25 лютого 2022 року
Дистанційне навчання
Шановні діти, дивіться розклад своїх уроків, гортайте стрічку донизу та шукайте матеріали для свого класу.
Подані матеріали потрібно опрацювати (прочитати, скласти та записати конспект, виконати домашнє завдання). Бажаю успіху.
2 урок. 7-А клас. Зарубіжна література
Тема: Артур Конан Дойл – відомий автор класичних детективів, популярність його героїв у різних країнах. Особливості сюжету й композиції оповідань про Шерлока Холмса (на прикладі «Пістрявої стрічки»)
Мета: стисло ознайомити учнів з життям і особистістю Артура Конана Дойла, показати місце жанру детективу в його творчому доробку; розпочати аналітичне дослідження тексту оповідання «Пістрява стрічка», з’ясувати рівень первинного сприйняття й розуміння тексту, розкрити особливості його сюжету й композиції; розвивати й вдосконалювати читацькі компетенції учнів в опануванні жанру детективу; сприяти розвитку логічного мислення семикласників.
Людина – сама творець своєї слави.
Голова призначена бути не тільки прикрасою,
нею інколи потрібно думати.
Артур Конан Дойл
Ознайомлення з життям і особистістю Артура Конан Дойла
Віртуальний музей https://www.youtube.com/watch?v=BonOjNvfOpI&ab_channel=LenaKolos
б) робота зі статтею підручника про Артура Конан Дойла у формі пошукової бесіди
- Визначте риси Артура Конан Дойла як людини і як митця.
- Що спонукало лікаря Конан Дойла до написання літературних творів?
- З якого твору розпочалося літературне життя сищика Шерлока Холмса? (Повість «Етюд у багрянах тонах» (1887).)
- Чому Артур Конан Дойл не вважав твори про Шерлока Холмса своїм кращим творчим надбання? (Дойл мріяв бути творцем історичних романів, як улюблений з дитинства Вальтер Скотт.
- Виразно прочитайте слова Артура Конан Дойла, взяті за епіграф до нашого уроку. Як ви думаєте, ці слова стосуються самого Конан Дойла чи його всесвітньо відомого персонажа, сищика Шерлока Холмса? Аргументуйте свої відповіді
- Наскільки образ Шерлока Холмса можна вважати вигаданим літературним персонажем? (У Шерлока Холмса є прототип, людина з надзвичайними розумовими здібностями – професор Единбурзького університету, відомий хірург, Джозеф Белл, якого особисто знав Артур Конан Дойл (був асистентом у Белла). Белл славився здібністю за найдрібнішими деталями вгадувати характер людини та її минуле. Скотланд-ярд залучав Белла як консультанта у справі Джека-різника . «Етюд у багряних тонах» було опубліковано 01.12.1887 року, а 02.12. 1887 року Джозеф Белл відсвяткував своє п’ятдесятиріччя.
Словникова робота
Прототип - конкретна людина з реальності, факти життя або риси вдачі якої покладено в основу літературного образу.)
- Розкажіть про етапи роботи Конан Дойла над творами про Шерлока Холмса і доктора Вотсона. (В цілому Конан Дойлом написано 56 оповідань і 4 повісті про Шерлока Холмса. Письменник працював над ними з1887 року («Етюд у багровий тонах») до 1927 року (остання збірка «Архів Шерлока Холмса». Читачі не дозволили автору «вбити» всенародного улюбленця. За легендою, сама королева Вікторія писала Дойлу.)
- Які з творів про Шерлока Холмса ви читали? Чим вони вас захопили?
- Які розслідування відомого сищика вам сподобалися найбільше?Чим?
- Чи знайомі ви з екранізаціями творів про Шерлока Холмса? Чи знаєте ви, чию акторську роботу вважають найкращою у втіленні образу Шерлока Холмса на кіноекрані? (Створено понад 210 екранізацій творів про Шерлока Холмса. Найкращою акторською роботою вважається роль Шерлока Холмса у виконанні Василя Ліванова (серіал «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Вотсона», СРСР, 1979-1986).)
Учитель: упродовж чотирьох уроків ми з вами ближче познайомимося із Шерлоком Холмсом та його другом Вотсоном і спробуємо розкрити секрет шаленої популярності героїв Артура Конан Дойла у світової читацької аудиторії.
Аналітико-інтерпретаційне дослідження тексту оповідання «Пістрява стрічка» в обсязі означеної теми уроку
(за україномовним перекладом М. Дмитренка)
а) з’ясування первинного рівня вражень та розуміння твору
- Хто читав оповідання в повному обсязі? Хто перекладач тексту?
- Як довго ви читали твір?
- З якого фрагменту тексту не можна було відірватися від книги? Поясніть, чому?
- Дії яких персонажів вам були незрозумілими?
- Чи співпадало ваше «особисте розслідування» злочину з діями Шерлока Холмса?
- Чим вас вразив знаменитий сищик?
- Чим, по-вашому, займався доктор Вотсон під час розслідування?
- Сформулюйте головне завдання Шерлока Холмса у розслідування справи «пістрявої стрічки».
б) з’ясування
особливостей сюжету й композиції оповідання «Пістрява стрічка»
- Стисло передайте основу сюжетної лінії оповідання «Пістрява стрічка» (2-3 реченнями).
- Складіть сюжетно-композиційну формулу оповідання Артура Конан Дойла «Пістрява стрічка». Запишіть основні позиції сюжету відповідно до особливостей детективної композиції. (При перевірці виконання завдання схема коригується.)
|
Елемен-ти
компози-ції |
Епізоди
сюжетної лінії |
|
Експози-ція |
Доктор Вотсон стисло характеризує принцип вибору справ
для розслідування Холмсом та визначає місце трагічного випадку з родиною
Ройлоттів в історіях про розслідування злочинів сищиком-інтелектуалом. Для
запису учнями: Вотсон про Шерлока Холмса і справу родини Ройлоттів. |
|
Зав’язка |
Прихід Хелін Стоунер на Бейкер-стріт 221-б, її
розповідь про власні страхи, жорстокого вітчима та смерть сестри-близнючки
Джулії. |
|
Розвиток дії |
Хелін детально розповідає Холмсу про смерть своєї
сестри, про своє майбутнє заміжжя з Персі Армітіджем, про несподіваний ремонт
в її кімнаті та необхідність спати в кімнаті сестри, про тихий свист, який
вона чула вночі. Холмс вирішує діяти, не зволікаючи. Він має таємно
оглянути будинок Ройлотта, про що й домовляється з Хелін. Після того, як Хелін пішла у своїх справах, на
Бейкер-стріт 221-б з’являється розлючений Ройлотт і з погрозами вимагає від
Холмса не «пхати носа у його справи». Після того, як Ройлотт залишив помешкання, Холмс
знаходить документи,які підтверджують, що лікар Ройлотт мав мотиви до
вбивства обох пасербиць. Холмс і Вотсон терміново від’їздять то Стоук-Морана,
підозрюючи, що старий мерзотник буде форсувати події. Холмс уважно обстежує будинок ззовні та всередині й
знаходить докази злочинних намірів Ройлотта. Для запису учнями: Ранковий візит. Розповідь Хелін
Стоунер про суть справи. Ройлотт намагається залякати Шерлока Холмса. Холмс знайомиться з умовами заповіту місіс Стоунер. Огляд будинку Ройлотта в Стоук-Морані. Холмс і Вотсон складають план дій. |
|
Кульмі-нація |
Холмс готує засідку для Ройлотта в кімнаті покійної
Джулії. Вотсон посвячений у плани Холмса, а дівчина знає тільки те, що
потрібно для проникнення сищика і його друга в будинок. Шерлок Холмс рятує
життя Хелін Стоунер. Ройлотт стає жертвою своїх злочинів. Для запису учнями: Засідка. Ганебна смерть лікаря Ройлотта. |
|
Розв’язка |
Холмс і Вотсон проводжають Хелін до тітки в Харроу.
Неповоротке поліцейське слідство дійшло висновку, що Ройлотт «знайшов свою смерть внаслідок необережного
поводження зі своєю небезпечною улюбленицею — отруйною змією». Холмс пояснює
Вотсону незрозумілі деталі справи під час повернення додому. Для
запису учнями: Холмс розтлумачує Вотсону незрозумілі
деталі справи родини Ройлоттів. |
- Від чийого імені ведеться розповідь? (Від першої особи, від імені доктора Вотсона, друга Шерлока Холмса і його сусіда по квартирі на Бейкер-стріт 221-б, який виступає в ролі оповідача, очевидця й учасника описаних ним подій. Конан Дойл чітко слідує вимогам жанру детективу, започаткованим Едгаром Алланом По, перед талантом якого схилявся, створивши класичний детективний дует - неперевершеного сищика Шерлока Холмса та його друга й хронікера описаних подій доктора Вотсона. « Для мене не існувало більшої втіхи, як стежити за Холмсом, коли він займався своєю професійною справою, і захоплюватися його швидкими умовиводами, які, дарма що здавалися майже інтуїтивними, завжди були логічно обгрунтовані. Саме завдяки цьому Холмс і розплутував усе, за що брався,» - зазначав Вотсон.)
- За яким принципом Шерлок Холмс відбирав справи?Яке місце серед них займає випадок з родиною Ройлоттів?(«Переглядаючи свої записи про більш як сімдесят пригод Шерлока Холмса, які я вів протягом останніх восьми років, і вивчаючи методи свого друга, я бачу між них багато трагічних, кілька кумедних, чимало дивних, але не можу назвати бодай однієї банальної, бо Холмс, працюючи з любові до мистецтва, а не заради грошей, ніколи не брався за розслідування, якщо справа не обіцяла чогось надзвичайного, навіть фантастичного.
З усього цього різноманіття я, проте, не можу пригадати нічого винятковішого за випадок, пов'язаний із добре відомою у графстві Суррей родиною Ройлоттів із Стоук-Морана.»)
- Коли сталася ця страшна історія й чому доктор Вотсон тривалий час тримав її в таємниці?(Це відбулося на початку квітня 1883 року, але Вотсон не написав звіт про страшну подію відразу, тому що дав слово жінці, яка прийшла до Холмса просити про допомогу. Зміг він про це написати лише після її смерті.)
- Розкажіть,спираючись на текст, про ранню клієнтку Шерлока Холмса. Чому жінка тремтіла?Чому вона звернулася по допомогу саме до Холмса? («Сер, я не можу більше терпіти такого нервового напруження, я збожеволію, якщо так триватиме й далі. В мене немає нікого, хто міг би мені допомогти, нікого, за винятком однієї людини, яка прихильна до мене, але в даній ситуації вона мене не розуміє... Я чула про вас, містере Холмсе, від місіс Фарінтош, якій ви стали в пригоді у гірку для неї годину.»)
- У чому, на думку відвідувачки, полягав увесь страх її становища?Що розповіла Хелін Стоунер Холмсу і Вотсону? Виразно прочитайте її розповідь. Спробуйте передати інтонацією страх і переживання молодої жінки.
- Що ви разом із Холмсом та Вотсоном дізналися про вітчима Хелін Стоунер доктора Ройлотта?Визначте з її розповіді риси вдачі та пристрасті цієї людини. Що, на думку Хелін, було причиною поганого поводження Ройлотта з сусідами в Стоук-Морані?
- Чому, по-вашому, Холмс узявся за справу Хелін Стоунер?
- Що ви дізналися про смерть сестри Хелін Джулії? Що ви вважали причиною її смерті під час першого читання твору?
- Як реагував на розповідь Хелін Стоунер Шерлок Холмс? У який момент він почав проявляти живий інтерес до справи? Як ви думаєте, чому?
- Які запитання він поставив молодій жінці? На які деталі смерті Джулії він звернув увагу?Як ви думаєте, які ланки ланцюга розслідування вже склалися в голові Шерлока Холмса під час розповіді Хелін Стоунер?(Ключові деталі: факт заміжжя Джулії; розповідь Джулії про тихий свист, який вона чула щоночі приблизно о третій годині; тихий свист і металевий брязкіт, які чула Хелін, поспішаючи на крик сестри до її кімнати; передсмертні судороги сестри та її слова про «пістряву стрічку»; обгорілий сірник та сірникова коробка в руках Джулії, цигани.)
- Яке припущення склалося у Холмса щодо смерті Джулії? Чому він детально розпитував Хелін про розслідування причин смерті її сестри поліцією? (У Холмса виникла підозра щодо отруєння Джулії.)
- Чому Холмс вирішив терміново обстежити дім Ройлотта? Які деталі розповіді Хелін його спонукали до цього? (Він мав з’ясувати, яким чином настала смерть цілком здорової дівчини у замкненій зсередини кімнаті й що означав металевий брязкіт, який чула Хелін.)
- Чому Холмс засумнівався, що Хелін йому не все розповіла? (Він побачив синці на руках молодої жінки й був переконаний у жорстокому поводженні вітчима з Хелін.)
- Яку роль у розвитку подій відіграють цигани? (Згідно з особливостями детективного жанру лінія циган – це хибна лінія розслідування, це авторський трюк для відволікання уваги Холмса (і читачів) від головних, істинних причин, що загрожують життю тепер вже Хелін.)
- Виразно прочитайте діалог Шерлока Холмса і лікаря Ройлотта в особах. Передайте інтонаційно роздратування Ройлотта та надзвичайну витримку й іронічність Шерлока Холмса. Чому погрози Ройлотта не злякали Шерлока Холмса?Що в лайці навіженого Ройлотта Холмс сприйняв як особисту образу? Чому?
- Які мотиви до вбивства пасербиць мав старий Ройлотт?
- Яку роль в нагнітанні напруги відіграє контраст між весняним пейзажем та справою, яку розслідує Холмс?
- Як вплинула на Хелін розповідь Холмса про відвідини сищика Ройлоттом в Лондоні? Чому дівчина ніколи не почуває себе в безпеці від вітчима? Як ви розумієте слова Холмса « Він буде змушений стерегтися, бо може зрозуміти, що хтось хитріший іде тут по його слідах»?
- Виразно прочитайте опис будинку Ройлотта в Стоук-Морані. (Для підсилення гнітючого враження від цього місця рекомендуємо читати текст на фоні музичної заставки з художнього фільму «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Вотсона» із зображенням маєтку (СРСР, 1979, 1 серія «Знайомство. Кривавий напис».)
- Чому зовнішнє обстеження будинку нічого не дало? Що зрозумів Холмс? (Ззовні в дім пробратися було неможливо: завіси й засуви на віконницях були як у фортеці. Тож Холмс зрозумів, що причину потрібно шукати саме в кімнаті покійної Джулії, адже не випадково й Хелін вітчим перевів туди, прикриваючи свої лихі наміри нікому не потрібним ремонтом.)
- Виразно прочитайте опис кімнати, в якій тепер перебувала Хелін та кімнати Ройлотта. Виокремте ключові деталі, на які звернув увагу Холмс. («Надзвичайно цікаві переробки — фальшиві дзвінки, душники, що не провітрюють» - у кімнаті Хелін та блюдце з молоком і батіжок з петлею в кімнаті Ройлотта.)
- З якою метою Артур Конан Дойл дає Холмсу можливість все детально розтлумачити Вотсону в справі «пістрявої стрічки»? Чому Вотсон при огляді кімнат не приділив уваги тим деталям, які стали основою для висновків Холмса?
- У чому ви бачите порушення класичної детективної композиції? Поясніть, чому Холмс пояснив у загальних рисах суть справи Вотсону до її розв’язання, а не після, як це бувало зазвичай і як це прийнято в класичному детективі? (Справа було надзвичайно складна й небезпечна, часу було обмаль. Холмсу була потрібна допомога Вотсона, сищик не міг наражати бездумно на небезпеку ні свого друга, ні себе самого. Від злагодженості їхніх дій залежало й життя Хелін Стоунер.)
- Поясніть, чому Конан Дойл так детально описує чекання Холмса і Вотсона в кімнаті сестри міс Хелін?
- Чи знав Вотсон, навіщо Холмсу лозина? Яку роль мав відіграти револьвер в руках Вотсона?
- Що означав страшний крик у кімнаті Ройлотта? Чому Холмс сказав: «Це означає, що все закінчено»?
- Кого стосуються слова Холмса «насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає»? Який сенс використання в мові сищика приказок?
- Перегляньте фрагмент очікування в кімнаті Джулії та смерті Ройлотта з художнього фільму «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Вотсона» (1 серія, СРСР, 1979). Наскільки, по-вашому, створювачам фільму та акторам Василю Ліванову і Юрію Соломіну вдалося передати напругу й небезпеку моменту? Як даний кіноепізод увиразнив ваше розуміння рівня небезпеки, яка чатувала на героїв твору?
- Як Холмс пояснив причини, які спочатку повели його розслідування хибним шляхом? Які факти допомогли йому зрозуміти, з чим він має справу?
- Чому Холмс вважав,що «коли на криву стежку стає лікар, він — найбільший злочинець»? Чому думку детектива Конан Дойл підтверджує прикладами про реальних лікарів-злочинців Палмера і Прічарда?
- Прокоментуйте слова Холмса «Отже, я, безперечно, певною мірою винен у смерті лікаря Грімсбі Ройлотта, але не можу сказати, щоб це лягло на моє сумління надто важким тягарем». Чому він так сказав?
Домашнє завдання
Переглянути ключові фрагменти оповідання «Пістрява стрічка». Підготуватися до тестування.
Дібрати цитати до характеристики персонажів твору (Шерлок Холмс, доктор Вотсон, лікар Ройлотт, Хелін Стоунер).
