.

Слід звертати увагу на:

- припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якого не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль здається безхазяйним;

- наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

- звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

- наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

- наявність розтяжки дротів, або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань;

- специфічний запах.

Якщо знайдений предмет не повинен, як Вам здається, знаходитися «в цьому місці і в цей час», не залишайте цей факт без уваги.

Якщо ви знайшли забуту річ в громадському транспорті, опитайте людей, що знаходяться поряд. Постарайтеся встановити, чия вона або хто міг її залишити. Якщо господар не встановлений, негайно повідомте про знахідку водія (кондуктора).

У разі знаходження підозрілого предмету в під'їзді свого будинку, опитайте сусідів, можливо, він належить їм. При неможливості встановлення власника — негайно повідомте про знахідку у ваше відділення міліції.

Якщо ви знайшли підозрілий предмет в установі, негайно повідомте про знахідку адміністрацію.

При виявленні вибухонебезпечного пристрою:

1. Негайно повідомте чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту.

2. Не підходьте до предмету, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей.

3. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету.

4. Не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

5. Дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

Пам’ятайте! Одна з основних причин нещасних випадків з вибуховими пристроями – грубе порушення елементарних правил безпеки.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакуюють:

- одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;

- візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

- під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію. Не намагайтеся "зрізати" шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування.

- тримайтеся подалі від ліній енеропостачання, що впали.

Якщо Ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

- обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки - користуйтеся ліхтариком;

- негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

- з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомите про своє місцезнаходження, самопочуття;

- перевірте, як йдуть справи у сусідів - їм може знадобитися допомога.

Якщо Ви опинилися поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб подивитись або допомогти рятівникам. Найкраще, що Ви можете зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють бомби парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух. Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі і представники силових структур, і, при повторному вибуху, жертв буде набагато більше.

Іноді терористи використовують поштовий канал. Так, вибухом пристрою, присланого в поштовому конверті, був покалічений секретар військового аташе британського посольства в США, а також секретар експерта з ракет професора Пільтца в Німеччині.

Для листів з пластиковою міною характерна незвичайна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і написи типу: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т.п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

Правила поведінки при виникненні пожежі вдома.

Причини виникнення пожеж

Використання вогню в повсякденному, житті - було визначною пе­ремогою людини в боротьбі за своє виживання. Вогонь став надійним помічником у житті людей, Щодня ми вживаємо гарячу їжу, яка приго­тована на вогні. Для виготовлення предметів домашнього вжитку -ложки, виделки, ножа тощо,- використовується метал, який виплавляє­ться за допомогою вогню. Можна ще багато перераховувати, як нам допомагає вогонь у житті.

Але треба завжди пам'ятати, що необережне поводження з вогнем може призвести до найбільшої серед бід - пожежі!

Головні причини виникнення пожеж це:

• необережне поводження з вогнем;

• порушення вимог протипожежних норм;

• користування несправними газовими плитами, водонагрівачами та печами, електропобутовими приладами;

• гра дітей з вогнем;

• розряд блискавиці, який легко потрапляє до будинку разом із протягом, а в лісі, саду попадає у високі дерева та підпалює їх.

Існує ще одна причина виникнення пожежі - це святкові феєрвер­ки навколо ялинки, на днях народження.

Пожежонебезпечні об'єкти, предмети та прилади

У кожному будинку і квартирі є Пожежонебезпечні об'єкти.

Це і телевізор, і радіоприймач, і пральна машина і багато інших при­ладів, які працюють від електроенергії. Важко уявити наше життя без них.

На кухні встановлена газова плита, на якій щодня готується смач­на їжа.

Використання їх не за призначенням або невміле користування ними, і вони можуть стати грізними ворогами, вони можуть призвес­ти до виникнення пожежі, травмування та загибелі людей.

Як запобігти пожежі

Щоб запобігти виникненню пожежі, необхідно виконувати основні протипожежні правила:

• обережно поводьтеся з сірниками, газовими та бензиновими за­пальничками;

• не можна користуватися несправними електроприладами;• ніколи не залишайте без нагляду увімкнені в розетку електричні прилади - телевізор, праску, пилосос тощо;

• кожна четверта пожежа житлового будинку починається з кухні.