4 урок. 9-Б клас. Зарубіжна література
Тема: Новаторство Миколи Гоголя в розробці теми «маленької людини» в світовій літературі Мета: розкрити новаторство Миколи Васильовича Гоголя в розробці теми «маленької людини» в російській і світовій літературі, схарактеризувати гуманістичну сутність митця в ставленні до людини взагалі й до «маленької людини» зокрема; дослідити особливості поєднання реалістичних і романтичних тенденцій у творі; сприяти розвитку читацьких компетентностей учнів. Обладнання: фрагменти художнього фільму «Шинель». – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=eT0RHDSc9gU&ab_channel=%D0%9A%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B8%D1%8F%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D1%84%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BC Вникнемо у все це гарненько, і замість обурення серце наше виповниться щирим співчуттям. О.С. Пушкін «Шинель» Гоголя – гротеск і похмурий кошмар, що пробиває чорні діри в невиразній картині життя… В.В. Набоков Хід уроку І. Організаційний момент ІІ. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів ІІІ. Аналітичне дослідження в обсязі означеної теми уроку - Доведіть, спираючись на текст повісті Гоголя «Шинель», що автор ненавидить світ чиновництва і співчуває окремій людині цього світу, дрібному службовцю. Які художні засоби він для цього використовує? (У повісті «Шинель» Гоголь звертається до ненависного йому світу чиновників, і сатира його стає суворою і нещадною: «... він володіє даром сарказму, який інколи змушує сміятися до судом, а часом будить презирство, що межує з ненавистю». Варто порівняти веселих, здорових українських парубків і гостроязиких дівчат повістей Гоголя з «Вечорів на хуторі біля Диканьки» з Акакієм Акакійовичем і майором Ковальовим, від якого втік його власний ніс, щоб побачити глибоке розчарування українця в місті «духу неволі» (О. Пушкін). Думка про те, що доведеться «пресмыкаться» в столиці серед сірих чиновників, доводила Гоголя до розпачу. «Шинель», невеличка повість геніального Гоголя, справила величезне враження на читачів. Гоголь услід за іншими письменниками (Пушкіним, Лермонтовим) виступив на захист «маленької людини» - заляканого, безправного, жалюгідного чиновника. Найщиріше, найтепліше і задушевне співчуття до знедоленої людини він висловив в прекрасних рядках заключного міркування про долю і загибель однієї з багатьох жертв бездушності й свавілля. Жертвою такого свавілля, типовим представником дрібного чиновництва в повісті є Акакій Акакійович Башмачкін: «Наконец бедный Акакий Акакиевич испустил дух. (…)Акакия Акакиевича свезли и похоронили. И Петербург остался без Акакия Акакиевича, как будто бы в нем его и никогда не было. Исчезло и скрылось существо, никем не защищенное, никому не дорогое, ни для кого не интересное, даже не обратившее на себя внимания и естествонаблюдателя, не пропускающего посадить на булавку обыкновенную муху и рассмотреть ее в микроскоп; существо, переносившее покорно канцелярские насмешки и без всякого чрезвычайного дела сошедшее в могилу, но для которого все же таки, хотя перед самым концом жизни, мелькнул светлый гость в виде шинели, ожививший на миг бедную жизнь, и на которое так же потом нестерпимо обрушилось несчастие, как обрушивалось на царей и повелителей мира... Несколько дней после его смерти послан был к нему на квартиру из департамента сторож, с приказанием немедленно явиться: начальник-де требует; но сторож, должен был возвратиться ни с чем, давши отчет, что не может больше прийти, и на запрос «почему?» выразился словами: «Да так, уж он умер, четвертого дня похоронили». Таким образом узнали в департаменте о смерти Акакия Акакиевича, и на другой день уже на его месте сидел новый чиновник, гораздо выше ростом и выставлявший буквы уже не таким прямым почерком, а гораздо наклоннее и косее». Башмачкін належить до тієї категорії людей, які в становому суспільстві позбавлені будь-якого захисту. Там, де панує схиляння перед багатими й сильними, Башмачкін не існує як особистість. - Як ставиться автор до головного героя твору? Які художні засоби він використовує для змалювання центрального персонажу повісті «Шинель»? Наведіть аргументи. ( Автор ставиться до свого героя з безмежним співчуттям і гуманізмом, але й засуджує його за надмірне терпіння, невибагливість, невміння захистити власну гідність. Все в Башмачкіні було нікчемним: і його зовнішність, і його внутрішня духовна приниженість. Гоголь правдиво зобразив свого героя як жертву несправедливого устрою, бездушного чиновницько-бюрократичного апарату. У «Шинелі» трагічне й комічне взаємно доповнюють один одного. Автор співчуває своєму героєві, і в той же час бачить його розумову обмеженість і сміється над ним. За весь час перебування в департаменті Акакій Акакійович нітрохи не просунувся по службових сходах. Гоголь показує, яким обмеженим і жалюгідним був той світ, в якому існував Акакій Акакійович, де він задовольнявся вбогим житлом, обідом, зношеним мундиром і шинеллю-«капотом», що розповзалася на нитки від старості. Гоголь сміється, але він сміється не над Акакієм Акакійовичем, він сміється над усім суспільством, яке не хоче бачити в простій людині Людину, Брата свого.) - Чи є серед персонажів повісті герої близькі за світоглядом до образу автора? (Молодий чиновник, що недавно працює в департаменті разом із Башмачкіним: «…один молодой человек, недавно определившийся, который, по примеру других, позволил было себе посмеяться над ним, вдруг остановился, как будто пронзенный, и с тех пор как будто все переменилось перед ним и показалось в другом виде. Какая-то неестественная сила оттолкнула его от товарищей, с которыми он познакомился, приняв их за приличных, светских людей. И долго потом, среди самых веселых минут, представлялся ему низенький чиновник с лысинкою на лбу, с своими проникающими словами: «Оставьте меня, зачем вы меня обижаете?» — и в этих проникающих словах звенели другие слова: «Я брат твой». И закрывал себя рукою бедный молодой человек, и много раз содрогался он потом на веку своем, видя, как много в человеке бесчеловечья, как много скрыто свирепой грубости в утонченной, образованной светскости, и, Боже! даже в том человеке, которого свет признает благородным и честным...») - Що тішило Акакія Акійовича? Як це впливало на його життя в реальному світі? (У Акакія Акакійовича була своя «поезія життя», що мала такий же нікчемний механічний характер, як і все його життя. У переписуванні паперів йому «бачився якийсь свій різноманітний і приємний світ». Гарні, але мертві літери стають для героя заміною реальному життю, якого він не знає, а воно знущається над ним. Боязкий і сумирний, Башмачкін постійно є предметом всіляких знущань над ним: йому сипали на голову папірці, висміювали його, принижували, а Акакій Акакійович тільки й міг, що сказати: «Залиште мене, навіщо ви мене ображаєте».) - Зробіть висновок, що хотів Гоголь показати історією Башмачкіна. (Гоголь бачить неспроможність свого героя бути людиною з почуттям власної гідності, і не дає йому снаги протистояти всій цій бездушній бюрократичній системі. Й урешті-решт він гине так само непомітно, як і жив.) - Чим по суті на думку Гоголя є життя «маленької людини»? ( Життя, позбавлене сенсу і радості, є лише вмирання для «маленької людини», і він зі скромності готовий завершити свою науку відразу ж, щойно з'явившись на світ. Саме в сцені розмови Акакія Акакійовича з генералом в найбільшій мірі виявляється трагічність долі «маленької людини». Башмачкін помер: «Исчезло и скрылось существо, никем не защищенное, никому не дорогое, ни для кого не интересное …» Тема «маленької людини» в повісті М.В. Гоголя «Шинель» розробена як важлива проблема суспільного життя. Головний герой твору, Акакій Акакійович Башмачкін. Уособлює собою всіх пригнічених, знедолених, приречених на нелюдські умови існування.) - Простежте за етапами розвитку образу Акакія Акакійовича Башмачкіна за текстом повісті «Шинель». Поміркуйте, чому Гоголь дав твору саме таку назву? (1. Башмачкін – «вечный титулярный советник», предмет для кпинів і знущань, непомітна й нікому непотрібна самотня істота. 2. Життя набуває для героя сенсу в зв’язку з необхідністю пошиття нової шинелі. 3. Шинель вкрали – життя втратило сенс. 4. Башмачкін намагається боротися за свою вкрадену шинель, звернути увагу на себе й своє горе, проте його бунт не виходить за рамки слабкого словесного протесту. 5. Смерть стає єдино можливим для Башмачкіна порятунком від знущань і принижень. Висновок: духовне виродження Башмачкіна не є фактом його власної біографії. Джерело здрібніння його особистості криється в соціальній приниженості й безправності «маленької людини». Доля Башмачкіна – це доля багатьох знедолених людей.) Перегляд фрагменту художнього фільму «Шинель» «Чиновник-мрець зриває шинель зі «значної особи» - Порівняйте поведінку реального Акакія Акакійовича та його привида. Чого з того, що було притаманне мерцю, по-вашому, бракувало бідному чиновнику? - З якою метою Гоголь зображує дії чиновника-мерця? (Людина типу Башмачкіна ніколи не підніметься до відвертого протесту проти вищих чинів в реальному житті. Навіть його ім’я - Акакій Акакійович – як вирок долі: «батько був Акакій, так нехай і син буде Акакій», тобто батько був« маленькою людиною » , нехай і син буде теж «маленькою людиною». Лише вмираючи, у гарячці, Акакій Акакійович в маренні так лаяв «його превосходительство», що старенькій господині, яка сиділа біля ліжка хворого, ставало страшно. Таким чином, тільки перед самою смертю прокинувся в душі забитого Башмачкіна гнів проти людей, які згубили його. Але залишити непокараною бюрократичну машину Російської імперії Гоголь не міг. Тому він вводить образ привида, який здирає з людей шинелі. Виходить, що особистістю, здатною піднятися до протесту, Акакій Акакійович може бути тільки після смерті. Не зумівши постояти за себе за життя , Акакій Акакійович прийшов поститися після смерті, зриваючи шинелі з чиновників. Сенс фантастичного фіналу полягає в тому, що життя навіть найнезначнішої людини має цінність, і вона повинна відстоювати своє право називатися людиною в найвищому сенсі цього слова. Помстившись «значній особі», Башмачкін-мрець розвіяв убогі уявлення про свою ницість і став для мільйонів ображених і принижених людей героєм, здатним відплатити по заслугах гнобителям народу і постояти за свої права, виступивши проти несправедливості й жорстокості навколишнього світу. Адже у нього не просто вкрали шинель – у нього вкрали життя. Він ніколи не мріяв, не ставив високих цілей, не міркував про піднесене, намагаючись покірно служити і виконувати свою роботу, зносячи знущання і приниження. Виступаючи з різкою критикою суспільного устрою, М. Гоголь закликає все людство звернути увагу на маленьких, невпевнених, самотніх, позбавлених захисту й опори людей, що живуть поруч з нами і потребують співчуття та допомоги.) ІV. Рефлексія - Як ви думаєте, чому Гоголь для зображення долі «маленької людини» обрав саме жанр повісті? - Доведіть, що у творі поєдналися риси реалістичної й романтичної літератури. Як ви думаєте, який сенс вбачав Гоголь у поєднанні цих художніх особливостей? ( В цілому повість «Шинель» Гоголя побудовано відповідно до вимог реалізму: типові герої зображені в типових обставинах; ретельно виписані портрети, інтер’єри, манера говорити персонажів, весь історико-соціальний фон об’єктивно наближені до реалій російської дійсності 40-х років ХІХ століття. Проте окремі елементи повісті зберігають зв’язок з поетикою романтизму: прийом фантасмагорії, втручання потойбічних сил, покликаних встановити справедливість (привид Башмачкіна), образ нової шинелі як втілення мрії про краще життя (хоча він і є пародійним). - «Оставьте меня, зачем вы меня обижаете?» - и в этих проникающих словах звенели другие слова: «Я брат твой». Ці слова з повісті М. В. Гоголя «Шинель» спонукали багатьох російських письменників звернутися до теми «маленької людини». На ці благання героя повісті Гоголя, по-своєму відреагували десятки письменників, що осмислили й розвинули образ «маленької людини» в своїй творчості. Цей образ, відкритий ще Пушкіним, після появи «Шинелі» став одним із центральних у літературі 40-х років ХІХ століття. Тема відкрила дорогу зображенню «нащадків» Акакія Акакійовича у творчості Михайла Євграфовича Салтикова-Щедріна, Миколи Олексійовича Некрасова, Олександра Миколайовича Островського, Федора Михайловича Достоєвського, Льва Миколайовича Толстого, Івана Олексійовича Буніна, Антона Павловича Чехова, Леоніда Миколайовича Андреєва. Вони спромоглися побачити в «маленькій людині» свого головного героя, «свого брата» з притаманними йому почуттями доброти, вдячності й благородства. Талановите зображення в літературі, життя «маленької людини» відкривало для широкого кола читачів і глядачів ту нехитру, але близьку їм істину, що життя і «пориви» душі «звичайних людей» не менш цікаві, ніж життя видатних особистостей. Проникаючи в це життя, Гоголь і його послідовники в свою чергу відкривали для себе нові грані людського характеру та духовного світу людини. Демократизація підходу митців до зображуваної дійсності й образу «маленької людини» призвела до того, що створювані ними герої у критичні хвилини свого життя підносилися на рівень з найвидатнішими особистостями. ) - Доведіть, що Акакій Акакійович дійсно «маленька людина». Що таке «маленька людина»? У якому сенсі «маленька»? ( «Маленька» ця людина саме в соціальному плані, оскільки займає одну з нижніх сходинок ієрархічної градації. Його місце в суспільстві мало помітне або зовсім не помітне. «Маленька» ця людина ще й тому, що світ її духовного життя і людських бажань також вкрай звужений, збіднений, обставлений всілякими заборонами. Для неї, наприклад, не існує історичних та філософських проблем. Вона перебуває у вузькому й замкненому колі своїх життєвих інтересів. Гоголь характеризує головного героя своєї повісті як людину вбогу, пересічну, незначну й непомітну. У житті йому відведена незначна роль переписувача департаментських документів. Вихований в атмосфері беззаперечного підпорядкування та виконання розпоряджень начальства, Акакій Акакійович Башмачкіна не звик міркувати над змістом і сенсом своєї роботи. Ось чому, коли йому пропонують завдання, що вимагають прояви елементарної кмітливості, він починає хвилюватися, переживати і врешті-решт приходить до висновку: «Ні, краще дайте я перепишу що-небудь». Незважаючи на «унікальність» створеного Гоголем образу Башмачкіна, він не виглядає у свідомості читача виключенням, і ми представляємо, що існувало безліч таких же маленьких, принижених людей, які проживають життям подібним до життя Акакія Акакійовича. У цьому узагальненому образі «маленької людини» виявила себе геніальність письменника, який сатирично представив усе російське суспільство, що породжує свавілля і насильство. У цьому середовищі все збільшується жорстокість і байдужість людей один до одного. Гоголь був одним з перших, хто відкрито й голосно заговорив про трагедію «маленької людини», повага до якого залежала не від її душевних якостей, не від освіченості й розуму, а від її становища в суспільстві. Письменник зі співчуттям показав несправедливість і деспотичність суспільства до «маленької людини» і вперше закликав його звернути увагу на цих непомітних, жалюгідних і смішних, як здавалося на перших погляд, людей.) -У романі Михайла Юрійовича Лермонтова ми вже познайомилися з героєм, що належить до галереї «маленьких людей» російської літератури – це штабс-капітан Максим Максимович. Що спільного ви помітили в образах Максима Максимовича й Акакія Акакійовича? Чим і чому вони відрізняються? Хто з них, по-вашому, є більш соціально пригніченим і зневаженим? Чому? - Виразно прочитайте висловлювання українського мовознавця й літературознавця, історика культури, почесного члена Петербурзької Академії Наук з 1907 року Дмитра Миколайовича Овсянико-Куликовського про тему «маленької людини» в творчості Миколи Васильовича Гоголя: «...никто не пожалел бедняка «по человечеству». Пожалел его только великий художник, показавший, что имя таким беднякам - легион, и обобщивший этот легион в типе Акакия Акакиевича, изображению души, печальной жизни и участи которого он и посвятил великолепную повесть «Шинель», и это был благородный, великодушный почин той гуманной проповеди в защиту «униженных и оскорбленных», которая потом составила одну из славных страниц истории русской литературы. Прямым продолжателем Гоголя в этом добром деле явился Достоевский, в ранний период его «жестокого» творчества, которое тогда еще было не столько жестоким, сколько сентиментальным. У Гоголя нет и тени ни жестокости, ни сентиментальности, а есть глубокое гуманное чувство жалости и сострадания, которым проникнута вся повесть, и которое с особой силой сказалось в следующих простых и трогательных словах: «Только если уж слишком была невыносима шутка, когда толкали его под руку, мешая заниматься своим делом, он произносилъ: «Оставьте меня! Зачем вы меня обижаете?» (...) Повесть удивительно выдержана, с начала до конца, в тоне горькаго смеха и затаенной скорби, смешанной с уничтожающими сарказмами. Вспомним едкое начало повести, где идет речь об одном департаменте и далее то место, где выводится на сцену «одно значительное лицо...» Гуманная идея и глубокая скорбь, составлявшая основу творчества Гоголя-сатирика, вышли здесь наружу и получили отчетливое и задушевное выражение, исполненное силы и простоты. Мысль о попранном человеческом достоинстве играла видную роль в составе идей, одушевлявших великого писателя. Глубокий художник-психолог, он понимал, что, смотря по человеку, чувство своего человеческого достоинства, попираемаго судьбой, нищетой, людьми, холодом жизни, может иной раз зашевелиться, взбудоражиться и найти себе выход - в мечте, в игре воображения». (Д. Н. Овсянико-Куликовский «Гоголь в его произведениях : к столетию рождения великого писателя. 1809-1909»). -Які думки науковця відображають роль Гоголя в розробці теми «маленької людини? Робота з епіграфами - Виразно прочитайте вислови О. Пушкіна та В. Набокова, узяті за епіграфи до нашого заключного уроку по творчості М.В. Гоголя. - Які важливі грані гоголівської «Шинелі» проілюстровані у цих висловлюваннях? - Що вам відомо про екранізації повісті М. Гоголя «Шинель»? ( Чорно-білий німий фільм Григорія Козинцева «Шинель» 1926 року, СРСР. Італія, 1952 рік, художній фільм «Cappotto» («Шинель»). Вільна екранізація повісті. Дія відбувається у Північній Італії. СРСР, Ленфільм, 1959 рік. Художній фільм «Шинель» Олексія Баталова з Роланом Биковим у головній ролі.) V. Аргументація й виставлення оцінок за урок VІ. Домашнє завдання: Усім: повторити вивчене з теми «Реалізм» (творчий доробок Оноре де Бальзака та Миколи Васильовича Гоголя); підготуватися до різнорівневої контрольної роботи з вище означеної теми. 7 урок. 8-Б клас. Зарубіжна література
Тема: Бароко як доба і
художній напрям у європейській літературі й мистецтві. Видатні представники
європейського бароко та їхні здобутки (огляд)
Мета: ознайомити учнів з
культурно-історичною добою бароко, розкрити передумови її формування й
розвитку, зв’язок з попередніми культурними моделями; показати
загальноєвропейський характер функціонування бароко; розкрити характерні
особливості барокової культури; ознайомити учнів з найвідомішими діячами та
мистецькими витворами бароко; сприяти усвідомленню нерозривності розвитку
всесвітнього літературного процесу та розумінню ролі окремої мистецької доби в
історії людства.
Обладнання: слайд-презентація «Видатні діячі науки й культури XVII
століття», учнівська слайд- презентація «Мистецтво бароко. Митці й творіння»,
відеоряд «Бароко».
Хід
уроку
I. Організаційний момент
II. Оголошення теми й завдань
уроку
III.
З’ясування особливостей культурно-історичної доби «Бароко»
Учитель. Наша розмова про бароко. В історії
Західної Європи XVII століття відзначалося складними соціально-економічними
процесами та своїм змістом і суттєво відрізнялося й від попередньої доби
Ренесансу, й від наступного Просвітництва. Активного розвитку набули процеси
заміни феодальних відносин капіталістичними. Завершується формування
абсолютистської влади майже в усьому регіоні та відбувається формування
національних держав. У країнах Західної Європи посилилась роль церкви, на яку
спирався абсолютизм. Проте позиції церковників значно похитнулися у зв’язку з
розвитком науки.
(Пояснення
вчителя супроводжується переглядом слайдів з презентації «Видатні діячі науки
й культури XVII століття»)
Галілео Галілей (італійський учений) знайшов
докази та підтвердження теорії Коперника, винайшов телескоп, сформулював
принципи класичної механіки, основи кінематики, розвинув закони статики,
утвердив ідею нескінченності світу;
Йоганн Кеплер (німецький математик і астроном)
узагальнив астрономічні спостереження в математичних формулах, відкрив закони
руху планет, обґрунтував цілісну теорію руху всіх небесних тіл, пояснив
сутність земних припливів та відпливів;
Вільям Гарвей (англійський лікар і
природознавець) здійснив ряд відкриттів у галузі ботаніки, медицини, хімії,
довів, що центром системи кровообігу є серце, започаткував дослідження
людського організму;
Рене Декарт (французький філософ, фізик і
математик) першим здійснив спробу побудувати універсальну фізико-космологічну
та космогонічну картину світу, крім того, Декарт здійснив ряд важливих
відкриттів в алгебрі та геометрії, розробив раціоналістичний метод, ствердивши
ідею пізнання світу за допомогою розуму;
Ісаак Ньютон (англійський фізик і
математик) заклав засади наукового розуміння світобудови, сформулював основні
закони класичної механіки, відкрив закон всесвітнього тяжіння, розробив методи
диференціального та інтегрального числення, відкрив дисперсію світла;
Готфрід Вільгельм
Лейбниць (німецький учений та філософ) незалежно від Ньютона розробив
свою систему диференціального та інтегрального числення, відкрив низку законів
механіки, теорії коливань, висловив думку про збереження й перехід енергії,
досліджував закони людської психіки, розрізняючи в ній усвідомлені та
неусвідомлені процеси.
Значно змінили світ і географічні відкриття та розквіт
торгівлі.
Активно розвивається виробництво, що стало можливим з
розвитком прикладних наук. Утвердження монархічних устроїв супроводжувалося
запеклою боротьбою між буржуазією та дворянством як в економічній, так і в
політичній сферах. Загальна політична ситуація була дуже хисткою, що
врешті-решт призвело до боротьби за переділ територій й вилилося в одну з
найкровопролитніших воєн - Тридцятилітню війну (1618-1648 роки). До масових
заколотів й убивств призвели й буржуазні революції в Нідерландах та в Англії.
Наукові відкриття спричинили чергову світоглядну революцію в
просторі Західної Європи. Були зруйновані старі уявлення про світ та
переглянуто місце людини у Всесвіті.
❖ Світоглядні концепти XVI!
століття та його естетичні домінанти
Світ не статичний, а динамічний, мінливий у
своїх формах. Він безмежний, розмаїтий, не пізнаний
до кінця, таємничий. Основи світобудови впорядковуються передовсім дією
законів природи, невідомими силами й стихіями, ще не до кінця зрозумілими
людству, а не тільки Богом. Для цієї доби характерні дуалізм та універсалізм світосприйняття.
❖
Посилення ролі держави й церкви.
Людина в XVII
столітті постала як багатогранна та суперечлива частка буття: відчула силу свого розуму,
внутрішніх можливостей. Вона прагнула проникнути в глибини світу й власної
душі. Але це знання її лякало й викликало ще більше запитань. Відкриття
таємниць світу жахало людину його безмежністю. Людина прагнула до повноти
життя та гармонії з навколишнім світом, але приховані пристрасті й бажання
ставили її в ситуацію боротьби з самою собою та всім буттям, душа людини стає
ареною битви світла й темряви. Людина прагнула єднання з Богом і водночас
віддалялася від нього.
У культурі сформувалася, з одного боку, антитеза Ренесансу, а
з іншого - закріпилися тенденції до використання
античних сюжетів, що
переосмислювалися в контексті сучасності. Розвивалася ідея внутрішнього багатства людини, невичерпних можливостей
її розуму та моральних якостей. Діячів культури цікавила проблема свободи. Думка про гармонію, що була стрижнем культури Відродження,
відчувається й у мистецтві XVII століття. Але підґрунтям для її втілення стали
різні точки зору: думки про неможливість досягнення гармонії внаслідок
суперечливості людської душі та світу; бачення гармонії у вічному русі всього
сущого; можливість досягнення гармонії лише за допомогою розуму.
Специфіка розвитку культури у XVII
столітті
Особливістю культури цього періоду було паралельне панування
двох художніх систем, двох мистецьких напрямів у межах однієї епохи
-
бароко й
класицизму. Вперше в історії Західної Європи ці мистецькі системи стали домінуючими
практично в усіх країнах.
Бароко втілило безмежність і суперечливість світу й людини,
той «вічний хаос», який не підлягає раціональному пізнанню, боротьбу різних
сил, таємницю сущого. А класицизм, навпаки, прагнув знайти логіку в усьому, він
висунув розум як критерій оцінки й засіб пізнання світу й людини, засвідчив
прагнення щодо завершених і досконалих форм, до гармонії на противагу
дисгармонії буття.