Не можна залишати без нагляду ввімкнену газову плиту, особливо коли на ній стоїть чайник. Коли чайник закипить, він може загасити вогонь і в приміщення почне надходити газ, що може призвести до вибуху. Крім того, різні сорти жирів, які використовуються для сма­ження, займаються самі по собі при температурі близько 450 градусів. Не користуйтесь водою, щоб загасити жир, який горить, так як це може викликати розповсюдження вогню по всій кухні.

Не зберігайте легкозаймисті чистячі засоби в кухні або в іншому приміщенні, де є джерело тепла. Одяг чистіть тільки на свіжому пові­трі або в добре вентильованому приміщенні.

Дії при пожежі вдома

І коли вже пожежа трапилась, необхідно вжити всі заходи для га­сіння пожежі, а якщо це вже неможливо - до врятування свого життя, і життя інших людей.

Запам'ятайте:

• якщо в квартирі або будинку почалася пожежа, не панікуйте! Не бігайте по кімнаті в пошуку порятунку, не ховайтеся у шафу. Якщо вдома є телефон, дзвоніть за номером 01 і викликайте пожежників на допомогу. Якщо вдома нема телефону - то йдіть до сусідів;

• електричні прилади, які загорілися, не можна гасити водою. Вода дуже добре проводить електричний струм, і якщо ви будете заливати водою праску, яка горить, то вас вдарить електричним струмом. Це може привести до отримання тяжкої травми;

• якнайшвидше ліквідуйте джерело енергії (припиніть подачу газу, електроструму). Накрийте сковорідку чи каструлю кришкою або мок­рою ганчіркою, щоб загасити полум'я. Залиште їх накритими до пов­ного охолодження жиру, інакше вогонь загориться знову;

• якщо ви самостійно не в змозі приборкати полум'я, залиште квартиру, але перед тим перекрийте подачу газу та електроструму, щільно закрийте всі двері, щоб позбутися протягів і завадити розпо­всюдженню вогню;

• якщо не можете вийти із квартири, то вийдіть на балкон або від­чиніть вікно або розбийте його, і голосно кличте на допомогу.

Не соромтеся просити допомогу, якщо вогонь загрожує вашому життю.

Якщо так вже трапилося, що ви потрапили в пожежу, запам'я­тайте, що рятуючись від вогню, не можна ховатися під ліжко, у шафу, забиватися у кутку квартири. Під час пожежі найнебезпечнішим є не вогонь, а дим. Часом вистачає декілька вдихів, щоб втратити сві *домість і отруїтися продуктами горіння різних предметів - димом. Тому, в; першу чергу, необхідно захищати органи дихання від диму, якщо нема ніякої можливості піти з дому.

Дії при пожежі в навчальному приміщенні

Якщо пожежа трапилась в навчальному приміщенні, виконуйте такі правила:

• не створюйте паніки! Не можна вибігати, в коридор з криком «Пожежа, горимо!», розпихати всіх у коридорі і бігти до виходу. Найстрашніше, що може виникнути при пожежі - це паніка. Не будь­те причиною її виникнення;

• чітко усвідомте порядок виходу із навчальних приміщень, де проходять заняття.

Викладач, який проводить урок, знає найбезпечніший шлях виходу із учбових приміщень під час пожежі.

• Виконуйте вказівки викладача по евакуації із учбових приміщень.

• Допомагайте своїм товаришам.

Неприпустимість жартів у викликах пожежної служби

ПАМ'ЯТАЙТЕ: помилковий виклик може відвернути увагу пожеж­ників від справжньої пожежі і тоді може згоріти чужий будинок, загинути люди.

Пожежна небезпека горючих матеріалів

Люди в побуті користуються різними речовинами, в тому числі і такими, що можуть стати джерелами пожежі.

До легкозаймистих речовин відносяться бензин, гас, ацетон, якими розбавляють фарби, лаки та аерозолі, які використовуються для зни­щення тарганів та комах, дезодоранти.

При користуванні цими речовинами потрібно пам'ятати, що:

1. Аерозолі не можна розпилювати поблизу вогню;

2. Не можна нагрівати аерозольні балончики на вогні, бо вони можуть вибухнути і поранити вас.

3. Забороняється зберігати речовини, що легко займаються, біля печі, газової плити.

4. Забороняється використовувати бензин, гас для розпалювання печей, вогнищ.

5. Не можна користуватись відкритим вогнем у місцях зберігання речовин, що легко загораються. :

6. Не ставте джерело відкритого вогню (свічки, спиртівки) біля фіранок. ,

7. Не накривайте люстри чи настільні лампи папером.Крім того, джерелами пожежі можуть стати сіно, хмиз, тирса, прі­ле листя, папір тощо, які можуть загорітися самі по собі. Тому їх слід зберігати в спеціально обладнаних місцях, подалі від житла.

Забороняється:

1. Зберігати горючі матеріали біля житла та на горищах.

2. Не можна розпалювати вогнища чи користуватися відкритим вогнем поблизу місць зберігання сіна, соломи, хмизу тощо.

Пам'ятайте, що недотримання правил безпечної поведінки з горю­чими матеріалами та речовинами, які легко займаються, може призве­сти до виникнення пожежі.

Правила безпеки при поводженні з газом

Загальні відомості про природний та зріджений гази

У нашій країні як паливо широко використовуються природний і зріджений гази (вуглеводневі). Майже в кожній квартирі встановлено газові плити, водонагрівачі, опалювальні печі чи котли.

Щоб газ приносив людям лише радість і тепло, кожний член сім'ї, починаючи зі шкільного віку, мусить знати і суворо дотриму­ватись правил безпечного користування газом, знати, до яких на­слідків призводить порушення цих правил.

Зріджені гази в резервуарах та балонах перебувають у рідкому стані під тиском власної пари. При підвищенні температури вони пе­реходять в газоподібний стан.

Природний газ майже вдвічі легший за повітря і при витоку з при­ладів і газопроводів піднімається, скупчуючись у верхніх зонах при­міщень.

Природний і зріджений гази не мають кольору і запаху. Щоб газам надати запаху, їх одорують, тобто додають домішки, у результати чо­го з'являється запах гнилої капусти.

Запам'ятайте, що газ, яким користуються у побуті, є горючою ре­човиною і при порушенні правил користування ним може призвести до виникнення пожежі.

Основні вимоги безпечної експлуатації побутового газового устаткування

Для попередження виникнення пожежонебезпечної ситуації по­трібно правильно користуватися побутовим газовим устаткуван­ням.

Запам'ятайте основні вимоги для попередження пожежі:

• При експлуатації газового устаткування не дозволяється підігрі *вати балони зі зрідженим газом, встановлювати їх поблизу опалю­вальних приладів, виявляти витікання газу за допомогою запаленого сірника, користуватися несправними газовими приладами чи викори­стовувати їх не за призначенням.

• Не можна залишати без нагляду працюючі газові прилади, бо на випадок затухання одного з пальників в приміщення починає над­ходити газ, він накопичується та, змішуючись із повітрям, утворює вибухонебезпечну суміш, що може вибухнути. Необхідно стежити, щоб рідина, що кипить, не залила вогонь пальника, протяг не зага­сили полум'я.

• Якщо газ потрапив у повітря приміщення, негайно слід закрутити кран подачі газу і провітрити приміщення.

• Категорично забороняється сушити білизну чи волосся над пли­тою із запаленими пальниками.

• Не можна розміщувати біля газової плити речовини, що можуть легко займатися: папір, тканини тощо.

Способи виявлення витікання газу

На око. На поверхні мильної води, якою обробляють трубу, на міс­ці протікання газ виривається зі свистом.

На запах. Характерний запах, який виділяє газ, стає сильнішим поблизу місця протікання. Ніколи не шукайте місце протікання газу за допомогою відкритого полум'я.

Дії при виявленні запаху газу в приміщенні

При виявленні запаху газу в приміщенні необхідно:

1. Уникайте всіляких дій, які можуть викликати іскру.