Література XVII століття, епохи кричущих соціальних
контрастів, у яку відбувся радикальний злам усталеного суспільного устрою,
втрачає характерну для Ренесансу гармонійність світовідчуття, уявлення про
цілісність людської натури, про нерозривну єдність суспільного й особистого
начал. На перший план передусім висувається спроба зобразити внутрішні
суперечності людини й, зокрема, осмислити антагонізм між особистістю та
суспільством, між високими життєвими ідеалами та реальною дійсністю. У цьому
сенсі письменники XVII ст. розвивали трагічні мотиви, що намітилися в творах
представників Пізнього Відродження, але водночас формували такий новий потужний
художній стиль (напрям), як бароко.
Бароко (італ. bагоссо
- дивний, химерний) - напрям у мистецтві та літературі XVII - XVIII століть, для якого характерне поєднання релігійних та
світських мотивів, образів, тяжіння до різких контрастів, складної
метафоричності. Бароковий світ динамічний, алегоричний, емблематичний. Для
нього характерний барвистий стиль, прагнення вразити читача контрастністю та
пишністю.
Нерідко визначення «бароко» поєднують з португальським
виразом реггоіа bагосса - «перлина неправильної форми», підкреслюючи тим самим
якість барокового мистецтва, справжньої перлини в історії культури людства.
Його цінність та краса не принижується від того, що воно має «неправильну
форму», а навпаки, постає привабливішим, чарівнішим, оскільки вражає
несподіваними гранями й дивовижними формами та грою фантазії.
Завдання: уважно прочитайте визначення
бароко, запишіть у зошити його скорочену формулу, зазначивши головні аспекти
цієї мистецької системи.
Перегляд відеоряду «Бароко».
Коментар учителя: Особливості розвитку бароко. У культурі бароко утвердилося уявлення про світ як поєднання різних суперечливих начал, як про арену боротьби добра й зла, Бога й диявола, світла й темряви, життя й смерті, людини й звіра. Світ постає як складна єдність, у якій багатогранно втілилися його можливості, безмежності, вияви. Барокове мистецтво нагадувало не тільки про трагізм буття, але й про його повноту, насиченість. У ньому дивним чином поєдналися велика жага до життя, до кохання, до земних насолод та відчуття песимізму, самотності людини, суперечливості її натури й поведінки. Таїна світобудови постає як центральний образ барокової мистецької системи, що відтворила багатство світу, його естетичну невичерпність. Звідси - атмосфера містичності, надсвідомого, непідвладного людському сприйняттю. Митці відтворювали загадковість світу за допомогою мотивів сну, марень, ілюзій. Вони вважали, що в світі є сили, які стоять вище людського розуміння. Людина у мистецтві бароко постає як складна й багатопланова особистість, яка несе в собі суперечливість і напруженість духовного буття, емоції й пристрасті, які нерідко подібні до тваринних інстинктів. У внутрішньому світі барокових героїв поєднуються духовне й тілесне, нице й піднесене, жага до насолод і аскетизм, добро та зло, Бог і диявол. За доби Бароко були відкриті небачені глибини людської душі в її постійних внутрішніх діалогах та контрастах.
Специфіка культури бароко полягає в синтезі різних
світоглядно-естетичних концепцій - готики Середньовіччя й ідеалів Відродження,
античних і християнських традицій.
Запис у зошити основних ознак мистецької системи «Бароко». Робота з опорно-інформаційною таблицею
Українське бароко.
В Україну бароко прийшло в XVII столітті із Західної Європи,
переважно з Італії та Німеччини, й набуло самобутніх національних рис, що
закріплено культурологічним терміном «українське бароко». Однією із визначних
особливостей розвитку бароко в Україні є близькість його низьких жанрів
(призначених для розваг) до українського фольклору. Відмінною рисою його також
була відсутність суворих норм у літературній мові того часу, що проявилося в
насиченості творів світського характеру запозиченнями з інших мов, передовсім
із російської та польської. Риси барокового стилю притаманні творчості таких
українських митців, як Г. Смотрицький, І. Вишенський, Л. Баранович, І.
Величковський, І. Галятовський, Д. Туптало, А. Радивиловський. Останнім і найвизначнішим
представником українського бароко в літературі вважають Григорія Сковороду.
Саме його творчість як філософа та поета стала вершинним явищем цієї доби в
українській культурі. Роль бароко в розвитку української літератури досить
вагома. Цей стиль був провідним впродовж двох століть. Він втілився й в інших
видах мистецтва як світського, так і духовного спрямування: в проповідях, і
віршах.
Перегляд учнівської слайд-презентації «Мистецтво бароко.
Митці й творіння» з коментарями
(Надаємо можливий варіант учнівських коментарів, які вони
готують як комплексне випереджальне домашнє завдання разом зі
слайд-презентацією)
I коментар.
Живопис: Мікеланджело Мерізі да Караваджо (Італія), Рубенс (Фландрія),
Рембрандт (Голландія), Дієго Родрігес де Сільва Веласкес (Іспанія), Пуссен,
Лорен та ін. В їхніх полотнах бароко виявило себе в гіперболізації образів,
контрастності й одночасній колористичній єдності цілого. Художники розробляли
релігійні й міфологічні сюжети, надаючи їм алегоричного змісту. Велике значення
в їхніх картинах надавалося світлотіні, прийомам розширення простору, вільній
темпераментній манері, широті мазків.
II коментар.
Музика: Георг Фрідріх Гендель (Німеччина), про нього говорили, що він
вміє малювати музикою; володів вмінням відображувати внутрішні драми людини й
усього людства; Йоганн Себастьян Бах (Німеччина), безсмертя його творінь
полягає в їх високому моральному змісті, зверненні до внутрішнього світу
людини, а також у світлі ідеалу, що пробивається в творах попри трагізм звучання
його шедеврів.
III коментар.
Архітектура: відзначається широтою форм, масштабністю будівель, пануванням
«хвилястих ліній», неврівноваженістю композицій. Архітектурні ансамблі
вписуються в оточуюче середовище, стаючи частиною рухливого й мінливого світу.
Яскравий приклад барокової архітектури
-
церква Сан Карло алле Куатре Фонтане (1665- 1667), побудована
за проектом Ф. Борроміні.
Українська
архітектура багата на взірці барокового мистецтва. Це Покровська церква, церква
Святого Андрія Первозванного, церкви Печерської лаври, Софіївський собор в Києві,
церкви в Чернігові та інших містах України.
IVкоментар.
Скульптура, барокова складність композицій, їх динамізм, плавність ліній,
що створює враження мінливості образів, їх постійного руху (скульптури Л.
Берніні та ін.)
V коментар.
Література. Луїс Гонгора-і-Арготе, Педро Кальдерон, Тірсо де Моліна,
Аларкон, Франсиско де Кеведо-і-Вільєгас (Іспанія); Т. Тассо, Дж. Маріно
(Італія); Джон Мільтон, Джон Донн (Англія); Ганс Гріммельсгаузен (Німеччина). Виявами бароко в літературі є преціозна
література у Франції, гонгоризм в Іспанії, маринізм в Італії, «метафізична
поезія» в Англії та інші.
Висновок. Література бароко, різнопланова й суперечлива, побудована на
контрастах та метафорах, вичерпала себе до кінця XVII століття. Проте деякі
естетичні принципи мистецтва бароко (зокрема особлива увага до людської
особистості та її переживань) знову стали актуальними на початку XIX століття в
культурі романтизму та на початку XX століття в культурі модернізму.
Домашнє завдання:
Ознайомитися з біографічними відомостями про Луїса де
Гонгору-і-Арготе.
Підготувати виразне читання вірша «Галерник».
Ознайомитися з біографічними відомостями про Джона Донна.
Підготувати виразне читання вірша «Щоб мучить мене...» (19-й сонет
зі збірки «Священні сонети»).
______________________________
24 лютого 2022 року
Дистанційне навчання
Шановні діти, дивіться розклад своїх уроків, гортайте стрічку донизу та шукайте матеріали для свого класу.
Подані матеріали потрібно опрацювати (прочитати, скласти та записати конспект, виконати домашнє завдання). Бажаю успіху.
1. 6-б клас. Зарубіжна література
Тема Твердість поглядів і переконань Максима Яценка у вихованні Петра Попельського. Українська природа, народні образи й традиції в повісті В. Короленка «Сліпий музикант»
Мета: розкрити вплив образу Максима Яценка на формування особистості племінника,
з’ясувати роль народних образів, традицій та природи у творі; розвивати навики
логічного мислення та зв’язного мовлення; виховувати відчуття краси природи, сприяти
морально-етичному та естетичному вихованню школярів.
Обладнання: текст повісті «Сліпий музикант»,
цитати пейзажів, «Словник літературознавчих термінів».
І. Оголошення
теми та мети уроку
ІІ.
Актуалізація опорних знань
Пройдіть тестування: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4763591
Відповіді на запитання
- Жанр твору «Сліпий музикант»? (
Повість.)
-
Що таке композиція? ( Побудова твору.)
- Назвіть елементи композиції. (
Експозиція, зав’язка, розвиток подій,
кульмінація, розв’язка, епілог.)
- Що спричинило кардинальну зміну
поведінки Петра? ( Зустріч з жебраками, розмова з дядьком.)
- Хто
намагався оточити дитину надмірним піклуванням і створити тепличні умови? ( Мама.)
-
Хто з героїв твору мав кардинально протилежні погляди на виховання Петра? ( Дядько Максим та мама – Ганна Михайлівна)
ІІІ. Сприйняття
й засвоєння учнями навчального матеріалу
1.
Проблемне
запитання
Навіщо Максим Яценко каже про Петра,
що «… у малого не має очей, а з часом не буде ні рук, ні ніг, ні
волі…» Що може статися з хлопцем?
(Максим це сказав своїй сестрі,
щоб переконати її, що не потрібно настільки оберігати сина. У хлопця ще є шанс
розвинути свої здібності і компенсувати свою сліпоту. Потрібно, щоб Петро долав
перешкоди, адже бездіяльність йому зашкодить. Надмірна турбота матері виключає
будь-які зусилля з боку хлопця і вбиває всі шанси на більш повноцінне життя.)
2.
Слово
вчителя
Петрусь народився живою і рухливою дитиною,
але поступово ставав мовчазним, задумливим, прагнув проникнути в таємниці йому
недоступні. Адже він був позбавлений найпрекраснішого шляху пізнання світу –
фарб, світла, всіх відтінків живої і прекрасної природи. І дві людини спочатку
взяли активну участь у долі дитини – його мати і дядько Максим. Саме Максим
Яценко підштовхне хлопця до прозріння. Що вам відомо про цю людину?
Повідомлення учнів
ü Максим
Яценко – брат Ганни Михайлівни – матері Петра. Цей чоловік свого часу відомий
забіяка, колись виїхав до Італії і прилучився до повстанців Гарібальді. З
Італії він повернувся інвалідом, «… праву ногу йому зовсім відрізали, і тому
він ходив на милиці, а ліва рука була пошкоджена і годилася лише на те, щоб абияк
спиратися на палицю…»
ü Дядько
Максим уклав режим життя Петра. Адже із перших днів появи дитини в домі він
зрозумів, що у них є спільне – вони обидва інваліди. А досвід дядька давав
можливість зробити висновок: «… життя – це боротьба, і в ній нема місця для
інвалідів». Максим часто замислювався над тим, що він назавжди вибув із рядів,
тому саме він виголошує девіз для Петра – знедолений за ображених.
ü Твердість
поглядів і переконань старого гарібальдійця зуміла переконати сестру про
хибність шляху виховання, який обрала вона. Адже чим більше Петро ставав
особистістю, тим більше страждав від своєї вади. І, можливо, замкнувся б у собі
і зробив себе назавжди нещасним. Та дядько недарма віддав своє здоров’я за
щастя інших людей, тому постійно намагався зробити так, щоб племінник думав
менше про свій недолік, а більше про страждання інших, щоб навчився відчувати
чуже горе.
ü Петро чує
саме від дядька, якого любив, поважав, до думки якого прислухався, що « в
будь-якому разі, якщо тобі і було б гірше, то, можливо, сам ти був би кращим».
Дядько називає його егоїстом, який «носиться із своїм горем» і не помічає тієї
турботи і любові, якими його оточують рідні. І завдяки вихованню дядька та тому
широкому світу, який був поза межами помістя, Петро змінюється, знаходить своє призначення, своє місце у житті.
ü Старий
гарібальдієць мріяв, коли ще Петрусь був дуже маленьким: «…несправедливо
скривджений долею підніме з часом доступну йому зброю на захист інших,
знедолених життям, і тоді я недаремно прожив на світі, понівечений старий
солдат.» Мрія старого воїна збулася. Коли він сидів на концерті у Києві, де
відбувся дебют сліпого музиканта, Максим зрозумів, що він зробив свою справу –
Петро Попельський прозрів, а він недарма прожив на цьому світі.
3. Аналіз епізоду (Глава 6, розділи VІ –VІІ)
Бесіда
- Що
допомогло Петру прозріти? ( Життя, яке
він пізнав і зрозумів.)
- Чим
ви поясните такий прекрасний дебют сліпого музиканта? ( Публіка чула у його музиці
живе відчуття рідної природи, і гучну бурю в небесах, і вільну мелодію,
як степовий вітер.)
( Довідка.
Дебют – перший виступ артиста на сцені; починання у якій-небудь галузі,
почин, початок.)
- Які
ще народні образи використав автор для розкриття характеру героя?
(
Образи народних співців; у дитинстві Петрусь чув народну пісню «Ой на горі
женці жнуть»; мелодії із сопілки Іохима, які назавжди оселилися у його душі.)
-
Зачитайте описи природи. Яку роль виконує природа у повісті? (Відтворює стан душі героя, через природу він пізнає світ, важливі зустрічі
та бесіди відбуваються на лоні природи та ін. )
4.
Проблематика твору:
-
проблема вибору свого шляху у житті;
-
морального та громадянського вибору;
-
виховання;
-
взаємостосунків між людьми;
-
любові до ближнього;
-
вміння співчувати знедоленому;
-
призначення людини.
V. Домашнє завдання Знайти та записати ознаки національного (українського) колориту у творі. Наприклад укр. імена…
2. 7-А клас. Українська література
3. 7-Б клас. Українська література
дарту. Образ особливої дівчинки Анни. Алегоричний
образ кольорових
«Поезія – це завжди неповторність, якийсь
безсмертний дотик до душі».Часто спадають на думку ці слова Ліни Костенко, коли
відкриваєш для себе новий поетичний твір. А якщо знайомишся з віршами самої шістдесятниці, ці рядки звучать
актуально завжди. Тож і сьогодні ми продовжуємо пізнавати багатий поетичний
світ Ліни Костенко через вірш «Кольорові миші». Запишіть тему уроку.
Пізнаймо
один з ваших кольорів. Уявіть, що ви художник. Виберіть із палітри фарб один
колір і зробіть на майбутній картині перший мазок, який відповідає вашому
настрою на початку уроку.
- Який
колір ви обрали? Чому?
Створення проблемної ситуації.
- Чи
можна, на вашу думку, створити емоційну картину, використовуючи лише один
колір? Якщо так, то який саме?
- Як ви гадаєте, яка позиція Ліни Костенко з
питання «Бути таким, як інші – добре чи погано»?
- Знайдемо відповідь на це питання в поезії
«Кольорові миші».
Первинне знайомство з поезією (використання аудіозапису).
Обмін враженнями від прочитаного. Словесне малювання.
- Чим
вразив вірш?
- Про яку
подію розповідається у творі?
- Описана в
поезії ситуація реальна чи уявна? Чому?
- Яким ви
уявили приміщення суду?
- Якою
уявили героїню поезії?
- Яка пора
року відбувається у вірші? Які художні деталі свідчать про це?
Робота над змістом тексту.
-
Якого
року відбувалася подія у творі?
-
Чим у
ті часи розважали юрму?
-
Скільки
років було Анні?
-
У
чому звинувачували дівчину?
-
З
листків якого дерева робила Анна кольорових мишей?
-
Який
вирок виніс суддя?
-
У
якому місті відбувалися події у творі?
- Чому саме осінь зображена у творі? (як контраст
сірому, протиставлення)
- Один із префіксів
іншомовного походження, який запозичила
українська мова, має значення «проти». Назвіть його.(анти-)
- Саме він
використаний у новому для вас літературному терміну – антитеза.
( Антитеза – це явище протиставлення обставин,
композиційних елементів, людських характерів)
- Хто з
героїв твору протиставляється один одному? Зверніть на це увагу під час
повторного читання поезії.
Повторне читання поезії.
- Хто з
героїв поезії протиставляється ?
- Що
допомогло вам це зрозуміти? (зміст твору, поведінка героїв, мовні засоби
Дослідження змісту та мови твору
установіть послідовність подій, що відбуваються у
творі, та підкресліть найнапруженіший момент. Поясніть свій вибір.
|
1 |
|
|
2 |
|
|
3 |
|
|
4 |
|
|
5 |
|
А Підсудна Анна.
Б Вирок судді.
В Кольоровий кіт.
Г Сива давнина.
Ґ Обвинувачення сусіда.
( 1 – Г, 2 – А, 3 – Ґ, 4 – Б, 5 – В )
Рольова гра
Ви станете
безпосередніми учасниками подій. Уявіть, що ви суддя на цьому судовому процесі.
Виголосіть свій обґрунтований вирок, виступивши на захист Анни чи обвинувачень
сусіда.
Який художній засіб виражається яскравим
кольоровим прикметником? Випишіть 6-7 епітетів з означувальними словами.
Чи однакові за емоційним сприйняттям виписані вами
епітети? Згрупуйте їх по можливості. З якими образами асоціюються епітети
кожної групи?
( І – розлючений сусід, сірі двері, сірий стіл,
сірий день, сірий сусід; ІІ – багряне листя, кольорові миші, кольоровий кіт,
сухі листочки).
Мовленнєвий пошук.
- Основне
смислове навантаження у творі виконують, безперечно, епітети, виражені
прикметниками. Але значна роль припадає й на дієслова.
- У якому
контексті й з якою метою авторка двічі використовує не часто вживане слово
«хукати»? (при використанні однакових
засобів, прийомів результат дії залежить від того, якою особою вона
виконується: якщо позитивною, оригінальною, то й створюється щось неповторне).
«Словник
школяра»
Хукати – дихати на кого- або що-небудь, щоб зігріти,
охолодити, притлумити біль.
Висновок: отже, у творі зіткнулися буденне й неповторне, що
втілені в образах сусіда й Анни.
Створення асоціативних портретів героїв
Запропоновані асоціації: типовість, стандарт, оригінальність,
сірість, кольоровість, неповторність, індивідуальність, романтизм,
приземленість, буденність.
Виразне читання поезії.
- Анна
асоціюється у вас з яскравими кольорами. А який колір сусіда? Як би ви читали
його слова?
- Який тон
обрали б для судді? (строгість, сухість)
-
Прочитайте в ролях поезію від слів «Було тій Анні...» до слів «Сиділа тихо…»
- Через який алегоричний образ ми спостерігали
неповторність Анни?
- Чому саме мишей авторка зробила кольоровими?
(навіть в сірому Ліна Костенко побачила оригінальність, неповторність)
- Чому ніхто з героїв твору не захистив Анни?
- На чиєму боці Ліна Костенко? Чи захистила вона
свою героїню? (образ кольорового кота)
- Яка головна думка поезії? (слід бути неповторною
особистістю, прагнути самовдосконалюватися, самостверджуватися, розвивати
творчу уяву, толерантно ставитися до всіх).
- Наш висновок перегукується з епіграфом уроку –
словами М.Стельмаха. Вибір за вами.
- Кому легше жити: Аннам, яких не завжди
розуміють, чи сусідам?
Домашнє завдання
1. Виразне читання, відповіді на питання
2.Міні-твір «Кому легше жити: Аннам, яких не
завжди розуміють, чи сусідам?»
Мета: здійснити цілісний аналіз образу Акакія Акакійовича
Башмачкіна, розкрити сутність образу та художні засоби його створення; показати
новаторство Гоголя в розробці теми «маленької людини» в російській літературі;
розвивати учнівські читацькі компетентності та загальнолюдські моральні якості.
Обладнання: фрагменти з художнього фільму
«Шинель» (Ленфільм, 1959, режисер – О. Сердечкова, Башмачкін – Р.Биков). –
Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=YYXAlAHW9TU
Епіграф:
Вряд ли где
можно было найти человека,
который так
жил бы в своей должности.
Мало сказать: он служил ревностно, —
нет, он служил с любовью.
Микола Гоголь. «Шинель»
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Бліц-опитування за
змістом повісті М.В. Гоголя «Шинель»
- Де відбуваються події, зображені в повісті Гоголя
«Шинель»? (У Петербурзі.)
- Хто головний герой твору? (Акакій Акакійович
Башмачкін.)
- Що означають його ім’я і прізвище? ( Акакій Акакійович
– незлостивий, сумирний у подвійній мірі,
прізвище Башмачкін стверджує
приналежність до найнижчих верств населення.)
- Де і ким він
працює? ( В одному департаменті, переписувач паперів.)
- У якому чині перебуває герой? ( Титулярний радник.)
- Яка його заробітна платня? (400 рублів на рік.)