2. Закрутити крани перед газовими приладами та на приладах, при газобалонному устаткуванні - вентиль на балоні та крани на плиті.

3. Відчинити вікно і двері, створивши протяг для провітрюван­ня приміщення.

4. Не допускати в приміщенні відкритого вогню, не вмикати і не вимикати електроприлади та освітлення, щоб запобігти утворенню іскор, що можуть призвести до загорання газу та вибуху.

5. Повідомити про витікання газу в аварійно-диспетчерську служ­бу газового господарства по телефону 04 і залишити приміщення.

Основні вимоги безпечної експлуатації пічного опалення

У населених пунктах, де нема газу, для приготування їжі, обі­грівання приміщень використовується пічне опалення, яке є най­більш пожежонебезпечним.

Для остереження від пожеж необхідно виконувати такі основні правила безпеки:

• не можна розпалювати складені в печі дрова, торф або вугіллябензином або гасом. Це може призвести до вибуху і отримання опіків;

• щоб не загорілася підлога від вуглин, що можуть випасти з печі, на ній треба прибити металевий лист перед пічним отвором.

• не можна висипати гарячий попіл біля парканів, дерев'яних бу­дівель. Спочатку їх потрібно залити водою, і тільки потому - ви­кинути.

Правила безпеки поводження з електричними приладами

Дія електричного струму на людину

На початковій стадії розвитку електротехніки, електричний струм як чинник небезпеки не розглядався. Але збільшувалася напруга і по­тужність джерел електричної енергії, поширювалось їх використання. Почали траплятися нещасні випадки від дії електричного струму, які завершувалися смертю людини.

Подальше вивчення проблеми ураження людини електричним струмом та його пилив на людину, дало змогу розрізняти такі види дії струму на людину:

• біологічну - проявляється у подразненні і збудженні живої тка­нини, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, що відбуваються в організмі і безпосередньо пов'язані з його життєвими функціями. Це може супроводжуватися невимушеним, судомним скороченням м'язів, у т. ч. м'язів серця та легень. При цьому порушу­ється кровообіг і робота органів дихання або повністю припиняється їх діяльність;

• термічну (теплову) - зумовлює опіки окремих ділянок тіла, на­грівання кровоносних судин, нервів, серця та інших органів, що знаходяться на шляху проходження струму. Це може викликати в них значні функціональні розлади. Опіки можуть бути внутрішні і зовнішні. Електрохімічна дія струму спричиняє розклад органічних рідин, у т. ч. і крові, що супроводжується значними змінами їх фізико-хімічного складу;

• механічну - полягає в розшаруванні, розриві та інших механіч­них пошкодженнях тканин організму, зокрема, м'язової, стінок кро­воносних судин, судин легенів, унаслідок електродинамічного ефек­ту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від теплової дії струму.

Різноманітність дії електричного струму на людину може при­зводити до негативних наслідків, тобто до електричних травм -пошкоджень, спричинених впливом електричного струму або елек­тричної дуги, 3 протіканням електричного струму одночасно при­сутні всі види дії. Електричні травми умовно поділяються на два види:

• місцеві, коли виникає місцеве ушкодження організму;

• загальні, коли уражається весь організм через порушення нор­мальної діяльності життєвоважливих органів і систем.

Класифікація електричних травм

У залежності від наслідків ураження, електричні удари можна поді­лити на п'ять ступенів:

• судомне, ледве відчутне скорочення м'язів;

• судомне скорочення м'язів, що супроводжується сильним болем, але без втрати свідомості;

• судомне скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збере­женням дихання і роботи серця;

• втрата свідомості і порушення серцевої діяльності чи дихання (або обох цих порушень разом);

• клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

У побутових умовах переважна кількість електрообладнання є пе­реносним, і при цьому часто виникає пошкодження їх ізоляції.

При пошкодженні електромережі, або коли обірвався чи оголився електричний провід, зламався електровимикач або розетка,- не торкайтеся оголених місць. Торкання оголених місць може призвести до травми.

Використання електричних приладів не за призначенням, або не­вміле користування ними, може призвести до пожежі.

Електронагрівальні прилади, такі, як електрочайник, електроса­мовар, електропраска, електрокамін та інші потрібно "включати в електромережу справними.

Не залишайте без догляду і не забувайте своєчасно вимикати елек­троприлади, щоб не допустити пожежі.

Якщо ви дивитесь телевізор, а екран потух або почав миготіти, ні в якому разі не можна по ньому стукати. Він може загорітися або навіть вибухнути. Його треба негайно вимкнути.

Якщо щось потрапило до працюючого телевізора, радіоприймача та інших електроприладів, треба в першу чергу їх вимкнути, і тільки потім діставати сторонній предмет. Ні в якому разі не можна лізти туди олівцем чи іншим предметом, коли електроприлад увімкнутий.

Щодня пам'ятайте і виконуйте правила:

• ніколи не залишайте без нагляду увімкненими в розетку електро­прилади;

• забороняється тягнути за електричний шнур руками тому, що він може обірватися і може вас вразити електричним струмом;

• забороняється підходити до оголених дротів і чіпати їх руками;

•у дачному будиночку електроприладами треба користуватися уважно;

• якщо загорілися електроприлади, їх не можна гасити водою.17.4. Побутові небезпеки

Сучасні досягнення науки та техніки значно змінили побут люди­ни. Електроприлади, побутова хімія, використання полімерних мате­ріалів полегшили виконання багатьох робіт по дому. Але з іншого боку, побут інколи стає джерелом небезпеки для здоров'я і навіть життя людини.