- Головна художня деталь, що підтверджує його злидарське
становище. (Стара шинель Башмачкіна, «капот».)
- Як ставляться до Башмачкіна на службі? (Його
зневажають, над ним постійно знущаються.)
- Назвіть найголовнішу рису характеру героя. (Надзвичайна
терпеливість.)
- Кого чи що Гоголь називає головним ворогом титулярних
радників? (Північний петербурзький мороз.)
- Що було улюбленою справою в житті Башмачкіна? ( Його
робота, переписування паперів.)
- Як він розважався? (Ніяк. Єдиною його розвагою було
переписування паперів для себе, вдома. Світ літер – єдиний, де герой
почувається комфортно.)
- Чому кравець Григорій Петрович не погодився ще раз
латати «капот»? (Шинель Башмачкіна вже була в такому стані, що згодилася б лише
на онучі. Тканина згнила.)
- Визначте головну манеру спілкування Башмачкіна. («Акакий
Акакиевич изъяснялся большею частью предлогами, наречиями и, наконец, такими
частицами, которые решительно не имеют никакого значения. Если же дело
было очень затруднительно, то он даже имел обыкновение совсем не оканчивать
фразы, так что весьма часто, начавши речь словами: «Это, право, совершенно
того...» — а потом уже и ничего не было, и сам он позабывал, думая, что все уже
выговорил».)
- Скільки грошей було потрібно на нову шинель? ( 80
рублів.)
- За скільки її пошив Петрович? ( 12 рублів він узяв за
роботу.)
- Як змінилося життя Башмачкіна в зв’язку з необхідністю
пошиття нової шинелі? (« С этих пор как будто самое существование его сделалось
как-то полнее, как будто бы он женился, как будто какой-то другой
человек присутствовал с ним, как будто он был не один, а какая-то приятная
подруга жизни согласилась с ним проходить вместе жизненную дорогу, — и подруга
эта была не кто другая, как та же шинель на толстой вате, на крепкой подкладке
без износу. Он сделался как-то живее, даже тверже характером, как человек, который
уже определил и поставил себе цель. С лица и с поступков его исчезло
само собою сомнение, нерешительность — словом, все колеблющиеся и
неопределенные черты».)
- Як відреагували на нову шинель героя його колеги? ( Всі
вибігли в швецарську дивитися на шинель, всі її хвалили, поздоровляли Акакія
Акакійовича й вимагали «вспрыснуть новую шинель», чим ввели героя в стан
сум’яття.)
- Хто влаштував вечірку замість Башмачкіна? (Помічник
столоначальника, що жив у кращій частині Петербургу.)
- Як почувався Башмачкін на вечірці. ( Спочатку не знав,
кули себе подіти, поки на нього не звернули уваги.)
- Що сталося з Башмачкіним під час повернення з вечірки?
( Його пограбували. Якійсь «люди з вусами» зняли з нього нову шинель.)
- До кого першого кинувся Акакій Акакійович по допомогу?
( До будочника – вуличного поліцейського, який виявив повну байдужіть і
небажання займатися справою Башмачкіна.)
- Яким був наступний крок пошуку шинелі? ( Башмачкін
звернувся до частного пристава. « Акакій Акакійович вперше в житті
захотів показати характер і сказав навідруб, шо йому треба персонально бачити
самого частного, що вони (писарі – О.Г.) не сміють його не допустити, і що він
прийшов з департаменту за казенним ділом…» Частний не дав ходу справі.)
- Як сприйняли на роботу звістку про біду Башмачкіна?
(Дехто посміявся, але більшість співчувала, зібрали навіть якусь дрібницю на
допомогу.)
- Що порадили колеги Башмачкіну? ( Звернутися до «значної
особи».)
- У якому чині був «значна особа»? ( У генеральському й
дуже цим хизувався.)
- Що було основою системи «значної особи»? ( Суворість.)
- Чому Башмачкін з’явився в приймальні «значної особи»
невчасно? (Він весело спілкувався з товаришем з дитинства, а Башмачкін перервав
ці веселощі.)
- Що викликало гнів «значної особи»? (Слова Башмачкіна
про ненадійність канцеляристів. Генерал «розпік» Башмачкіна й викликав у
нещасного тваринний страх перед вищим чиновником.)
- Які наслідки мало на долю Башмачкіна гримання генерала?
( «На другий же день виявилася в нього сильна гарячка», яка завершилася смертю
бідолашного чиновника.)
- Які чутки пішли по Петербургу після смерті Башмачкіна?
(Почали говорити, що біля Калінкіного мосту та в інших місцях почав з’являтися
мрець в образі чиновника, що шукає украдену шинель. У ньому впізнали померлого
Акакія Акакійовича.)
- У якому стані перебував
«значна особа» після історії з бідним чиновником? (Він пожалкував, що
так повівся й перебував у поганому настрої, навіть хотів виправити ситуацію.
Але дізнався, що Башмачкін помер.)
- Як «значна особа планував відволіктися від поганих
думок? (Він збирався розважитися зі своєю коханкою Кароліною Іванівною.)
- З якими словами мрець здер з генерала його шинель? («Ага!
то ось ти, нарешті! нарешті, я тебе, той, впіймав за комір! твоя шинель мені й
потрібна! не потурбувався про мою, та ще й нагримав,- віддавай же тепер свою!»)
- Як вплинула на генерала пригода з чиновником-мерцем? («Він
навіть не так часто почав говорити підлеглим: «як ви смієте? чи розумієте ви,
хто перед вами»; а коли й говорив, то вже не раніш, як вислухавши спершу, про
шо мова».)
ІІІ. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів
ІV. Аналітичне дослідження в просторі означеної теми уроку
Бесіда
- Визначте місце образу Акакія Акакійовича Башмачкіна в
системі образів повісті Гоголя «Шинель».
- Визначте позитивні й негативні риси характеру Героя.
Підтвердьте свої висновки цитатами з тексту. (Характер Акакія Акакійовича
неоднозначний. У ньому поєдналися позитивні й негативні риси: з одного боку він
виявляє вражаючу покірність, смиренність, лякливість, беззахисність,
невпевненість в собі. Проте він має і ряд позитивних якостей – щирість,
скромність, працелюбність, ретельне виконання посадових обов’язків.)
Самостійна робота в
групах
Завдання: довести, спираючись на текст повісті наявність тих чи інших рис в
характері Акакія Акакійовича Башмачкіна.
І група: Акакій Акакійович – боязка, ляклива й покірна бідна людина, безхарактерна
істота.
ІІ група: Акакій Акакійович – щира, сердечна, спокійна, скромна й вихована
людина.
ІІІ група: художні засоби, використані Гоголем для характеристики персонажа: мова
героя, зовнішність, вік, одяг, ставлення до посадових обов’язків; коло
інтересів героя; ставлення до оточуючого світу й до себе самого.
Примітка. Надаємо цитатний матеріал на підтвердження рис вдачі Башмачкіна.
І група: «он был то, что называют вечный титулярный советник», «Когда и в какое время он поступил в департамент и кто определил его, этого
никто не мог припомнить. Сколько ни переменялось директоров и всяких
начальников, его видели всё на одном и том же месте, в том же положении, в той
же самой должности, тем же чиновником для письма»; «вознаградить его за долгую службу»; «приказал
дать ему что-нибудь поважнее, чем обыкновенное переписыванье»; «дело состояло
только в том, чтобы переменить заглавный титул да переменить кое-где глаголы из
первого лица в третье. Это задало ему такую работу, что он вспотел совершенно,
тер лоб и, наконец, сказал: «Нет, лучше дайте я перепишу что-нибудь». С тех пор
оставили его навсегда переписывать»; «Ни комнаты, ни вещей его не опечатывали,
потому что, во-первых, не было наследников»; «существо, (…) никому не дорогое»;
«про его хозяйку, семидесятилетнюю старуху, говорили, что она бьет его»; «Акакий Акакиевич уже заблаговременно
почувствовал надлежащую робость, несколько смутился и, как мог, сколько могла
позволить ему свобода языка, изъяснил с прибавлением даже чаще, чем в другое
время, частиц «того», что была-де шинель совершенно новая»; «Акакий Акакиевич так и обмер, пошатнулся, затрясся всем телом и никак не
мог стоять: если бы не подбежали тут же сторожа поддержать его, он бы шлепнулся
на пол; его вынесли почти без движения»;
«В департаменте не оказывалось к нему никакого уважения»; «существо, переносившее покорно канцелярские
насмешки»; «Акакий Акакиевич раз в жизни захотел показать характер и сказал
наотрез, что ему нужно лично видеть самого частного, что они не смеют его не
допустить»; він з «тех, которые не могут
кусаться»; «И что-то странное заключалось в словах и в голосе, с каким они были
произнесены. В нем слышалось что-то такое преклоняющее на жалость»; «Оставьте
меня, зачем вы меня обижаете?»; «с своими проникающими словами: «Оставьте меня,
зачем вы меня обижаете?» – и в этих проникающих словах звенели другие слова: «Я
брат твой»; «существо, переносившее покорно канцелярские насмешки»; «И
Петербург остался без Акакия Акакиевича, как будто бы в нем его и никогда не
было» і т.д.
ІІ група: «будучи человеком чистосердечным, не мог не порадоваться, видя, как все
похвалили шинель»; він ніколи не вимовляє «страшные» слова, тільки в гарячці та
перед смертю: «наконец, даже сквернохульничал, произнося самые страшные слова,
так что старушка хозяйка даже крестилась, отроду не слыхав от него ничего подобного»;
«Начали поздравлять его, приветствовать, так что тот сначала только улыбался, а
потом сделалось ему даже стыдно»; «Сердце его, вообще весьма покойное, начало
биться»; «вскрикнул, может быть, в первый раз отроду, ибо отличался всегда тихостью
голоса»; «остановился и пошел опять по-прежнему очень тихо» і т.д.
ІІІ група: мова
– «Акакий Акакиевич изъяснялся большею частью предлогами, наречиями и,
наконец, такими частицами, которые решительно не имеют никакого значения»;
зовнішність, вік,
одяг – «Акакию Акакиевичу забралось уже за пятьдесят лет»; «Акакий
Акакиевич, как человек в летах»; «Родился Акакий Акакиевич против ночи, если
только не изменяет память, на 23 марта»; «один чиновник; чиновник нельзя
сказать чтобы очень замечательный, низенького роста, несколько рябоват,
несколько рыжеват, несколько даже на вид подслеповат, с небольшой лысиной на
лбу, с морщинами по обеим сторонам щек и цветом лица что называется
геморроидальным… Что ж делать! виноват петербургский климат»; «в вицмундире и с лысиной на голове»; «низенький
чиновник с лысинкою на лбу»; «волосы, которые еще водились у него в небольшом
количестве на висках и затылке»; «человека небольшого роста, в старом поношенном
вицмундире»; «Он не думал вовсе о своем платье: ...вицмундир у него был не
зеленый, а какого-то рыжевато-мучного цвета. Воротничок на нем был узенький,
низенький, так что шея его, несмотря на то что не была длинна, выходя из
воротника, казалась необыкновенно длинною»; «И всегда что-нибудь да прилипало к
его вицмундиру: или сенца кусочек, или какая-нибудь ниточка»; «его старенький
вицмундир»; «нельзя поправить: худой
гардероб!»; «в тощенькой шинелишке»; «в его шинели (…) в двух-трех местах,
именно на спине и на плечах, она сделалась точная серпянка: сукно до того
истерлось, что сквозило, и подкладка расползлась. Надобно знать, что шинель
Акакия Акакиевича служила тоже предметом насмешек чиновникам; от нее отнимали
даже благородное имя шинели и называли ее капотом»;
ставлення до
посадових обов’язків – «Если бы
соразмерно его рвению давали ему награды, он, к изумлению своему, может быть,
даже попал бы в статские советники; но выслужил он, как выражались остряки, его
товарищи, пряжку в петлицу да нажил геморрой в поясницу»; «Вряд ли где можно
было найти человека, который так жил бы в своей должности. Мало сказать: он
служил ревностно, - нет, он служил с любовью» (звернення до епіграфу уроку); «Там, в этом переписыванье, ему
виделся какой-то свой разнообразный и приятный мир. Наслаждение выражалось на
лице его; некоторые буквы у него были фавориты, до которых если он добирался,
то был сам не свой: и подсмеивался, и подмигивал, и помогал губами, так что в
лице его, казалось, можно было прочесть всякую букву, которую выводило перо
его»; «С тех пор оставили его навсегда переписывать. Вне этого переписыванья,
казалось, для него ничего не существовало»; «среди всех этих докук он не делал
ни одной ошибки в письме»;
коло інтересів героя
поза службою – «даже тогда, когда всё
стремится развлечься, – Акакий Акакиевич не предавался никакому развлечению.
Никто не мог сказать, чтобы когда-нибудь видел его на каком-нибудь вечере»; «уже
несколько лет не выходил по вечерам на улицу»; «вынимал баночку с чернилами и
переписывал бумаги, принесенные на дом. Если же таких не случалось, он снимал
нарочно, для собственного удовольствия, копию для себя, особенно если бумага
была замечательна не по красоте слога, но по адресу к какому-нибудь новому или
важному лицу»; «Всё это: шум, говор и толпа людей, – всё это было как-то
чудно Акакию Акакиевичу»;
ставлення до
оточуючого світу й до себе самого – «Ни один
раз в жизни не обратил он внимания на то, что делается и происходит всякий день
на улице»; «Дорогою задел его всем нечистым своим боком трубочист и вычернил
всё плечо ему; целая шапка извести высыпалась на него с верхушки строившегося
дома. Он ничего этого не заметил»; «Но Акакий Акакиевич если и глядел на что,
то видел на всем свои чистые, ровным почерком выписанные строки, и только разве
если, неизвестно откуда взявшись, лошадиная морда помещалась ему на плечо и
напускала ноздрями целый ветер в щеку, тогда только замечал он, что он не на
середине строки, а скорее на средине улицы»; «Написавшись всласть, он ложился
спать, улыбаясь заранее при мысли о завтрашнем дне: что-то Бог пошлет
переписывать завтра? Так протекала мирная жизнь человека, который с
четырьмястами жалованья умел быть довольным своим жребием» і т.д.
- У чому полягає новаторство Гоголя в змалюванні образу
дрібного чиновника? ( Гоголь зображує свого героя в системі двосвіття: в
реальному житті Башмачкін існує в двох світах – світі літер і паперів, де
відчуває комфорт і задоволення, та в
реаліях життя, які виступають ворожим оточенням колег, холодним і голодним
злиденним існуванням. Крім того в третій частині повісті реальний чиновник
завдяки використанню прийому фантасмагорії перетворюється на діяльний персонаж
чиновника-мерця, який відстоює своє права та ніби встановлює справедливість,
якої він не дочекався за життя.)
- Доведіть, що в образі Башмачкіна Гоголь розвиває тему
«маленької людини». (Акакій Акакійович - це узагальнений тип «маленької
людини», знедоленої та приреченої на нужденне існування. Він титулярний радник – один із найнижчих
соціальних рангів. Цей дрібний чиновник працює писарем в одному з департаментів
Петербургу, тобто у відділку якоїсь державної установи. Платня його мізерна,
ніякими привілеями він не користується. Акакій Акакійович
нікчемний і смішний. Образ героя поєднує в собі комічне й трагічне начало. Його
ім’я, зовнішність, манери, вбрання, поведінка, мова викликають сміх. Його
постать жалюгідна, а життя – одноманітне й буденне, позбавлене не тільки
високого, а й будь-якого сенсу: він вкладав усю свою душу в механічне
переписування паперів, і в цьому було його єдине задоволення. Герой живе в
світі літер, зовсім не знаючи й не приймаючи реального життя. Замкнений і
відчужений, він є предметом постійних глузувань і знущань колег. Особливо часто
висміювали не самого Акакія Акакійовича, а його стару виношену шинель, яка ніби
стала частиною його єства, неспроможного змінюватися і бажати для себе кращого.)
- Поясніть, чому Акакій Акакійович не погодився на
підвищення по службі? (Страх перед усім новим і обмеженість мислення змушують
героя відмовитися від підвищення по службі. Це дуже самотня й нещасна людина,
яка задовольняється мізером і не має ніякої мети.)
- Чим для Башмачкіна стала проблема пошиття нової шинелі?
Наведіть цитати на підтвердження ваших висновків. (Нова шинель в очах Акакія
Акакійовича стає символом можливості жити справжнім, гідним людини життям.)
Перегляд фрагменту
художнього фільму «Шинель» «Башмачкін у «значної особи»
- Наскільки, по-вашому, вдалося акторам передати ситуацію
морального приниження Башмачкіна й бездушності «значної особи»?
- Чому герой помер не відразу після пограбування, а після відвідування
«значної особи»? (Коли його пограбували, він втратив не тільки нову шинель, а й
сам сенс життя, саму ідею, що освітлювала його мізерне існування новим світлом.
Справжня трагедія Башмачкіна криється не стільки в матеріальному, скільки в
моральному його приниженні, в спотворенні його людського «я», без залишку
підпорядкованого чиновницько-бюрократичній системі. Людина перестає бути
особистістю, коли пригнічується її гідність, коли людина позбавлена
елементарного права на розуміння, співчуття та повагу. В ній ніхто не хоче бачити
«брата свого», а лише чин, залежно від якого людину або поважають, або
зневажають. Саме тому Акакій Акакійович не знаходить ні розуміння, ні підтримки
у своїй біді. Втративши нову шинель, він стає ще самотнішим, ще приниженішим.
Його покірністьі законослухняність просто вражають! Він не здатен ні на який
опір. Він жертва. Єдиним його бунтом проти системи є смерть.)
V. Рефлексія
- У чому полягає узагальнюючий сенс зображення долі
Акакія Акакійовича Башмачкіна? (Трагедія Башмачкіна – це трагедія маленької беззахисної
людини, що цілком і повністю залежить від несправедливо влаштованої суспільної
системи та бездушних, аморальних осіб, що мають у цій системі владу та
вирішують людські долі.)
- Як ви думаєте, чому Гоголь не завершив повість смертю
Башмачкіна? (Людська гідність та намагання захистити себе й встановити
справедливість з’являються у Акакія Акакійовича лише після смерті, а в
реальному житті він на такі вчинки не здатен. Фантасмагорія, до якої вдається
Гоголь в зображенні головного героя, змушує кожного замислитися над своїм
життям і відчути в собі людину. Гоголь прагнув образом головного героя повісті
«Шинель» донести до читача думку про те, якою б слабкою не була людина, яке б
мізерне місце не займала в житті, вона не заслуговує знущання і презирства.
Зверхність принижує того, хто дає їй волю. До таких персонажів і належить
генерал, «значна особа», що втілює в собі негативні ознаки владної верхівки
чиновницько-бюрократичного суспільства. Автор відразу знеособлює цей персонаж,
не даючи йому ні імені, ні прізвища, а наділяючи прізвиськом – «значна особа».
Ім’я в цьому світі нічого не варте порівняно з генеральським чином, то навіщо
воно йому! Всі залишки людяності, що ще жевріли в душі цього чиновника,
придушуються бажанням у всьому відповідати займаній високій посаді. Тому з
нижчими за себе за званням складалася лише з трьох фраз: «Як ви смієте? Чи
знаєте, з ким говорите? Чи розумієте ви, хто стоїть перед вами?» (переклад А.
Хуторяна). Саме тому прохання титулярного радника класифікується генералом як
бунт. Саме тому на «значну особу», яка в очах Акакія Акакійовича символізує
несправедливий деспотичний режим, і спрямовується його посмертна помста. («Обернувшись,
он заметил человека небольшого роста, в старом поношенном вицмундире, и не без
ужаса узнал в нем Акакия Акакиевича. Лицо чиновника было бледно, как снег, и
глядело совершенным мертвецом». Тільки привид, а не сам Акакій Акакійович
здатен на помсту генералові за байдужість і образу: «рот мертвеца покривился и,
пахнувши на него страшно могилою, произнес такие речи: «А! так вот ты наконец!
наконец я тебя того, поймал за воротник! твоей-то шинели мне и нужно! не
похлопотал об моей, да еще и распек, – отдавай же теперь свою!»)
- Як ви вважаєте, Башмачкін – це позитивний чи негативний
персонаж?
VІ. Аргументація й виставлення оцінок за урок
VІІ. Домашнє завдання:
Усім: за підручником познайомитися з науково-критичними матеріалами за повістю
Миколи Васильовича Гоголя «Шинель»,
Поміркувати над художнім новаторством митця в розробці
теми «маленької людини» в творі.
Текстуальне дослідження за змістом розділів VIII—XXII роману Е. Портер
«Полліанна» Герменевтична бесіда. Ключові завдання
і запитання
— Розкажіть, як Полліанна виконувала «розклад»
тітки Поллі. Як ви вважаєте, яким чином дівчинці вдалося відвоювати другу
половину дня для того, щоб «жити»? Чому заняття з Полліанною по-різному сприймаються
тіткою Поллі та Ненсі?
— Визначте роль щоденних прогулянок Полліанни.
Яким є її ставлення до людей? («Я охоче гуляю по околиці, роздивляюся вулиці й
будинки, знайомлюся з людьми. Я так люблю
людей...» . «Мені подобаються люди, не схожі на інших.»
— Скажіть, чи завжди знайомства і зустрічі є приємними?