Державотворчі процеси в Україні

- Пригадайте, коли, як і за яких обставин відбулося проголошення незалежності України.-  Охарактеризуйте соціально-політичну ситуацію в Україні після проголошення незалежності.Стартові умови розгортання процесу державотворення·         Відсутність науково обґрунтованої моделі побудови незалежної держави;·         вкрай низький рівень політичної та економічної культури мислення;·         недосконала організація державної влади, незавершеність розподілу функцій між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади;·         середній рівень матеріально-сировинного потенціалу, недостатня забезпеченість паливно-енергетичними ресурсами;·         низька конкурентоспроможність українських підприємств на міжнародних ринках в результаті тривалої дії такого чинника як одержавлення економіки;·         панування командних форм і методів управління, надмірна централізація та екстенсивний шлях розвитку господарства, успадковані від радянських часів;·         диспропорції у територіальному розміщенні виробничих сил;·         мілітаризована економіка;·         суттєве погіршення екологічної ситуації;·         значний вплив соціально-психологічних чинниківУчитель. Таким чином, проголошення незалежності стало своєрідною точкою відліку нового етапу історії України. Необхідно перейти від «уламка імперії» до формування власної державності, від формальної незалежності — до реального суверенітету.Проте не всі представники українського суспільства підтримували ідею розбудови незалежної Української держави.  Особливості державотворчих процесів в УкраїніДержавотворчий процес — процес становлення державності, формування державних органів влади, визначення їх функцій.-          Як ви вважаєте, які законодавчі акти було покладено в основу даних перетворень?Учитель. Таким чином, проголошена незалежність надзвичайно гостро поставила питання про розбудову держави. Одним з найперших державотворчих кроків було запровадження атрибутів державності. Важливими віхами на цьому шляху стали:1. Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про державний кордон України», який проголошував недоторканність кордонів, визначав порядок їх охорони та правила переходу.2. Визначення громадянства. 8 жовтня 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України». Відповідно до цього Закону громадянство надавалось усім, хто проживав на території республіки, незалежно від соціального стану, статі, політичних та релігійних поглядів, хто не був на момент набуття чинності Закону громадянином інших держав і не заперечував проти отримання громадянства України.3. Визначення національної символіки. У січні–лютому 1992 р. постановами Верховної Ради затверджено як Державний Гімн мелодію М. Вербицького «Ще не вмерла Україна», синьо-жовтезнамено — Державним Прапором, а тризуб — Малим Державним Гербом України.4. Запровадження власної грошової одиниці. Із метою виходу з рубльової зони в 1992 р. на території республіки були запроваджені купони багаторазового використання, а 2 вересня 1996 р. відповідно до Указу Президента на зміну купону прийшла справжня національна валюта — гривня.5. Створення власних збройних сил. Власні збройні сили — гарант захисту державної незалежності, територіальної цілісності та суверенітету країни. 11 жовтня 1991 р. Верховна Рада затвердила концепцію оборони та розбудови Збройних сил України.У цьому документі констатувалося прагнення України стати нейтральною, без’ядерною, позаблоковою державою. 6 грудня побачив світ Закон «Про Збройні сили України», у якому Україна як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права офіційно проголошувала створення власних збройних сил.Пакет Законів, які було прийнято надалі («Про прикордонні війська України», «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» та ін.), створив певну правову базу для реформування війська.У жовтні 1993 р. Верховна Рада прийняла «Військову доктрину України». Документ такої ваги республіка прийняла першою серед країн СНД. Із урахуванням трирічного досвіду він ставив завдання розбудови збройних сил у трьох площинах — військово-політичній, військово-технічній та військово-економічній. Характеризуючи завдання та зовнішні функції української армії, Президент України наголосив, що «хоча ми ні на кого не збираємося нападати, нікому не загрожуємо силою, але ми маємо бути готовими захистити свою державу і свій народ. Це єдине, що визначає характер і зміст Збройних сил України».Таким чином, офіційне затвердження атрибутів державності, створення власних збройних сил — гаранта захисту державної незалежності — лише початок процесу розбудови держави.У межах цього процесу розгортаються і взаємодіють дві суспільні тенденції — трансформація існуючих та формування нових структур. Формування партійно-політичної системи. Становлення інституту президентстваУчитель. Пріоритетним напрямом державотворчого процессу є формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової.Вищий законодавчий орган України — Верховна Рада — дістався в спадок від Української РСР. Її було обрано ще навесні 1990 р., і аж до весни 1994 р. депутати Верховної Ради дванадцятого скликання визначали перебіг законодавчого процесу.У цьому були свої позитивні та негативні моменти. Позитивним було те, що забезпечувалися спадкоємність та керованість суспільного розвитку на початковій фазі реформ, існувала база для розгортання державотворення, а негативним — що більша частина депутатів Верховної Ради посідала консервативну позицію і гальмувала створення правового поля для демократичних перетворень.Перший парламент незалежної України за період своєї діяльності прийняв майже 450 законів. Значна їх кількість мала декларативний характер, не була забезпечена механізмом їхньої реалізації.Суттєво вплинуло на політичний розвиток те, що в структурі виконавчої влади України виник новий важливий елемент.