Хто вони, нові знайомі Полліанни? (Містер
Пендлтон — «чоловік ковзнув по ній поглядом», «різко запитав»,
«витиснув із себе «Гм?». Місіс Сноу-«уїдлива», «до
неї ніхто не любить ходити». Дочка місіс
Сноу Міллі - «бліда зморена дівчина». Діалоги Полліанни з
містером Пендлтоном та місіс Сноу - взірці того, як дівчинка впливає на людей.)
Перегляд фрагметів з фільму: «Полліанна у місіс Сноу» та «Полліанна у містера
Пендлтона» — з подальшими висновками, наскільки ці епізоди з екранізації
увиразнили учнівське розуміння впливу Полліанни на інших людей.
— Як ви вважаєте, чи була щасливою Полліанна в
домі тітки Поллі? Наведіть аргументи з тексту. Покажіть на прикладах, як
розуміють щастя Полліанна та її тітонька. Чому у них таке різне уявлення про
це? (Полліанна вважала, що кожен день має бути щасливим, тоді як її тітонька
була переконана, що кожен прожитий день має бути «ко-рис-ним»)
— Завдяки Полліанні люди в містечку змінюються
на краще. Як ви вважаєте, чиї зміни були найскладнішими й найважчими? (Найважче
змінюється тітка Поллі.)
— За словами Ненсі, з тих пір, як у будинку живе
Полліанна, найдивніші речі почали їй здаватися цілком нормальними. Що,
по-вашому, вона вкладала у ці слова? Спочатку в домі з’явилося кошеня,
наступного, дня до нього приєднався собака. Потім Джиммі Бін.)
— Які важливі проблеми знедолених дітей порушує
автор, вводячи в текст образ Джиммі Біна? (Жахи дитячих притулків. Самотність
осиротілих дітей. Замість люблячих родичів у притулках панують наглядачі.
Вчитель може сказати, що першим у англомовній літературі підняв тему сирітства
та жахів притулків (робітних домів) великий англійський письменник Чарльз
Діккенс, з творчістю якого учням ще належить ознайомитися.)
— Дайте оцінку поведінки Полліанни та її тітки у
вирішенні долі Джиммі Біна. Доведіть,що дії міс Гаррінгтон жорстокі. Чому так
сталося? (Тітка Поллі, якою вона була до приїзду Полліанни, взяла верх.)
— Чому дівчинка вирішила звернутися до Жіночої
допомоги у вирішенні долі Джиммі Біна? Чому ніхто не протягнув руки
хлопчику-сироті? Що залишило в душі Полліанни неприємний осад? Як ви особисто
оцінюєте дії представників Жіночої допомоги? Сформулюйте ваше особисте
розуміння фальшу в діяльності Жіночої допомоги.
— Як ви вважаєте, чи не занадто жорстоко вчинила
Елеанор Портер, «зламавши» Джону Пендлтону ногу? Для чого, по-вашому, було
потрібно зробити статечного джентльмена безпомічним? Навіщо людині дається
випробування?
(Випробування
дається людині, щоб вона навчилася глибше відчувати радість, сильніше й глибше
розуміти життя, приймати віру, переосмислювати свої життєві цінності.)
— Розкажіть про вплив Полліанни на лікаря
Чилтона. Чи можна сказати, що дівчинка стала для нього «тонізуючою мікстурою»?
Чому?
— Визначте роль у тексті епізоду зачісування
тітоньки Поллі небогою.
— Як розвивається дружба з містером Пендлтоном?
Спробуйте зробити узагальнення на прикладі цих стосунків стосовно того, що дає
іншим людям спілкування з Полліанною? (Дівчинка допомагає їм зняти машкару,
розкрити свою істинну внутрішню сутність. Чим більше вона спілкувалася з
містером Пендлтоном, тим більше переконувалася, що цю сувору людину переповнює
ніжність.)
— Як ви оцінюєте пропозицію Пендлтона Полліанні
переїхати до нього? Про кого він, по-вашому, більше турбується — про себе чи
про неї?
— Чим Полліанна аргументувала свою відмову містеру
Пендлтону? ( «... я не можу лишити тітоньку Поллі, яка весь цей час добре
ставилася до мене», «Я потрібна тітоньці Поллі й тому хочу залишитися в неї».)
— Як ви вважаєте, чиєю перемогою було рішення
містера Пендлтона взяти Джиммі Біна до себе?
— Яку роль у житті пастора Форда відіграла цю
зустріч з Полліанною? Чому дівчинка порівняла зустріч з випадком, коли знайшла
у лісі містера Пендлтона зі зламаною ногою? (Вона відчула, що у пастора біда.
Вона розуміє його стан. Не один раз таке бувало і з її батьком.)
— Як ви вважаєте, чому пастор Форд був таким
уважним і співчутливим слухачем розповіді Полліанни про гру в радість? Чому
Полліанна світилася від щастя після розмови з пастором? (Вона дуже
багато говорила з ним про батька, в той час як тітка Поллі категорично
забороняла дівчинці навіть згадувати про батька у її присутності. Можна
сказати, що у розмові з пастором Фордом вона відвела душу, адже коли йдуть із
життя дорогі нам люди, Любов до них від цього не зменшується. Навпаки, вона ще
набуває присмаку незворотної втрати.)
—
Що зрозумів
пастор Форд? («Людям потрібне заохочення. їхню природну опірність
треба зміцнювати, а не послаблювати... Не треба гудити людей за їхні вади -
радше вкажіть їм на їхні чесноти...».
— Як Полліанна намагалася допомогти лікарю
Чилтону?
— Здавалося б, що дівчинка, яка змінила життя
багатьох людей на краще, має оберігатися самим Господом. Чи не здається вам
несправедливим нещастя, що сталося з Полліанною?
На цій сумній ноті ми припиняємо наш урок і продовжимо
розмову наступного разу.
Домашнє
завдання
Переглянути останні десять розділів роману Е. Портер
«Полліанна». Поміркуйте над запитанням, навіщо людині даються випробування і
чому через них мала пройти така прекрасна душею дитина.
6 урок. 6-А клас. Зарубіжна література
Тема. В.
Короленко. «Сліпий музикант». Народні
образи і традиції у повісті.
Мета: - повторити факти біографії
письменника, які вказують на його зв'язок із Україною; визначити національний
колорит твору;
-
розвивати вміння та навички аналізу художнього
тексту,виразне читання, вміння працювати з текстом твору, усне зв’язне мовлення, творчу уяву;
-
виховувати любов і повагу до культури й
традицій рідного краю.
І. Мотивація навчальної діяльності учнів
Доля Володимира
Галактіоновича Короленка тісно пов’язана з Україною. І хоча писав письменник
писав свої твори російською мовою, але він
завжди пам’ятав про своє українське коріння.
Ø Пригадайте з якими українськими містами пов’язана біографія Володимира Короленка
?
(Житомир – народився і проживав до 13 років.
Дубно – перевели батька по службі.
Рівне – навчався у гімназії,знайомство з Веніаміном Авдєєвим.
Полтава – проживав останні 20 років життя, налагодив дружні стосунки з
діячами української культури – Панасом Мирним, М.Коцюбинським, І.Тобілевичем
ІІ.Актуалізація знань
і умінь учнів.
Пройдіть тестування: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4763591
- Встановіть відповідність між іменами персонажів та їх статусом у повісті
Ганна Михайлівна – мати; Йохим – слуга;
Евеліна Яскульська - кохана дівчина;
Федір Кандиба - каліка перехожий; Попельський - батько; Хведько -
старий козак;
Ставрученко - сусід; Юрко -
сліпий поет; Єгорій - дзвонар.
(1. Автор, назва, рік написання –
В.Короленко «Сліпий музикант», 1886 р.
2. Жанр. Повість.
3. Дія повісті відбувається на заході сучасної України.
4. Головні
герої. Петро Попельський – сліпий музикант; мати Ганна
Михайлівна (уроджена Яценко); дядько Максим (брат матері); конюх Йохим; Евеліна
– кохана Петра; брати Ставрученки; Єгорій, Роман – дзвонарі; сліпі.
5. Композиція. 7
розділів та епілог
6. Елементи
сюжету:
Експозиція: передчуття
біди - і вирок: «Дитина народилася сліпою». Це трагедія. Як складеться його
життя?
Розвиток дії: вплив
оточуючих на долю хлопчика: ( мама, дядько Максим, Йохим, Евеліна, сліпі співці
).
Кульмінація: Змиритися і страждати або кинути виклик долі?
( зустріч із дзвонарем, паломництво зі сліпцями).
Розв'язка: шлях
пошуків, довгоочікуване щастя: дружина, син, талант, визнання.
Епілог: замість
сліпого, егоїстичного страждання він знайшов у душі відчуття життя. «... Він
став відчувати і людське горе і людську радість».
7. Тема. Духовне
випробування особистості, яка має знайти саму себе, сенс свого існування серед
людей. Роль мистецтва у формуванні особистості.
8. Ідея. Наполегливою
працею, за підтримки рідних і друзів людина може здолати будь-які перешкоди,
подолати навіть таку жахливу ваду, як сліпота.
9. Проблеми. Виховання;
формування позитивної життєвої позиції; пошуку сенсу життя; співчуття людському
горю; ставлення до людей з обмеженими можливостями. Змиритися або кинути виклик
долі?
10. Символи.
Світло - це не тільки світло сонця,
недоступне сліпому, але й реальний світ, з його життям і болем, радістю і
стражданням.
Темрява - це не тільки вічна ніч в
очах головного героя, а й тихий, відгороджений від світу куточок садиби, це і
душа Петруся, замкнута на своєму стражданні.
Шлях сліпого музиканта - це подолання темряви в
собі, що є важливим для людини.
11. Чого вчить твір. Бути милосердними до оточуючих, людяними, терпимими до
людського страждання та як прожили гідне і повноцінне життя.)
ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.
-
Доля Володимира
Галактіоновича Короленка тісно пов’язана з Україною. І хоча він писав свої
твори російською мовою, завжди пам’ятав
про своє українське коріння. Де
б не жив письменник, він хотів повернутися в Україну. Митець любив її за
дивовижну красу природи, український
народ – за його працьовитість, співучість, нездоланну жагу до волі. Володимир
Галактіонович палко захищав від переслідувань царських властей українську
культуру й мову, всіляко підтримував прогресивних українських письменників.
-
Як називають людей,
які цікавляться національною історією, збирають відомості про традиції, погляди
свого народу? (Етнографи, етнос - народ)
-
Ось і сьогодні на
уроці ми з вами будемо етнографами, поглибимо знання про традиції, погляди
українців, займемося пошуковою діяльністю, працюватимемо з текстами твору.
Отже, тема нашого уроку «В. Короленко. «Сліпий музикант». Народні образи і традиції у повісті»
1. «Мозковий
штурм»
Ø За якими ознаками визначається національний колорит твору ?
(Опис природи, імена персонажів, одяг, історичні факти, речі побуту,
музичні інструменти, традиції тощо)
Ø Наведіть приклади мови, одягу персонажів твору.
(Панич, хлоп, пика, свитка,шапка зі смушок, чоботи, вишивана сорочка, цур
тобі тощо)
2.
Перегляд відео про знайомство Петруся з сопілкою (слухання гри Йохима на сопілці)
3.
Робота з текстом (зачитати фрагмент
твору, коли Петрусь слухає гру на сопілці, його відчуття)
4.
Бесіда
1. Хто першим увів Петра у
світ музики? (Старий Йохим,
який грав на сопілці)
2. На чому грав Йохим? (на сопілці)
3. Які
музичні інструменти українців ви знаєте? (кобза,сопілка,
бандура, трембіта, скрипка )
5. Повідомлення про сопілку
Сопі́лка — народний духовий музичний інструмент, в Україні відомий з княжих часів. Виготовлявся із калинової гілки, бузини, ліщини, очерету та ін. Довжина сягала 30-40 см, у
нижньому кінці просвердлювали 5-6 дірочок. У західних регіонах побутували
різновиди сопілки — денцівка, дводенцівка, флояра.
6. Бесіда
1. Які образи української культури присутні на сторінках
повісті? (Образи кобзарів,
згадки про козаків, українські народні пісні.)
2. Як у тексті говориться про українську пісню. («Це пісні сильного, вільного
народу. Твої діди по материнській лінії співали їх у степах на Дніпрі, на
Дунаї, і на Чорному морі...»
3. Яку пісню співав Йохим? («Ой, там на горі та женці
жнуть».)
4.Що відомо про цю пісню? (Це козацька історична пісня XVII ст.)
7. Робота з текстом
— Ось послухаємо, Петрусю, Йохимової пісні. Тільки
чи зрозумієш ти, малий?
— А це буде «хлопська» пісня? — спитав хлопчик.— Я
розумію «по-хлопському».
Максим зітхнув.
— Ех, малий! Це не хлопські пісні... Це пісні
сильного, вільного народу. Твої діди по матері співали їх на степах понад
Дніпром та понад Дунаєм, і на Чорному морі... Ну, та ти зрозумієш це
коли-небудь, а тепер,— додав він задумано,— боюсь я іншого...
Справді, Максим боявся іншого нерозуміння. Він
думав, що яскраві образи пісенного епосу потребують неодмінно зорових уявлень,
щоб промовляти до серця. Він боявся, що темна голова дитини неспроможна буде
засвоїти мальовничої мови народної поезії. Він забув, що стародавні бояни, що
українські кобзарі й бандуристи були здебільшого сліпі. Сліпота застилає
видимий світ темною завісою, яка, звичайно, лягає на мозок, утруднюючи й
пригнічуючи його роботу, але все ж із спадкових уявлень та з вражень,
одержуваних іншими шляхами, мозок творить у темряві свій власний світ, журний,
смутний і похмурий, проте не позбавлений своєрідної, невиразної поезії.
Максим із хлопчиком посідали на сіні, а Йохим
приліг на свою лавку і заспівав.
Кожному, хто чув цю прекрасну народну пісню в
належному виконанні, напевно, запав у пам'ять її старовинний мотив, високий,
протяжний, мовби повитий смутком історичного спогаду. У ній нема подій,
кривавих січ і подвигів...
Це тільки одна хвилинна картина, що спливла вмить
у спогаді українця, як неясна мрія, як уривок зі сну про історичне минуле.
Серед буденного й сірого сьогоднішнього дня в його уяві встала раптом ця
картина, невиразна, туманна, повита тим особливим смутком, яким віє від зниклої
вже рідної старовини. Зниклої, але ще не без сліду! Про неї говорять іще високі
могили, де лежать козацькі кості, де опівночі запалюються вогні, звідки чути
ночами важкий стогін. Про неї говорить і народний переказ, і замовкаюча дедалі
більш народна пісня:
Ой, там на горі та й женці жнуть,
А попід горою, попід зеленою
Козаки йдуть!.. Козаки йдуть!..
На зеленій горі женці жнуть хліб. А попід горою,
внизу, йде козаче військо.
Максим Яценко заслухався журної мелодії. В його
уяві... спливла ця картина, немов освітлена меланхолійним відблиском заходу
сонця. На мирних ланах, на горі, беззвучно схиляючись над нивами, видніються
постаті женців. А внизу безшумно проходять загони, один по одному, зливаючись
із вечірніми тінями долини.
І протяжна нота пісні про минуле колишеться,
дзвенить і замовкає в повітрі, щоб задзвеніти знову й викликати з сутіні все
нові і нові постаті.
8. Слухання пісні „Ой на
горі та й женці жнуть”
Ой на горі та й женці жнуть, (2)
А попід горою, яром-долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною, гей, широкою,
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко, (2)
Веде своє військо, військо запорізьке,
Хорошенько.
Гей, долиною, гей, широкою,
Хорошенько.
А позаду
Сагайдачний, (2)
Що проміняв жінку на тютюн та люльку,
Необачний.
Гей, долиною, гей, широкою,
Необачний.
— Гей, вернися, Сагайдачний, (2)
Візьми свою жінку, віддай тютюн, люльку,
Необачний!
Гей, долиною, гей, широкою,
Необачний!
— Мені з жінкою не возиться, (2)
А тютюн та люлька козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, долиною, гей, широкою,
Знадобиться!
9. Бесіда
1. Які образи виникли у вашій уяві
під час слухання цієї пісні?
2. Які образи
виникали у Петра, коли він слухав цю пісню?
3. Яка ще
українська народна пісня згадується в повісті? («З-за крутої гори вилітали
орли».)
4. Хто йде попід горою? (козаки)
5. Хто такі козаки? («Козак» – не нашого, а тюркського походження, що означає сторож, вартовий,
представник військового стану, воїн-найманець той, що йде попереду.
В турецькій мові слово «козак» означає вільна, незалежна людина. Слово «козак»сприймається до синоніма
«лицар», нежонаті, войовничі люди, саме вони називалися товариством або
лицарством.
6. Хто з ватажків українських
козаків згадується у пісні? (Дорошенко, Сагайдачний )
10. Повідомлення учнів про Дорошенко та Сагайдачного
Дорошенко
Петро Дорошенко – визначний державний, військовий та
політичний діяч. Козацький полковник, брав активну участь у російсько-турецькій
війні, учасник Хмельниччини. Гетьман України з 1665 по 1676 роки.
Сагайдачний
У кінці XVI – на
початку XVII сторіччя Сагайдачний очолює Запорізьку Січ та стає кошовим
отаманом.
11.Завдання учням
- Сформулюйте роль образів української
культури в повісті Н. Короленка «Сліпий музикант». (Вони створюють атмосферу
сільського життя в Україні, передають красу природи, розповідають про простих
людей, які наділені здатністю радісно сприймати життя, незважаючи на його
складнощі і на їх важку долю. Українські мотиви надають повісті неповторного
колориту)
ІV. ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ, НАВИЧОК
1.
Робота у загальному колі. Запис у зошити.
|
Народні образи |
Історія України |
Традиції |
|
Слуга Йохим, старий
козак, Хведько, Федір Кандиба |
Запорізька Січ,
гайдамака Ігнат Карий,сліпий поет-козак Юрко, булава, бунчук, сагайдак,
Садик-Паша, кошовий, убогі співці, бандуристи |
Народний танець
«Козачок», пісні «Ой, на горі та й женці жнуть», «З-за крутої гори..»,
корчма,вечорниці, сопілка з верби, чуприна |
2. Коментарі до
твору
Ø За жанром «Сліпий музикант»
— це повість, бо в ній невелика кількість персонажів, зображених у родинному
колі на тлі прекрасної української
природи. Цікаво, що сам В. Короленко в підзаголовку визначив жанр
твору як «етюд», що в перекладі з французької означає «вивчення»,
«дослідження». У своїй повісті письменник досліджує становлення особистості з
обмеженими фізичними можливостями — сліпого. У центрі твору – образ Петра
Попельського, який від народження не міг бачити. Його важкий шлях до відкриття
світу є сюжетом твору. Це повість про духовне випробування особистості, яка має
знайти саму себе, сенс свого існування серед людей.
V. ОГОЛОШЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Написати відповідь на запитання: «Чому треба цікавитися
історією рідної країни?»; - намалювати ілюстрації до твору.
7 урок. 7-Б клас. Зарубіжна література
Тема: Особливості створення й
функціонування системи образів у літературному детективі: Легран, Джупітер,
оповідач
Мета:
завершити
аналітичне дослідження тексту повісті «Золотий жук» Едгара Аллана По,
здійснивши пообразний аналіз системи образів твору з урахуванням специфіки
жанру детективу; схарактеризувати Леграна, Джупітера й оповідача, розкрити
секрет успіху головного героя-інтелектуала; з’ясувати сутність провідної ідеї
повісті; розвивати навички порівняння персонажів, вміння узагальнювати й
систематизувати опрацьований матеріал, робити висновки; сприяти формуванню
кращих моральних якостей учнів.
Обладнання:
фрагменти художнього фільму «Золотий жук» (Франція, 1981).
Читання є одним із способів мислення
розумом іншої людини, це змушує вас розвивати ваш власний розум.
Чарльз Скрібнер молодший
Дослідження
в просторі означеної теми уроку
- У чому полягає композиційна особливість повісті «Золотий жук»? (Твір має дві сюжетні лінії -зовнішню й внутрішню. Зовнішня йде від імені оповідача, а внутрішня - від імені головного героя твору Вільяма Леграна. Автор використовує «розповідь у розповіді».)
- Назвіть персонажів твору. Як ви
думаєте, чому їх так мало?
- Скільки оповідачів у творі? Поясніть,
чому Едгар По передає право оповіді Леграну після того, як скарби було
знайдено.
- Знайдіть у тексті опис зовнішності
персонажів. Чому ви не змогли цього зробити? На чому зосереджує автор свою
увагу, створюючи персонажів повісті? Чому художній прийом «точка зору» є одним
із ключових у створенні системи образів?
- Як уже було зазначено, ми отримуємо уявлення про героїв твору за їхніми думками, вчинками з різних точок зору. Розкажіть про перебіг подій від імені кожного персонажа твору.
Фронтальна
бесіда в просторі образу Вільяма Леграна
- Доведіть, що розповідь Леграна після
знайдення скарбу має всі композиційні ознаки самостійного тексту. Що саме в
розповіді Леграна є кульмінацією?
- Яке місце в системі образів повісті
«Золотий жук» належить Леграну? Аргументуйте.
- Наскільки, по-вашому, учням І
динамічної групи вдалося передати сутність образу Леграна під час розповіді
подій від його імені?
- Розкажіть, чому Легран відлюдно живе
на Салівеновому острові?
- Поясніть, чому Легран не розказав про
пергамент ні Джупітеру, ні оповідачеві?
- Які риси вдачі персонажа допомагали
йому вести розслідування?
- Які риси характеру Леграна змусили
друзів непокоїтися про стан його здоров’я?
- Які запитання все ж залишилися в
оповідача після того, як Легран розкрив свої карти? Чим були містифікації
Леграна з жуком? Як це характеризує головного героя?
- Наведіть цитатні характеристики Леграна
- Чиїми очима читач бачить Леграна?
Чому Едгар Аллан По показує головного героя повісті то з точки зору оповідача,
то з позиції Джупітера?
- Як, по-вашому, Легран ставився до
Джупітера та оповідача? Наведіть приклади з тексту. Чи хотіли б ви, щоб ваш
друг був схожий на Леграна? Чи можна вважати ставлення головного героя до
Джупітера зневажливим? Який сенс мають епізоди з бажанням негра побити «масу
Віла» та лайка Леграном Джупітера за помилку у визначенні напряму
«ліворуч-праворуч»?
- Користуючись інтерактивним прийомом
«Сонечко», визначте головні риси характеру Вільяма Леграна. Поясніть, чому саме
він є головним героєм у системі образів повісті «Золотий жук». (Риси вдачі й
характеру Вільяма Леграна: «походив з давнього гугенотського роду і колись був
маєтний», розумний, інтелектуал, начитаний, освічений, людина з різнобічними
інтересами (від захоплення ентомологією до розгадування шифрів), відлюдник,
доволі замкнений в собі, мовчун, меланхолік, містифікатор, наполегливий у
досягненні мети, логік, фантазер, романтик, мізантроп, запальний,
цілеспрямований, уважний, нестабільний, стриманий, розважливий,
непередбачуваний, дивак, оточуючі сприймають його як божевільного, людина, що
втратила свої статки, людина, наділена «лихим гумором».)
Словникова
робота (за тлумаченнями словника іншомовних слів)
Меланхолік
(грец. мелена холе, «чорна жовч»)
— темперамент у класифікації Гіппократа.
Люди з таким типом нервової системи характеризуються боязкістю, замкненістю,
надмірною чутливістю, схильні перебільшувати труднощі. Меланхолікам властива
стриманість, приглушеність моторики та мовлення, але вони мають тонку душевну
організацію, часто виражають себе у мистецтві. Понад усе меланхоліки цінують
здоров'я, моральне обличчя, родинний статус. Потребують непорушних звичних
стереотипів, любові, віри, роботи. Схильні до ідеалів та ідеалізації. Дуже
романтичні. У меланхоліка можуть розвинутися такі негативні риси, як підвищена,
аж до хворобливості, емоційна вразливість, замкненість, відчуженість,
схильність до тяжких внутрішніх переживань за таких життєвих обставин, які на
це не заслуговують.
(Видатні
меланхоліки: французький філософ Рене Декарт, англієць Чарльз Дарвін,
український письменник Микола Васильович Гоголь, польський композитор Фредерік
Шопен, російський композитор Петро Ілліч Чайковський. Вони зуміли здолати
недоліки такого темпераменту і творчо використали переваги: високу чутливість
нервової системи, тонку реакцію на щонайменші відтінки відчуттів, глибокі
емоційні переживання, що відрізняються великою стійкістю.)
Мізантроп
- (гр., людиноненависник) людина, яка уникає спілкування з іншими людьми,
ненавидить, цурається їх; відлюдок, людиноненависник, нелюд, гаспид.
Містифікатор
- людина, котра займається містифікаціями.
Містифікація
— вигадка, витівка з метою ввести кого-небудь (читачів, публіку тощо) в оману
жартома або зі злісним наміром.
- Обізнаність у яких науках допомагає
Леграну досягти поставленої мети? (Знання з англійської мови, крім того,
згадується, що він знає французьку та іспанську; з математики, логіки, хімії,
історії, географії, фольклору (легенди про піратів) тощо.)
- Визначте позитивні й негативні
характеристики персонажа. Поміркуйте, чому Едгар По не ідеалізує свого
головного героя.
- З усіх характеристик Леграна
виокремте п’ять, які, на вашу думку, допомогли йому знайти скарб пірата Кіда.
Поясніть свій вибір.
- Видатний французький поет, дослідник
творчості Едгара Аллана По Шарль Бодлер так характеризував героїв творів По:
«Його герой - людина з винятковими здібностями, розладнаними нервами, запальна
воля якої кидає виклик усім перепонам; людина з поглядом, гострим, як меч,
зверненим на предмети, котрі ростуть тому, що вона на них дивиться». Як ви
вважаєте, що із загальної характеристики героя творчості Едгара По стосується
Вільяма Леграна? Аргументуйте, спираючись на текст.
- Що, по-вашому, утілює в собі образ
Леграна згідно з авторським задумом?
(«...Хоча в оповіданні «Золотий жук» ідеться про пошуки скарбів, та все ж таки у творі утверджується не сила золота, а сила людської думки, багатство творчої уяви й розуму, завдяки яким герой розгадав таємницю та знайшов сховок. ... Герой оповідання Е. По наділений великими інтелектуальними здібностями, що дає йому можливість подолати важкі обставини й бідність. В образі Леграна втілено американську мрію - утвердження особистості в житті за рахунок власних сил, енергії і розумових можливостей.»
бесіда в просторі образу Джупітера
- Чому, по-вашому, розповідь Джупітера
значно коротша за розповідь Леграна?
- Визначте місце Джупітера в системі
образів повісті «Золотий жук». Поміркуйте, що втратилося б у повісті «Золотий
жук», якби серед персонажів не було Джупітера.
- Наскільки, на ваш погляд, учням II
динамічної групи вдалося передати сутність характеру персонажа в його розповіді
про перебіг подій?
- Поясніть, що чи хто є центром
розповіді Джупітера. Чому?
- Чому негр Джупітер, отримавши свободу, залишився з Вільямом Леграном? Чи можна стосунки «Легран - Джупітер» вважати стосунками «хазяїн - раб»? Чому ви так вважаєте? Наведіть приклади з тексту.
- Назвіть головні характеристики
Джупітера, використавши цитатний матеріал, підготовлений вдома. (Риси вдачі й
характеру Джупітера: відданий, добрий, турботливий, наївний, неосвічений,
багато речей сприймає примітивно, людина обов’язку, затятий на своєму, самовіддано
любить Леграна, впертий, гарний виконавець доручень, шульга.)
- Які риси Джупітера вам найбільше
подобаються? Аргументуйте.
- Які риси вдачі Джупітера створюють атмосферу комічного у тексті? Це зменшує напругу чи її підсилює? Поясніть.
- Чому розповідь оповідача є найдовшою?
- Чого в ній, по-вашому, бракує
порівняно з розповідями Леграна й Джупітера?
- Спробуйте створити словесний портрет
оповідача. На чому ґрунтується ваше враження про персонаж?
- Схарактеризуйте стосунки оповідача з
іншими героями тексту. Поясніть, на чому, по-вашому, базується дружба між
оповідачем і Леграном.
- Чому оповідач, як і Джупітер,
спочатку не розуміє причин дивної поведінки Леграна?
- Поміркуйте, чому саме оповідач стає
хронікером подій, а не Джупітер.
- Визначте риси характеру цього
персонажа. (Оповідач: розумна, освічена людина, але не інтелектуал, цінує
дружбу, турботливий, спостережливий, тактовний, стриманий, наділений творчим
талантом оповідача, готовий завжди підтримати друга.)
- Схарактеризуйте оповідача як
безпосереднього учасника подій. Визначте риси вдачі персонажа, які дозволяють
йому бути оповідачем.
- Який нюанс в оповідь уведений Едгаром
По в зв’язку з розповіддю про події від імені їх очевидця й учасника?
- Визначте місце оповідача в системі образів повісті «Золотий жук».
- Які точки зору на події, пов’язані з
пошуками розгадки, представляють герої оповідання відповідно до жанру
детективу? За яких обставин і чому змінюються їхні думки впродовж твору?
- В епіграфі повісті наголошено на
тому, що «усі помиляються». Хто і коли у творі помиляється? Визначте та схарактеризуйте
помилки, яких припустилися Легран, Джупітер та оповідач.
- Латиною слово «жук» означає «людська
голова». Згідно з цим тлумаченням спробуйте визначити смислове навантаження
назви повісті Едгара Аллана По «Золотий жук». Якому героєві твору пасувало б
визначення «золота голова»?
- Едгар По називав свої твори, які
згодом увійшли в світову літературу як детективи, раціоналіями (від лат.
розум). Поміркуйте, чому він їх так називав.
- Доведіть, що повість Едгара По «Золотий жук»- це літературний гімн можливостям людського розуму та силі волі.
- Перегляньте початковий фрагмент
художнього фільму «Золотий жук», у якому Улісс знайомить друзів з планом пошуку
скарбів і пропонує Леграну участь в експедиції. Чим початок фільму
відрізняється від початку повісті Едгара По? Що змінилося від режисерської
переорієнтації в системі образів твору? Чи мали право, по-вашому, створювачі
філь¬му та вільно оперувати авторським текстом?
- Спираючись на ваш досвід прочитання й
аналітичного дослідження повісті «Золотий жук» Едгара Аллана По та перегляд
художнього фільму «Золотий жук» (Франція, 1981, режисер Моріс Роне), доведіть,
що фільм втратив ознаки детективного жанру й перетворився на звичайний
пригодницький фільм.
- Яких змін зазнала у фільмі сюжетна
лінія твору Едгара По та система образів «Золотого жука»? (Сценаристи змінили
увесь порядок ланок сюжетної лінії: з самого початку мова йде про пошук
піратських скарбів, «золотий жук» - це шкатулка з криптограмою, а не живий жук;
втрачений головний аспект детективу - таємниця; головним героєм стає такий собі
Улісс, а Легран перетворюється на другорядного персонажа, пасивного
спостерігача; в Уліссі простежуються яскраво виражені риси божевілля, пов’язані
із манією скарбів; фільм втратив інтелектуала-інтелігента; скарби (за фільмом)
так і не були знайдені, й люди, одержимі жадобою наживи, терплять поразку.
Значно розширена система образів другорядними та епізодичними персонажами,
включаючи місцевих дикунів, що більше відповідає жанру пригодницької
літератури; змінені й хро нотопічні рамки - до скарбів пливуть на човні Леграна
навмання, тільки керуючись здогадками самовпевненого Улісса.
Висновок:
створювачі фільму не знають і не розуміють специфіки жанру детективу, тому
французький фільм «Золотий жук» (1981) не можна вважати екранізацією повісті
Едгара Аллана По.)
Цікаво знати, що:
у
1907 році у Франції було створено короткометражний фантастичний фільм «Золотий
жук» (тривалість - 2 хв. 38 сек.). Режисери Фернан Зекк та Сегундо де Шимон. За
сюжетом, вчений зловив золотого жука, який став причиною його власної загибелі.
З
1964 року Шведським інститутом кінематографії щосічня вручається національна
винагорода «Золотий жук» (швец. Guldbagge)
Виразно прочитайте слова Чарльза Скрібнера молодшого, узяті за епіграф до нашого уроку. Визначте роль знайомства з жанром детективу для розвитку вашого читацького досвіду й розумових здібностей.
Домашнє завдання
1. Ознайомитися зі статтею підручника про Артура Конан Дойла та його твори
про сищика Шерлока Холмса і його друга доктора Ватсона.
2. Прочитати оповідання «Пістрява
стрічка», підготувати стислий переказ ключових епізодів твору.
_________________________________________________________________________
8 лютого 2022 року
Дистанційне навчання
Шановні діти, дивіться розклад своїх уроків, гортайте стрічку донизу та шукайте матеріали для свого класу.
Подані матеріали потрібно опрацювати (прочитати, скласти та записати конспект, виконати домашнє завдання). Бажаю успіху.
1 урок - 11 клас
Тема: Епічний театр Бертольта
Брехта: теоретичні засади й
художня практика
Мета: ознайомити
учнів з основними віхами життєвого
і творчого шляху Бертольта Брехта, розкрити сутність «театральної реформи»
Брехта, з’ясувати специфіку
«епічного театру» Брехта порівняно з класичним «арістотеліївським» театром, ознайомити старшокласників з творчою
практикою «епічного театру»; повторити
й закріпити основні теоретичні
поняття, пов’язані зі специфікою драматургії; сприяти розвитку читацьких
компетентностей в плані розуміння оновлення всесвітнього літературного процесу.
Новаторські процеси, які охопили усі види мистецтва на початку ХХ століття, не
оминули й драматургії. Театр перетворився на суцільний експериментальний майданчик: футуристичні спектаклі в Італії, новації Євгенія Вахтангова та Всеволода Мейєрхольда у Москві, Лесь Курбас у Києві, Бертольт Брехт у Берліні… Новаторські гасла найповніше
втілились в естетиці «епічного театру» саме Бертольта Брехта.
Бертольт Брехт (1898 – 1956) увійшов в історію німецької літератури як оригінальний поет і прозаїк, гострий полеміст, теоретик мистецтва. Але
своєю світовою славою він
зобов’язаний театру. В історії драматургії
ХХ століття йому належить одне із
почесних місць. Освітленні глибинною філософською й соціальною думкою, здатні
глибоко й всебічно розкривати найважливіші конфлікти доби, сміливі за формою,
відзначені печаткою істинного новаторства,
драми Брехта здобули визнання на сценах
усього світу.
Перегляд відеопрезентації «Бертольт Брехт»
Компакт-біографія Бертольта Брехта
Повне ім’я: Ойґен Бертольд Фрідріх Брехт
Дата і місце народження: 10 лютого 1898 року, місто Аусбург, родина
директора паперової фабрики.
Освіта: гімназія у рідному місті (закінчив у 1917 р.), 1917-1918 рр. –
навчання у Мюнхенському університеті на медичному факультеті, захоплюється літературою.
1918 р. – призваний до армії, служив
санітаром на Східному фронті під час
Першої світової війни. У
цей же період розпочинається творчий шлях Брехта.
З 1923 р. після Мюнхена переїздить до Берліна для роботи у Німецькому театрі. (У 1923 році німецькі нацисти занесли ім’я Б. Брехта до
списку людей, що підлягають
знищенню)
З 1933 р. змушений був емігрувати з Німеччини у зв’язку з приходом до влади Гітлера і його поплічників (Австрія, Чехія, Франція, Данія, Швеція, Фінляндія, США, Швейцарія). Еміграція тривала до 1948 року.
Від 1948 р. проживає у соціалістичній частині Німеччини, працює режисером театру «Берлінер ансамбль».
1953 рік – Брехт – президент німецького ПЕНцентру.
1954 рік – його обрано віце-президентом Академії мистецтв Німецької Демократичної Республіки.
Помер: 14.08.1956 року (інфаркт міокарда). На простому надгробку лише «Bertolt Brecht», але ці два слова вже ніхто й ніколи не зможе викреслити з історії
світової літератури.
З’ясування новацій Бертольта Брехта у царині театру й драматургії порівняно з класичною традицією
Бертольт Брехт став засновником теорії і практики епічного театру – театру
пристрасної мистецької думки, спрямованої на перетворення світу й людини.
Прагнення митця здійснити революцію в театральному мистецтві виявило себе ще в
ранніх п’єсах Брехта, таких як «Ваал» та «Барабани вночі». Автор
зумисне писав їх всупереч тому, до чого звикла респектабельна публіка
західноєвропейських театрів.
Вже в перших п’єсах Брехт використав бунтівну естетику своїх авангардистських
віршів, традиції ярмаркової клоунади. Прихильник спортивних змагань, Брехт почав застосовувати такі
художні техніки, що змушували
публіку слідкувати за подія
ми на сцені з неменшим азартом, ніж спортивні вболівальники. Кінематограф, який
потужно увійшов у життя
людства у ХХ століття, теж міг дати сучасному Брехтові театру видовищні ефекти. Митець вважав, що грати так, як за доби античності чи
Відродження вже неможливо, оскільки
науково-технічний про
грес докорінно змінив світ. А відтак, оновлення й модернізація театру просто необхідні. У боротьбі з усталеними театральними традиціями
Б. Брехт піддавав нищівній критиці практику створення «ілюзій на сцені». Перш за все він виступав проти «театрального
перевтілення», головного художнього
методу видатного російського режисера К. Станіславського. На думку Брехта,
здатність видавати ілюзію за дійсність
призводить до обдурювання глядача. Відомий факт з біографії Брехта: коли він ознайомився із вправою,
запропонованою К. Станіславським,
згідно з якою актор мав переконати глядачів, що шапка, яку вони бачать на
сцені, була пацюком, то іронічно зауважив:
«Можна подумати, ніби це підручник чародійства, однак це підручник акторської
майстерності буцімто за системою Станіславського. Дозвольте запитати: невже ж
метод, що навчає людину навіювати публіці враження, ніби вона бачить щурів там,
де їх немає, невже ж такий метод насправді придатний для поширення істини? Можна
без будь-якого акторського мистецтва, лише за достатньої кількості алкоголю,
мало не
кожну людину довести до того, що вона скрізь бачитиме якщо не щурів, то
принаймні білих мишей».
Акторові, на думку Брехта, потрібно так грати роль, щоб показати глядачам, що являє собою герой, змушувати
глядачів не стільки хвилюватися за
долю героя, скільки замислюватись над нею.
Таким чином, полемізуючи з основами естетики К. Станіславського, відстоюючи право драматурга й режисера на умовність, відкидаючи вживання в образ, обов’язкового дотримання певної
дистанції між героєм та виконавцем
його ролі на сцені, Брехт закладав
основи новаторської театральної системи, яка отримала назву «епічного театру».
(Примітка. «Ефект очуження» широко використовувався ще у давньому
східному театрі. Брехт описав
цей досвід у статті «Ефект очуження» у китайському
сценічному мистецтві». Митець наводить приклади майстерного використання
прийому у східній драмі. «Ефект
очуження» характеризується символікою,
наприклад: шовкове вбрання є символом бідності, якщо на
нього хаотично нашивались клаптики
тканини іншого кольору, які сприймались як
латки; характери зображувались за допомогою
давніх китайських масок (те ж саме у античному театрі); якщо акторові потрібно було передати глибоке
хвилювання свого персонажа, він перегризав пасмо
волосся, але робив це без вибуху емоцій – стримано,
мовби відтворюючи якийсь ритуал).
Для того, щоб учні усвідомили сутність театральної реформи Брехта, рекомендуємо
організовувати роботу з підручником з послідуючим конспектуванням найважливіших
позицій театральної реформи
Б. Брехта.
можливий варіант запису:
Основи «епічного театру» Бертольта Брехта
1. В основу драми покладено розповідь (звідси назва «епічна драма»), а не дію, як це було у
традиційній «арістотеліївській» драмі.
2. Головним є звернення не до почуттів, а до розуму
глядача. Емоції породжують катарсис (очищення душі стражданням),
але висновки глядач має робити
з дійсності. Драма не навіює певні емоційні стани,
а має мобілізувати інтелектуально-аналітичні здібності публіки.
3. Конфлікт залишається нерозв’язаним, цим переслідується мета надихати глядачів на пошук у житті шляхів вирішення соціальних і моральних
проблем, порушених на сцені.
4. Глядача потрібно зацікавлювати не перебігом подій та очікуванням розв’язки, а ідеями твору та режисерським задумом.
5. Не дотримуватись театральної ілюзії, життєподібності. Те, що відбувається на
сцені, має мати вигляд
сценічної замальовки.
6. Головний художній прийом – «ефект очуження», завдяки якому буденне й
загальновідомеявище позбавляється звичності, традиційних рис і зображується у несподіваному ракурсі, як
дивне, нове, «чуже».
«Що таке очуження? Провести очуження певної події
чи характеру – це значить позбавити подію чи характер
усього, що й так зрозуміло, знайомо, очевидно, і, навпаки, – викликати з цього
приводу здивування і цікавість.» Досягається «ефект очуження» за рахунок умовності декорацій і костюмів,
введення пісень-зонгів, які оцінюють чи пояснюють події через звернення
акторів безпосередньо до глядача; використання табличок з написами, що
повідомляють про початок нового епізоду.
7. Перевага жанру драми-притчі, нерідко
використовуються вже відомі, запозичені сюжети.
8. Герої є не драматичними характерами, а алегоріями певних властивостей
людської природи або
тих чи інших ідей.
9. «Епічний театр» має філософський та дидактичний характер. Його завдання –
учити думати, виховувати активну
особистість, спонукати змінювати світ на краще.
Відмінності між «драматичною» та «епічною» формами театру
(за Т. Денисовою та Г. Сиваченко) Б. Брехт допрацював цю схему у 1938 році
- Визначте головну відмінність «епічного театру» порівняно з традиційним.
- Визначте провідні теми творчості Бертольта Брехта.
- Як ви думаєте, чому митець віддав перевагу саме драматургії?
Перегляд фрагменту «Пісня матінки Кураж» з художнього фільму "Дороги Анны Фирлинг"
Які важливі проблеми, що знайшли втілення у творчому
доробку Брехта, не втратили актуальності й
тепер? Як вам допомогла зробити висновок пісня Кураж у виконанні Людмили Касаткіної?
1. Опрацювати с. 122-129
2. Прочитати драму Б. Брехта «Матінка Кураж та її діти».
Усно скласти враження про твір, дібрати цитати до характеристики головного персонажа.