За умов з метою забезпечення сильної виконавчої влади, яка б стала гарантом послідовності перебудовчих процесів, політичної єдності в центрі і на місцях, Верховна Рада Законом від 5 липня 1991  запровадила Інститут Президентства.Президент (у перекладі з латини означає «той, хто сидить попереду» або «головуючий») — у суспільній свідомості найчастіше ця посада асоціюється з поняттям «лідер».Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції, прав і свобод людини.      Першим Президентом України було обрано Л. М. Кравчука.Формування гілок влади в УкраїніЗавдання :      Які історичні національні традиції було закладено в основу формування органів влади в Україні? Учитель. Механізм влади часто гальмував практику реформування, не забезпечував належного соціального захисту населення, самоусувався від керівництва господарськими процесами. Виникло двовладдя, а згодом три центри влади — президент, Верховна Рада та уряд. Криза влади в Україні значною мірою була зумовлена кризою існуючого державного ладу, його несистемним характером.В основі державного устрою республіки лежало, по суті, механічне поєднання елементів парламентської республіки, президентського правління і радянської влади, що зумовлювало чимало внутрішніх суперечностей.Протистояння президент — Верховна Рада відбувалося не тільки в центрі, а й у регіонах, де воно набуло форми конфлікту між місцевими радами та органами місцевої державної адміністрації.Останні були створені навесні 1992 р. відповідно до Закону України «Про представника Президента України» та Положення «Про місцеву державну адміністрацію», затвердженого Указом Президента. Запровадження посади представника президента, формування апарату місцевої державної адміністрації були спробою реформувати радянську систему, створити жорстку виконавчу вертикаль, підпорядковану президентові, та здійснити реформування місцевої влади не вдалося. Верховна Рада 1994 р. ліквідувала місцеві державні адміністрації і повернула державну владу на місцях радам народних депутатів та їхнім виконкомам.Отже, на початковому етапі державотворення (1991 — перша половина 1994 р.) у процесі розбудови та становлення владних структур визріла криза, проявами якої стали такі тенденції:·         не вдалося ефективно і зважено здійснити розподіл владних повноважень;·         роздвоєність виконавчої гілки влади (президент — уряд) надзвичайно ускладнювала управління і заважала ефективній роботі;·         загальна невизначеність у розподілі владних функцій і повноважень зумовлювала тотальну безвідповідальність на всіх рівнях;Робота з таблицею      Дострокові вибори Президента й депутатів Верховної Ради (1994 р.)·         Політична та економічна нестабільність (протягом 1994–1999 рр. в Україні помінялося чотири уряди).·         Недостатні темпи соціально-економічних реформ.·         Призупинення падіння виробництва; гальмування економічної кризи в країні.·         Зупинення гіперінфляції; запровадження власної національної валюти — гривні.·         Прийняття Конституції України.·         Утвердження України на міжнародній арені Прийняття Конституції України (1996)Конституція — Основний Закон держави, політичний, нормативно-правовий акт, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, права та обов’язки громадян.Учитель. Конституція — потужний засіб політичного управління суспільством, юридична база всього законодавства держави, основа наукових розробок у сфері права, найважливіше джерело права.Конституції України як Основному Закону держави властиві особливості правового статусу: вона має найвищу юридичну силу, є основою для прийняття інших нормативних актів держави. Їй притаманна підвищена стабільність.Конституційний процес в Україні як процес підготовки нової Конституції України розпочався з прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.). У ній передбачалась розробка нової Конституції. Було утворено комісію з вироблення нового Основного Закону (Конституційна комісія) і відповідну Робочу групу. Вона підготувала концепцію Конституції, яка була схвалена Верховною Радою.Після проголошення незалежності певний час зберігала чинність Конституція УРСР у тій частині, яка не суперечила законам України, прийнятим після 24 серпня 1991 р. Це було зумовлено обставинами перехідного періоду. Проголошення незалежності та референдум 1 грудня 1991 р. дещо активізували конституційний процес.Етап и конституційного процесуУчитель. Новий проект Конституції України Конституційна комісія схвалила 11 березня 1996 р. і передала його на розгляд Верховної Ради. 24 квітня проект було прийнято за основу. 5 травня 1996 р. було створено Тимчасову спеціальну комісію з доопрацювання проекту Конституції, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні комісія завершила свою роботу. Розпочалася копітка робота з обговорення доопрацьованого проекту Конституції. До 26 червня 1996 р. Верховна Рада України не прийняла жодного розділу Конституції. Вважаючи неприпустимим затягування конституційного процесу, Президент України підписав Указ, яким призначав на вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум з питань затвердження нової Конституції.27 червня Верховна Рада відновила роботу, змінивши технологію розгляду Конституції. Було створено робочі групи з найболючіших питань — власності, символіки, організації влади тощо. Надвечір було відновлено пленарне засідання, яке тривало всю ніч.    28 червня 1996 р. нову Конституцію України було прийнято. Україна одержала Основний Закон, без якого державність є невизначеною.Конституція юридично закріпила політичний і економічний суверенітет Української держави, її територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. 
·         Суверенітет;
·         незалежність;
·         демократизм;
·         соціальна держава;
·         правова держава;
·         пріоритет загальнолюдських цінностей;
·         поділ влади.
Політична ситуація в Україні в кінці 1990-х — на початку 2000-х рр.
 Робота з таблицею:      
 Основні політичні події кінця 1990-х — початку 2000-х р.р.

 Основні принципи Конституції України:

Вікторина "Правила дорожнього руху"  

    Чи допускається буксирування велосипеда? (Ні)

·         Як найчастіше називають водія? (Шофер)

·         3 якого віку дозволено пересуватися на велосипеді дорогами загального користування? (З 14 років)

·         Чи дозволяється водієві мопеда їздити пішохідними доріжками? (Ні)

·         Кого ми називаємо учасниками дорожнього руху? (Пішоходів, водіїв, пасажирів)

·         Чи є у велосипедиста шлях гальмування? (Так)

·         Чи можна велосипедистові їхати по дорозі, якщо неподалік є велосипедна доріжка? (Ні)

·         Який дорожній знак установлюють поблизу шкіл? («Діти»)

·         Який поворот більш небезпечний — лівий чи правий? (Лівий, тому що рух правосторонній)

·         Як називається «зебра» на дорозі? (Пішохідний перехід)

·         Чи є пішоходами особи, що виконують роботу на дорозі? (НІ)

·         Які сигнали подає світлофор? (Червоний, жовтий, зелений)

·         Який сигнал світлофора включається одночасно для всіх сторін перехрестя? (Жовтий) Яке перехрестя називають регульованим? (Те, де є світлофор або регулювальник)

·         Кому мають підкорятися пішоходи й водії, якщо на перехресті працюють одночасно й світлофор, і регулювальник? (Регулювальнику)

·         Навіщо потрібні стоп-сигнали па автомобілі? (Щоб інші учасники дорожнього руху могли бачити наміри водія зупинитися або пригальмувати)

·         Якої сторони слід дотримуватися, крокуючи тротуаром? (Правої)

·         Зі скількох років дітям дозволено їздити на передньому сидінні автомобіля? (3.12 років)

·         Чи завжди пасажирам потрібно пристібатися ременями безпеки? (Гак:, завжди)

·         Скільки сигналів має пішохідний світлофор? (Два": червоний і зелений)

·         Чи потрібно велосипедистові надягати шолом під час руху заміською дорогою? (Ні)

·         Як велосипедист повинен інформувати інших учасників руху про намір зупинитися? (Підняти руку вгору)

·         Чому на заміських дорогах пішоходи повинні рухатися назустріч руху? (Рухаючись узбіччям назустріч руху, пішоходи завжди бачать транспорт, що наближається)

·         Як слід переходити дорогу, якщо ви вийшли з автобуса? (Не можна обходити транспорт ні попереду, ні позаду, потрібно зачекати, коли він від'їде й дорогі/ буде видно в обидва боки, ще краще — відійти на безпечну відстань від автобуса. А якщо є пішохідний перехід, то переходити через дорогу слід ним)

·         Чи можна перевозити на велосипеді пасажира віком 9 років? (Ні, лише до 7років — на спеціально обладнаному сидінні з підніжками)

·         Де та які катафоти встановлюються на велосипеді? (Спереду — білий, ззаду — червоний. Можливі катафоти на колесах)

·         3 якого віку можна навчатися управління автомобілем? (3 16 років)

·         Чи можна пішоходу користуватися транспортним світлофором, якщо немає пішохідного? (Так)

·         Чи можна переходити дорогу навскоси? (Ні, тому що, по-перше, шлях стає довшим,а по-друге, складніше побачити транспорт, що рухається з боку спини)

·         У якому віці можна отримати права на управління автомобілем? (З 18 років)

·         Яке положення регулювальника забороняє рух усім учасникам руху? (Рука піднята догори)

·         Назвіть причини дорожньо-транспортних випадків з пішоходами. (Перехід у невстановленому місці, на заборонний сигнал світлофора, несподіваний вихід на проїжджу частину з-за перешкоди або транспорту, який стоїть, гра на проїжджій частині, рух уздовж проїжджої частини, а не тротуаром)       

·         Які групи дорожніх знаків ви знаєте? (Сім груп: попереджувальні, пропозиції, заборонні, знаки пріоритету, інформаційно-вказівні, сервісу, знаки додаткової інформації)

·         3 якою максимальною швидкістю повинен рухатися транспорт у населенному пункті? ( Не більш ніж 60 км'/год)