Індивідуальне завдання: Підготувати повідомлення про події тридцятилітньої війни 1618-1648років у Західній Європі та місце і роль в ній Німеччини.
2 урок - --- --------
3 урок - 5-Б клас
Тема уроку: Секрети популярності Марка Твена та його книги «Пригоди Тома Сойєра». Історія задуму й створення. Аналіз «Передмови» та першого розділу повісті
1. Опрацюйте с. 152-154 у підручнику
— Що вам відомо про ім'я Марка Твена? (Це його літературний псевдонім, узятий з лоцманського життя Семюела Ленгхорна Клеменса. Марк-твен (з англ. буквально) — мірка-два, що на мові лоцманів означало «шлях вільний »). — Як ви думаєте, чому саме такий дивний псевдонім обрав собі письменник? (Можливо, називаючи себе Марком Твеном, Семюел Клеменс сподівався на безпечне, щасливе плавання у літературному морі, де на початківця чатувало так багато «мілин» та «акул» видавничого бізнесу. І, як виявилось, інтуїція його не підвела — він став найвідомішим письменником Америки ще за життя). — Кому адресував Марк Твен свою книгу? Як звернення письменника до «дорослих чоловіків та жінок» пов’язане, на вашу думку, з епіграфом до уроку? Прокоментуйте. — Які життєві випробування, на вашу думку, мали значення у формуванні Семюела Клеменса як письменника?
3. Огляд творів Марка
Твена.
—
Знайдіть у статті про Марка Твена інформацію
щодо основних тем та мотивів його творчості.
Учнівські
висновки поглиблюються завдяки огляду виставки книг Марка Твена.
Вчитель
дає елементарне визначення повісті як середнього за обсягом прозового твору, В якому описується певний період із життя героїв. Звертається увага на різні видання твору та варіанти перекладів. Найбільш вдалі
переклади українською мовою Володимира Митрофанова та Юрія Корецького,
російською мовою — переклад Корнія Чуковського, що уславив своє ім'я як відомий дитячий російський письменник, перекладач.)
Продовження
повісті «Пригоди Тома Сойєра» — роман «Пригоди Гекльберрі Фінна» (порівняно з
повістю роман — більший за обсягом прозовий твір). Висловлюється побажання
щодо обов'язкового знайомства учнів з цим чудовим твором.
Три книжки із середньовічного минулого
Європи: «Принц і злидар», «Жанна д’Арк», «Янки з Коннектікуту при дворі короля Артура».
У «Принці і злидарі» постає дивовижна історія про те, як двоє
схожих як дві краплини води хлопчиків, принц і злидар, помінялись .місцями
через випадковість — принц потрапив до бродяг, а злидар — у палац. Що з цього
вийшло, ви дізнаєтесь, прочитавши книгу.
«Жанна д’Арк» — це історія про героїчну боротьбу юної француженки
за свободу й щастя рідного народу.
«Янки
з Коннектікуту при дворі короля Артура» — це книжка, яка висміяла тиранів, рицарів та поміщиків,
священиків та монархів не тільки за часів англійського короля Артура, а й у
Америці кінця ХIХ століття.
Та все ж найвідомішою й найулюбленішою
книжкою Марка Твена стала повість «Пригоди Тома Сойєра». Мабуть, саме тому в
рідному містечку письменника Ганнібалі на високім скелястім березі стоїть один
із не багатьох у світі
пам’ятників літературним героям, яких створила творча фантазія письменника,
двом підліткам — Тому Сойєру і Гекльберрі Фінну.
Як же створювалась ця безсмертна книга?
Марк Твен в першу
чергу намагався зруйнувати традиції тогочасної дитячої літератури. На час появи
«Пригод Тома Сойєра» в американській дитячій літературі були поширені так
звані книги для недільної школи. Писалися вони в чутливо-побожній манері й
розповідали про гарних дітей, які підуть прямісінько до раю, і про поганих,
зіпсованих дітей, що звичайно закінчують життя на шибениці. Головним героєм цих
книжок був зазвичай доброчесний, побожний та кволий «чемний хлопчик». Повільно
згасаючи від хвороби, він встигає перед смертю навернути на праведний шлях
маленького негідника, що не бажає відвідувати недільну школу.
Книжка
Марка Твена була повного протилежністю такій літературі, висміювала її, пародіювала,
стверджуючи любов до свободи, до всього здорового, чистого, світлого в
людині. І ці ідеї письменник втілив в одному із найчарівніших образів своєї
творчості — в образі відчайдушного шибеника Тома Сойєра.
Біографи
Марка Твена вже давно встановили, що більшу частину пригод Тома Сойєра автор
пережив сам у віці свого героя. Неподалік від Ганнібала справді існував
безлюдний острів, куди хлопчаки тікали від «цивілізації» дорослих або ж
ховались у печерах поблизу міста. Ганнібальські босоногі хлопці багато в чому
були схожі на товаришів Тома Сойєра. Навіть був у містечку індіанець Джо, що
ледь не вмер з голоду, заблукавши в одній з печер.
—
Поміркуємо, чи можна сказати, що Том Сойєр —
це Марк Твен у дитинстві? Чому? (Автора не можна ототожнювати з героєм, адже
Марк Твен створив художній твір, а не документальні мемуари (спогад). По-друге,
в «Передмові» письменник підкреслює, що Том Сойєр - «складна архітектурна
споруда», тобто образ, що ввібрав у себе типові хлопчачі риси характеру і
поведінки; Проте дуже не просто помітити в цій книжці межу, за якою закінчується
достовірність і починається вигадка, цікава, весела, немовби її написали самі
підлітки-фантазери, для яких гра є найголовнішим заняттям у житті.)
Тож починаємо знайомство з першим розділом
повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра».
4.
Коментоване читання розділу і
повісті Марка .Твена «Пригоди Тома Сойєра» з елементами аналізу
Перечитайте зміст першого розділу до слів «Том справді не пішов до школи й
дуже приємно згаяв час».
Бесіда на основі, прочитаного:
—
Як автор представляє нам головного героя?
(«Шибеник», «такий поганець», «розбишака», «в ньому наче біс сидить»,
«невеликий хлопчисько»).
—
Чиїми очима ми бачимо Тома? Чиї це характеристики?
(Так називає його тітка Поллі.)
—
Навіщо тітка Поллі носила окуляри? Які художні
деталі використовує автор, щоб показати їх непотрібність?
—
Як ви думаєте, кому з героїв симпатизує автор?
Доведіть свою думку, спираючись на текст.
—
Як ви оцінюєте тітчину заборону щодо варення?
Невже їй шкода було солодощів?
—
Як Томові вдалося уникнути покарання різкою?
Яка, на вашу думку, риса його вдачі тут проявилась?
—
Чому Том, втікаючи від тітки, перестрибує
через паркан, а не біжить до хвіртки? (Він швидко долає обмежений заборонами
світ володінь тітки Поллі! Паркан ніби кордон між волею і неволею.)
—
Як ви гадаєте, тітка Поллі дійсно була розлючена
витівками Тома?
Підтвердьте
чи спростуйте цю думку, спираючись на текст. Які художні деталі допомагають
зрозуміти, що вона любить Тома?
—
Чому тітка Поллі вважає себе грішницею? Які
факти з життя Тома відомі нам з промови його тітоньки? (Том — сирота. Син
покійної сестри тітки Поллі. Жінка вважає себе поганим опікуном, оскільки не
може зробити з Тома слухняного, набожного, зразкового хлопчика.)
б)
Аналітична бесіда за змістом фрагменту першого розділу від слів «Том справді не пішов до
школи...» до «Том аж ніяк не був Зразковим хлопчиком у містечку. Та він дуже
добре знав такого і страшенно ,не любив його». (Учням пропонують самостійно
переглянути цей епізод впродовж 2—3 хвилин, відновивши його в пам'яті.)
—
Чи була права тітка Поллі щодо того, що Том
прогуляє заняття у школі? Як він провів день?
. — У чому полягав хитрий Томів маневр щодо присипляння
пильності тітки?
—
Які чудеса майстерності «підступного слідчого»
проявляла тітка Поллі? Як ви гадаєте, в чому вона припустилась прорахунків?.
Висновок: розмова між Томом і тіткою Поллі
схожа на двобій двох
хитрунів. Один із них усіма силами прагне вивести іншого на чисту воду (тітка Поллі),
а інший намагається зберегти статус невинного й довести, що він нічого не
порушував, тітка даремно сумнівалась в його порядності.
— У тексті сказано, Що Том «ніяк не був Зразковим Хлопчиком у місті»
—
Марк Твен описав два художні світи — світ дітей і світ дорослих. Спробуйте визначити, який із них є своїм
і чому для Тома, Сіда і тітки Поллі. Обґрунтуйте свої висновки текстом.
— Як
Том вирішив помститись Сідові? Чи гарна риса мстивість? Чому Том відразу не
відлупцював Сіда?
Аналітичне дослідження заключної
частини першого розділу
Ми визначили, що в повісті «Пригоди Тома Сойєра» автор зображує два художні світи — дітей і дорослих. Який художній прийом,
знайомий нам, він використовує для їх зображення? (Антитезу, протиставлення.) ,
—
Чи є антитезою авторське висловлювання про
захоплення дітей і дорослих? Чому в цьому випадку Марк Твен використовує зіставлення?
—
Подумайте, як зазвичай діють хлопчаки, коли
кордони їхньої території порушують чужинці? Наскільки вірний реальному життю у
цьому автор?
—
Виразно прочитайте діалог Тома і незнайомого
хлопця. Спробуйте передати інтонацією, як нагнітається обстановка сварки. Хто
її ініціатор? Чому? Поясніть значення авторських зауважень: «обидва хлопці
покотилися по пилюці, мов два коти. Вони тягали й смикали один одного за
чуприни та за одіж, щипали і дряпали один одному носи — і вкрили себе « порохом і славою».
—
Оцініть сенс Томової перемоги.
—
Який негідний вчинок здійснив чужинець? Чи міг
так вчинити Том? Чому ви так думаєте?
—
Чим закінчується перший розділ повісті? Як він
пов'язаний із наступним розвитком дії твору?
4 урок - 5-А клас
1. Літературна гра «Що? Де? Коли?» за змістом II і III розділів повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра».
Запитання для гри
—
Коли Томові довелося фарбувати паркан? (В
суботу.)
—
Якою була довжина паркану та його висота?
(«Тридцять ярдів дощаного паркану заввишки дев'ять футів!» Фут - ЗО см, ярд -
92, 5см.)
—
Яку пісню співав Джим? («Дівчата з Буффало»)
—
Чим Том спокусив Джима? (Болячкою на нозі.
—
Що зображував Бен Роджерс, рухаючись вулицею?
(Пароплав «Велика Міссурі»)
—
За що Бен купив у Тома право пофарбувати паркан?
(За все, що лишилось від
його недоїденого яблука.)
—
Що стало ціною черги на фарбування паркану для
Біллі Фішера? («Майже новий паперовий змій».)
—
Який викуп запропонував Томові Джонні Міллер?
(Дохлого пацюка на мотузці.)
— Що отримав Том як винагороду
від тітки Поллі? (Яблуко)
—
Що Том поцупив із комори під час тітчиних
напутніх слів? (Пряник)
—
Що отримав Том Сойєр у подарунок від
незнайомої дівчинки? (Квітку)
—
Замість кого і за що отримав Том покарання?
(За розбиту Сідом цукорницю.).
—
Чого хотів Том, щоб з ним сталося після
тітчиної несправедливості? (Він хотів померти і щоб на його холодне мертве тіло
бодай одну сльозинку зронила Кохана Незнайомка.)
2. Створення проблемної ситуації
Отже, ви уважно читали II та III
розділи «Пригод Тома Сойєра». Проте нам замало знати, де, що і коли
відбувається, ми маємо зрозуміти, навіщо автор влаштовує такі
випробування своєму головному героєві, які важливі думки приховує за зовнішньою
стороною дії, чи справді діти по-своєму бачать, думають і відчувають (читання
епіграфу до уроку).
. Тож ми переходимо до
поглибленого аналітичного дослідження змісту II розділу, спробуємо виокремити
головні теми та думки, які в цих розділах втілює автор.
3. Аналітико-інтерпретаційне дослідження II
розділу повісті «Пригоди Тома Сойєра»
—
Прочитайте опис літнього суботнього ранку на
початку II розділу.
Яким настроєм сповнена ця
картина? Чиїми очима ми її бачимо?
—
Прочитайте виразно діалог Тома й Джима. До
яких хитрощів вдався Том, щоб звільнитися від фарбування паркану?
—
Підтвердьте текстом, що фактор уяви є головним
у житті всіх дітей.
(Виразно читається епізод, в
якому Бен Роджерс уявляє себе «Великою Міссурі».) Передайте інтонацією ефект
перевтілення Бена у пароплав. Яка роль у ньому імітації звуку?
—
Прочитайте виразно діалог Тома Сойєра з Беном
Роджерсом. Чи одне й те саме значення вкладали в слово «праця» хлопці? Як
Томові вдалося змінити хід розмови на свою користь?
—
Які риси вдачі Тома Сойєра розкриваються у
другому розділі? (Винахідливий розум, психологічні здібності, до певної міри
вміння маніпулювати іншими, надзвичайні організаторські здібності.)
—
Як розбагатів Том Сойєр під час фарбування
паркану? (Том відкрив «загальний закон, що керує всіма людськими вчинками: кожен
хлопець, і кожна доросла людина завжди прагнутимуть і домагатимуться тільки
того, чого важко досягти.»)
- Яка роль
авторського зауваження щодо того, «коли б Том був великим і мудрим філософом,
як от автор цієї книжки, він зрозумів би, що Праця — це все те, що ми
зобов’язані робити, а Гра — все, чого ми
не робити зобов'язані»?
4. Складання
простого плану за змістом розділу іі повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»
«Чудовий маляр» (розділ II
повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»)
План
1.
Опис літнього суботнього ранку.
2.
Причини страждань Тома Сойєра.
3.
Спокушання Джима.
4.
Томові «скарби». (Чому Том
облишив думку про підкуп своїх товаришів?)
5.
Том Сойєр і Бен Роджерс.
6.
Мить натхнення Тома Сойєра.
7.
Від «жалюгідного злидаря» до
«справжнього багатія, що потопав у розкошах».
8. Закон Тома Сойєра
9.
Міркування автора про Працю та
Гру.
5. Аналіз
змісту ІІІ розділу повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»
Чи припинив Том свою гру після того,
як паркан був пофарбований потрійним шаром вапна? (Ні. Том продовжує жити в фантастичному світі своєї уяви. Він йде з доповіддю
не просто до тітки Поллі, а «до штаб- квартири».)
— Чому тітка Поллі здивувалась,
коли Том постав перед нею? . Який шок вона пережила від видовища вибіленого
паркану? Чому? Підтвердьте словами з тексту.
—
Як Том поквитався із Сідом, який «накликав на
нього халепу, вказавши тітці Поллі на його комір, зашитий чорною ниткою»? Чому
після цього Томові «полегшало» на душі? (Покарав зрадника, встановив
справедливість.)
—
Стисло опишіть зустріч Тома Сойєра з незнайомою
дівчинкою. Яка, на вашу думку, роль зображення «сердечних» випробувань та
перемог головного героя? Навіщо автор розповідає читачам про захоплення Тома
Емі Лорекс?
—
Чому Том, щойно дівчинка його помітила, почав
робити безглузді речі?
(Він «виставлявся», прагнучи
таким чином «зачарувати її».)
—
Оцініть поведінку дівчинки. Як ви гадаєте,
чому вона пішла до будинку в найцікавіший момент Томових трюків? Невже їй було
нецікаво? (їй було надзвичайно цікаво, але вона теж вдалася дотри і використала
свій власний «трюк», виказуючи цілковиту байдужість.)
—
Які дії дівчинки підтверджують той факт, що
Том її зацікавив? (Квітка. Але як істинна «прекрасна леді», вона має бути
завойованою. Гра набуває романтичного характеру. Автор показує шлях до
формування стосунків між хлопчиком і дівчинкою, які, можливо, приведуть колись
до справжніх почуттів.)
—
Яке жорстоке розчарування
довелося пережити Томові того вечора? Чому тітка покарала безневинного Тома?
Оцініть дії Сіда. Чому він не зізнався?
—
Подумайте, хто насправді був ворогом Тома.
—
Доведіть, що тітка Поллі сама страждала в той
час, коли їй доводилось карати Тома. Чи знав про це хлопчик?
—
Чому він не пішов до хлопців, а
шукав безлюдних закутків? Що перетворило його страждання на солодку муку? Чи
віримо ми Томові, що він дійсно хоче поверти? (Ні, йому тільки хочеться уваги,
співчуття.)
6. Узагальнення та висновки.
—
Зробіть уточнення й доповнення щодо особливостей
світу дітей на основі змісту II і III розділів повісті. Виділіть головні
закони та мотиви, які рухають діями дітей. {Головний закон світу дітей —
це закон гри. Діти весь час живуть в уявному світі. Саме їхня уява рухає всіма
діями та вчинками.)
—
Які випробування переживає Том? (Том проходить
випробування працею, яку ненавидить понад усе; випробування полководницького
таланту; випробування романтичними ,почуттями до Прекрасної Незнайомки;
продовжуються випробування заборонами, покараннями та обмеженнями з боку
тітки Поллі; випробування розчаруванням у справедливості тітки.)
—Доведіть, що тітка Поллі більше любила Тома, ніж Сіда. Поміркуйте, якими були почуття Тома до тітки. Чому він здійснив моральну помсту лише в результаті II несправедливих дій, а в інших випадках зносив покарання або тікав?
— На основі узагальнень і висновків спробуйте визначити, які важливі моменти життя дітей відкрились вам завдяки опрацюванню II й III розділів повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»?
Домашнє завдання: Прочитати розділи IV—VIII повісті «Пригоди Тома Сойєра». Вміти переказувати ключові моменти цих розділів
Тема уроку: Творча історія п’єси «Ревізор». Сюжетно-композиційні особливості твору
У першій половині XIX століття російський театр не мав національного репертуару. П’єси російських драматургів XVIII століття втратили свою актуальність, на сцені ставили здебільшого західноєвропейських класиків -Шекспіра, Мольєра, Шиллера, або легковажні водевілі та мелодрами. Гоголь у листі «Про театр, про однобокий погляд на театр і взагалі про однобокість» (1845) писав, що потрібно відокремити від «усяких балетних скакань, водевілів, мелодрам і тих облудно-розкішних видовищ для ока, що догоджають розпусті смаку або розпусті серця», справжній, «вищий театр», який змушував би глядачів думати, утверджував добро.
У Санкт-Петербурзі письменник-початківець жив на Малій Морській, 29, - у дохідному будинку придворного музиканта Лепена. Триповерхова кам’яна будівля з фасаду радувала суворим класицизмом, проте на подвір’ї починалися справжнісінькі нетрі. Саме тут у двох малесеньких кімнатчинах, до яких вели вічно темні східці, тулився талант. Крихітний передпокій з перегородкою, маленька спальня, де ад’юнкт-професор кафедри загальної історії Петербурзького університету власноруч розливав гостям чай, і кабінет трішки просторіший за передпокій, з простеньким диваном біля стіни, великим столом під вікном, заваленим книгами, й письмовим бюро біля нього. Саме тут, у листопаді- грудні 1835 року був народжений «Ревізор».
Гоголь зробив величезний внесок у становлення російського національного «вищого театру», створивши чудові п’єси, що живуть на сцені й донині. Комедія «Ревізор», написана упродовж 1835-1836 років, стала вершиною драматургійної творчості Миколи Васильовича Гоголя.
Вважається, що сюжет комедії підказав авторові Олександр
Сергійович Пушкін. За свідченням літератора Володимира Сологуба, «Пушкін
познайомився з Гоголем і розповів йому про випадок, що трапився у місті Устюжні
Новгородської губернії - про якогось проїжджого пана, що видав себе за
чиновника міністерства й обібрав усіх міських жителів». За однією з
літературознавчих версій, коли Пушкін збирав матеріали з історії пугачовського
бунту, а саме у 1833 році, оренбурзький військовий губернатор і командувач
окремим Оренбурзьким корпусом прийняв його за таємного чиновника з Петербургу. Прочувши з секретного повідомлення про столичну штучку, граф Перовський зібрав таємну раду й застерігався: «Уся ця історія пугачовського бунту – лише димова завіса, привід, панове! А поїздка Пушкіна має на мети таємно обревізувати губернських чиновників!» Тут таке почалося!
Є припущення, що історія «Ревізора» пов’язана з розповідями про відрядження Павла Свиньїна у 1815 році до Бесарабії. За рік до дебюту «Ревізора» на ту ж тему був опублікований сатиричний роман «Шалений Роланд» Олександра Вельтмана. А ще раніше почала ходити в рукописах написана Григорієм Квіткою-Основ’яненком у 1827 році комедія «Приїжджий зі столиці, або Переполох у повітовому місті».
Як би там не було, але коли мова заходила про комедію Гоголя «Ревізор», Пушкін незмінно називав себе хрещеним батьком комедійного дива. Гадаєте, це від того, що геніальний поет був людинолюбом і щедрим на творчі подарунки? Нічого подібного! Олександр Сергійович добре знав і розумів український характер свого колеги, а в колі близьких, сміючись, говорив: «З цим малоросом потрібно бути обережнішим:він оббирає мене так, що й кричати не можна». За словами Якима, слуги-кріпака Гоголя, який був зі своїм паном у Петербурзі, коли Пушкін заходив до Гоголя й не заставав того вдома, то з досадою рився в паперах господаря, бажаючи знати, що нового той написав. З настійною цікавістю Пушкін слідкував, як розвивається Гоголь, від малороських повістей молодого письменника Олександр Сергійович або нестримно сміявся, або постійно повторював: «Пишіть, пишіть». Від Гоголя геній завжди виходив веселим, незмінно – у доброму настрої. Що цікаво, Гоголь і сам вважав, що в комедії «Ревізор» є один позитивний герой – Сміх. Микола Васильович не соромився побожно й уголос зізнаватися у впливі на його творчість Пушкіна: « Нічого не розпочинав я, нічого не писав без його поради».
Відомо також, що Гоголь неодноразово писав Пушкіну про наміри закинути роботу над п'єсою «Ревізор», проте Пушкін наполегливо радив йому не припиняти роботу.
18 (30) січня1836 Гоголь вперше прочитав свою п'єсу на традиційній літературній суботі у Василя Жуковського у присутності великої групи письменників. Безробітний 28-річний Гоголь вперше публічно читав комедію в п’яти діях під назвою «Ревізор». Регіт стояв неймовірний!
Апартаменти Жуковського, особистого вихователя спадкоємця престолу, майбутнього царя Олександра ІІ виходили на Мільйонну вулицю. У кабінеті Василя Андрійовича, «майстерні освіченого митця», сміх нікого не милував.
Варто було поглянути на худу, гостроносу фігуру Миколи Гоголя з двома крайчиками чорного шовкового платка, що високо стирчали як вуха, як усмішка розпливалася на вашому обличчі. Гогольок, так ласкаво називав його Жуковський, натхненно «гекаючи», дивовижно декламував за власним рукописом. Зіжмаканим носовичком Василь Андрійович витирав заплакані очі. Час від часу Олександр Сергійович Пушкін дзвінко заливався сміхом. Двома руками тримався за живіт зазвичай стриманий князь Петро Андрійович Вяземський. Коли, здавалося, літературна богема заспокоювалася, хтось раптом переводив погляд на одяг читця, й комічна оргія імені Рабле вибухала з новою силою. Хоч з якою радістю не приймали Гоголя в домі Жуковського, на обід тут неодмінно належало прибути у фраку. Який там фрак! Часом у викладача Петербурзького університету грошей не вистачало навіть на папір! Щоб ухилитися від церемонного протоколу, вигадник Микола Васильович підколював шпильками поли сурдута й таким чином з’являвся в Шепелівському палаці. Добряк Жуковський робив вигляд, що не помічає цих хитрощів й поблажливо прощав літераторові вимушену потішність. Але інші!
Право, Миколо Васильовичу, порадьте вашого кравця! Який шикарний сленг був колись у російських літераторів!
Пушкін і Жуковський були в повному захваті. Було сміховинно! Кожна дійова особа комедії говорила у Гоголя власним голосом, наділялася оригінальною мімікою. Слухачі сміялися багато й від усієї душі. Вони просили зжалитися й відпустити їх живими. Благородні панове то дякували талановитому читцю, то оскаженіло вимагали припинити пекельне задоволення. Ось так «олімпійське горище», так називав квартиру Жуковського в четвертому поверсі Шепелевського будинку князь Петро Андрійович Вяземський, й прожило 18 (30) січня 1836 року декілька веселих годин, вибухаючи гомеричним реготом. Проте не всі присутні оцінили талановите творіння молодого Гоголя. На тій знаковій літературній суботі усіх тішив і командир Окремого Кавказького корпусу, головний управитель громадянською частиною й прикордонними справами Грузії, Вірменської області. Астраханської губернії та Кавказької області, барон Г.В. Розен. З кам’яним виразом обличчя лисий генерал спопеляв поглядом недостойну поведінку пана Пушкіна. Григорій Володимирович виявився єдиним з присутніх, хто не виказав авторові ні найменшого схвалення. Тільки й чути було з вуст бойового офіцера: «Як це образливо для мистецтва! Який фарс!»
…Наступного дня приватним листом від 19 (31) січня 1836 року
граф Петро Вяземський вишукано піддражнював Олександра Івановича Тургенєва, який того дня не порахував ніжками 96 сходинок на «олімпійське горище» й пропустив яскраву подію в Шепелевському палаці: «Учора Гоголь читав нову комедію «Ревізор»: петербурзький департаментський шалопай, потрапляє до повітового містечка й не має коштів, щоб виїхати в той час, коли городничий чекає на ревізора з Петербургу. З переляку приймає він приїжджого за очікуваного ревізора, дає грошей в позику, гадаючи, що підкупляє хабарями й інше. Увесь цей побут описаний дуже цікаво, й узагалі невичерпні веселощі; але дії мало; як і у всіх творіннях його. Читає майстерно й викликає «швидкий вогонь» гуркоту сміху в аудиторії. Не знаю, чи не втратить п’єса на сцені, адже не всі актори зіграють, як він читає. (Під час прем’єри городничого геніально зіграв сам Михайло Щепкін!– О.Г.) Разом з тим Гоголь дивовижно живо й вірно, хоча й карикатурно, описує наші адміністративні звичаї… У нас він тим дивовижніший, що, за виключенням Фонвізіна, ніхто з наших літераторів не мав істинної веселості.
Високо оцінили комедію Пушкін, Тургенєв та Жуковський,
хоча ряд літературних критиків ще довго звинувачували п'єсу в «натуралізмі».
Сам автор так писав про свою найвидатнішу комедію: «У «Ревізорі» я зважився зібрати в одну купу все дурне в Росії, що я тоді знав, всі несправедливості, які робляться в тих місцях й у тих випадках, де найбільше
потрібно від людини справедливості, і за одним разом посміятися над усім».
У березні 1836 року рукопис «Ревізора» потрапив до цензора драматичного столу ІІІ Відділення власної Його Імператорської Величності Канцелярії, надвірного радника Євстафія Івановича Ольдекопа. За звичаєм русифікований уродженець Риги представив французькою мовою рапорт про новий твір: «П’єса дотепна й розкішно написана. Автор належить до числа видатних російських письменників-новелістів… (Далі йшов детальний виклад сюжету.) Твір не містить в собі нічого недозволеного». Незабаром на тій доповіді власноручно поставив підпис начальник штабу Корпусу жандармів, генерал від кавалерії, генерал-майор Леонтій Васильович Дубельт: «Дозволити».
П'єса вперше була поставлена у Петербурзі на сцені Александринського театру 19 квітня 1836 після того, як Жуковський зміг особисто переконати імператора, що «у комедії немає нічого неблагонадійного, що це тільки веселе глузування над поганими провінційними чиновниками». 1842 року Гоголь сворив другу редакцію п'єси. У 1843 році комедія Миколи Васильовича Гоголя «Ревізор» вийшла друком. У ній найбільше утілилася властивість сатири Гоголя, яку надзвичайно точно визначив у його творчості Пушкін. Гоголь згадував: «Він мені завжди казав, що ще в жодного письменника не було цього дару виставляти так яскраво вульгарності життя, вміти окреслити в такій силі вульгарність вульгарної людини, щоб уся ця мізерія, що ховається від ока, блимнула б крупно в очі всім».
З’ясування первинних вражень учнів від прочитання комедії М.В. Гоголя «Ревізор»
- Хто скористався скороченим варіантом тексту?
- Хто дивився екранізацію твору? Яку саме?
- Коли ви більше сміялися, читаючи комедію чи переглядаючи її сценічне втілення? Як ви думаєте,чому так відбулося?
- Як ставляться до комедії «Ревізор» Миколи Васильовича Гоголя у вашій родині?
- Які сцени вам запам’яталися найбільше? Яку з них ви вважаєте найпотужнішою?
- Чи погоджуєтеся ви з думкою критика Віссаріона Бєлінського, який написав про «Ревізора»: «У цій п’єсі немає сцен кращих, тому що немає гірших»?
Про що це творіння Гоголя? Стисло передайте сюжетну лінію. У чому полягає абсурдність ситуації?
- Чим, по-вашому, вона викликана? (Страх перед начальством, перед ревізором.)
- Чиї дії та вчинки вам найбільш парадоксальними? Чому? Що саме й чому ви
хотіли б обговорити більш детально?
- Як ви думаєте. Чому для «Ревізора» Гоголь обрав жанр комедії?
- Назвіть головні особливості жанру комедії. У чому її докорінна відмінність від жанру трагедії? (Основою комедії є конфлікт, який не призводить до трагічних наслідків (смерті героїв тощо). Метою комедії є висміювання людських та соціальних вад.)
-Як побудована комедія Гоголя «Ревізор»?
Домашнє завдання:
другорядних та епізодичних. Поміркувати над новаторством Гоголя в створенні системи
образів «Ревізора». За бажанням: переглянути екранізації комедії «Ревізор» М.В. Гоголя:
https://tfilm.cc/7939-revizor.html Б) фільм-спектакль «Ревізор» (1986. Театр сатири). -
Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=G99VW9O2KBs В) фільм «Ревізор» (1952).- Режим доступу:
https://www.youtube.com/watch?v=p4peT384DCQ
7 урок - 8-А клас
Тема: Конфлікт високих прагнень Дон Кіхота та буденної дійсності. Неможливість реалізації ідеалів героя
1. Перегляньте відеоурок за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=7erdkWs_XmM&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%A1%D0%BA%D1%83%D0%B1%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE 2. Опрацюйте розділи книги
1. Переглянути
ключові епізоди розділів ІХ-ХХХІІ.
2. Виписати у
зошити цитати до характеристики Дон Кіхота і Санчо Панси.
---------------------------------------------------------
7 лютого 2022 року
Дистанційне навчання
Шановні діти, дивіться розклад своїх уроків, гортайте стрічку донизу та шукайте матеріали для свого класу.
Подані матеріали потрібно опрацювати (прочитати, скласти та записати конспект, виконати домашнє завдання). Бажаю успіху.
- Що їх об’єднує?
- Чим запам’яталися герої?
У творах Джека Лондона закони природи завжди суворі та справедливі. Карає та випробовує вона лише тих, хто стає жадібним, порушує людські та моральні
— Агов, Біле! Я підвернув ногу!
— Біле! — гукнув він ще раз.
Обговорення.
- Що таке екстремальна ситуація?
Рольова гра.
Обговорення.
- Як герой поставився до вчинку Білла?
Домашнє завдання: записати, з якими проблемами стикнувся наш герой?
Тема уроку: Мігель де Сервантес Сааведра. "Дон Кіхот". Історія створення роману, його зв'язок із лицарськими романами, пародійний характер. Особливості сюжету і композиції твору.
Мета: ознайомити учнів з основними подіями життя Міґеля де
Сервантеса Сааведра, розкрити
трагізм його долі та показати зв'язок життєвого шляху і творчості митця; ознайомити з історією задуму і
створення знакового твору Міґеля де Сервантеса Сааведри "Премудрий
гідальґо Дон Кіхот з Ламанчі";
Перегляньте відеопрезентацію "Міґель де Сервантес Сааведра"
Бесіда.
— Якою людиною ви уявляєте собі Мігеля де Сервантеса?
— Стисло схарактеризуйте особливості розвитку
гуманістичних ідеалів у Іспанії.
— Чому Зріле Відродження в Іспанії було
недовготривалим?
— Хто, крім Сервантеса, був видатним представником ренесансної літератури в Іспанії? (Попе де Вета Карпіо - творець іспанського театру Відродження.)
— Чому провідною темою творчості Сервантеса
стало не ствердження ідеалів гуманізму, а розчарування в
них?
— Хто такі гідальґо? (Збіднілі дворяни в
Іспанії.)
Історична
довідка.
Гідальґо -
дрібний дворянин. В епоху напруженої боротьби з маврами (XI—XIVст.) дрібне дворянство відігравало видатну роль у
Іспанії. Головно з цього середовища
вербували бійців для боротьби за звільнення Іспанії від чужинців, завдяки чому ці дворяни встигли міцно закріпитися на відвойованих землях. Але вже у
XV та
XVI ст., у період посилення
королівської влади, ці групи дворянства частково, перетворилися на простих службовців королівської армії, чиновників та
дрібних придворних. Перехід до
капіталістичних форм господарювання, що розпочався наприкінці; XVст., та безперервне
зростання цін на предмети першої необхідності поступово звели
дрібних поміщиків до повного банкрутства. За часів Сервантеса
позбавлений останнього шматка гідальґо був характерною фігурою іспанського життя.
— Яку роль у житті Сервантеса відіграла військова служба? Які події його життя вас найбільше вразили?
Чим?
— Який досвід Сервантес виніс з алжирського полону?
— Яким був перший літературний досвід Сервантеса?
— Як ви гадаєте, чому твори його поетичної та
театральної спадщини не стали знаковими?
— В історії європейської культури відома розмова
французьких послів короля Людовика XIII, які
цікавилися долею Сервантеса (це відбулося у лютому 1615 року, за рік до смерті письменника). Посли, люди начитані й освічені, знали роман Сервантеса
про Дон Кіхота і почали розпитувати про
автора своїх іспанських друзів: чим
він займається, скільки йому років, які його статки та положення у
суспільстві. На що отримали шокуючу відповідь: Сервантес старий, бідний,
колишній солдат, гідальґо, який неодноразово по бував у в'язниці. Один із членів
посольства обурено на це сказав: "Отже,
таку людину Іспанія не зробила
багатою і не підтримує за державний кошт". Але інший француз зазначив: "Якщо нужда змушує його
писати, то дай Боже, щоб він ніколи не жив у достатку, тому
що своїми творами він, за лишаючись бідним, збагачує весь
світ". До якої з думок приєдналися б ви
особисто? Чому?
— Як Сервантес сприймав удари долі? Як ви гадаєте, що допомагало йому бути стійким?
Літературний диктант (усно)
1. Назва міста, у якому народився Сервантес. (Алькала-де Енарес).
2. Ким був батько Сервантеса? (Гідстьґо, що заробляв на життя як лікар.)
3. У якому віці Сервантес написав перші розділи роману про Дон Кіхота? (У 50 років.)
4. Назва міста, біля якого Сервантес
був тяжко поранений. (Лепанто.)
5. Яке прізвисько отримав Сервантес?
(Великий Манко.)
6. Назва галери, яку захопили пірати, а
Сервантес потрапив у полон. ("Сонце ".)
7. Скільки років йому довелося бути в алжирському полоні? (5 років.)
8. Кого з письменників античності Сервантес
вважав своїми кумирами? (Гомера, Вергілія, Горація, Овідія.)
9. Ідеї яких гуманістів Відродження найбільше вплинули на Сервантеса? (Данте, Ф. Петрарки, Дж. Боккаччо, Еразма Роттердамського.)
"Задум та жанрова специфіка роману «Премудрий гідальґо Дон Кіхот з Ламанчі»"
Вершиною
творчості є роман "Дон Кіхот з Ламанчі", якому Сервантес
віддав понад десять років свого життя.
За декілька років до смерті Сервантес здійснює творчий підсумок свого скорботного, але сповненого творчих досягнень життя. У поемі "Подорож на Парнас", яку було написано у 1612 році, Сервантес змальовує уявну подорож поетів, які здійснюють мандрівку на Парнас. Усього в поемі дано 241 характеристику іспанським письменникам, що робить "Подорож на Парнас" неоціненним матеріалом для літературознавців. На Парнасі саме Сервантес виголошує привітальне слово Аполлонові, у якому перелічує усі свої заслуги, все, що ним було зроблено для іспанської національної літератури. У цей час до берега пристає корабель з поетами, позбавленими мистецького таланту, які поливають талановитих, у тому числі й Сервантеса, добірною лайкою. Аполлон наказує Нептунові потопити корабель. Але й це не може врятувати Парнас від бездарностей. Корабель йде на дно, а псевдопоети випливають у вигляді гарбузів та надутих бордюків, - вони готуються штурмувати Парнас, заручившись підтримкою усіх бездарностей: Марнославства, Ліні, Бундючності, Заздрості, Брехні. Штурм, якому передує бомбардування Парнасу важелезними томами літературного чтива, відбитий військом Аполлона, що встигло підготувати опір силами талановитих поетів. Ворог розбитий і втікає. За цим слідує бенкет переможців, у якому беруть участь дев'ять муз та "діва неперевершено! краси" -Поезія. Вони увінчують лаврами своїх вірних служителів. Поема закінчується поверненням Сервантеса в Мадрид, де на нього знову чекають злидні. Важливість поеми "Подорож на Парнас" для вивчення літератури Золотої доби в Іспанії величезна. Вона дає змогу скласти уявлення про літературне оточення Сервантеса, про його літературні симпатії та антипатії. Не менш важливою є поема і для розуміння скрути, у якій жив великий митець в останні роки, зрозуміти його душевний стан у період створення найгеніальнішого роману - "Дон Кіхот з Ламанчі". Меркурій, побачивши Сервантеса у Картахені під час посадки на корабель, був вражений його бідним вбранням і виглядом:
Адам поэтов, так ты опустился!
Сервантес, ты ль в обличий таком?
Зачем
в дорогу нищим ты пустился?
К чему висит котомка за плечом?
На що Сервантес йому відповідає, що він "не багатий,, не знатного походження і зверху покровительства не очікує". Ось як він говорить про себе:
Преследуем,
гоним за каждый
стих,
Невежеством и завистью презренной,
Ревнитель
твой не знает благ земных...
Я шел стезею правды неизменной.
Мне
добродетель спутницей была,
Но все ж теперь, представ
на суд священный,
Я не
могу не вспомнить, сколько зла
Узнал, бродя по жизненным дорогам,
Какой
урон судьба мне нанесла.
Початком останнього, істинно
величного періоду у творчості Сервантеса, літературознавці й біографи
Сервантеса вважають початок XVII століття, а точніше 1603 рік, до якого, вірогідно, й відноситься
початок написання "Дон Кіхота". Підставою для цього є слова самого Сервантеса, що його роман народився "у темниці, місцеперебуванні усілякого роду
перешкод, пристанищі одних лише сумних звуків". Письменник, скоріш за все,
мав на увазі своє ув'язнення у севільській в'язниці 1602 року. Сервантес
створив новий тип
жанру, від якого розпочинається розвиток реалістичного роману у світовій
літературі.
Роман
складається з двох частин, причому друга частина була написана Сервантесом
на десять років пізніше, ніж перша.
Між обома частинами стоять інші твори Сервантеса, а саме "Повчальні новели" (1613 р.) та "Вісім комедій
та вісім інтермедій", що склали збірку 1615 року. Однак усі ці твори,
які, безперечно, мають вагомі художні досягнення, гаснуть у світлі геніального роману: такими неперевершеними є ті скарби
розуму і серця, які зібрав у ньому
автор.
Про
"Дон Кіхота" написано тисячі сторінок. Але для нас важливо зараз
усвідомити найнеобхідніше з історії роману, що варто знати кожному, щоб ліпше
його зрозуміти.
Хоча роман складається з двох частин, об'єднаних однією фабулою, вони суттєво відрізняються одна від одної. Історія Дон Кіхота, до написання якої Сервантес прийшов на п'ятдесят п'ятому чи п'ятдесят шостому році свого життя, збагачений великим і здебільшого гірким досвідом життя, була, вочевидь, задумана у формі повісті, подібної до гих, що пізніше увійшли до збірки "Повчальні новели". Сервантес віддає чисто анекдо-гичному планові лише перші п'ять розділів свого роману. Як митець, наділений надзвичайним художнім чуттям, Сервантес, дійшовши до шостого розділу, тобто до закінчення гпізоду першого виїзду Дон Кіхота, вірогідно, усвідомив, які багатющі можливості надає йому обраний ним же самим сюжет. Існує думка, що успіх перших п'яти розділів, з якими автор міг ознайомити друзів чи представників світу літератури, спонукав його продовжити оповідь.
Упродовж усього роману Сервантес прагне
переконати читачів, що єдиною причиною, що спонукала його писати, було
прагнення висміяти безглуздості рицарських романів,
вбити їх "силою сміху". Враховуючи популярність цього літературного
чтива, варто зазначити, що з 1508 по 1612 рік в Іспанії з'явилося
близько 120 творів рицарського жанру, з
яких лише деякі вирізнялися художніми досягненнями. Переважна більшість була
низькопробною писаниною, де йшлося про неймовірні пригоди та любов до прекрасних дам. Ці романи не мали нічого спільного з
реальним життям, але ними зачитувалися
усі верстви населення у Іспанії. (Уже сама назва роману Сервантеса
сприймалася сучасниками як пародія. Автор назвав свого героя не
традиційно доблесним рицарем, а премудрим (хитромудрим)
гідальго, причому з найбіднішої області Іспанії — Ламанчі. Ламанча, крім назви місцевості, іспанською мовою
означає ще й "клаптик землі", а слово "Кіхоте", крім імені
героя, називає також частину рицарського обладунку, яка прикриває стегно.) Як
правило, рицарські романи читали вголос, читачі збиралися разом, жваво обговорювали
події та активно виголошували співпереживання усім подіям, що відбувались у романі. До наших днів дійшла оповідь про те, як
один іспанський дворянин ненадовго виїхав з дому у справах, а повернувшись, з
жахом побачив, як уся його родина разом зі слугами заливається слізьми й
вигукує: "О горе! Він помер!" На щастя, з'ясувалося, що розпач усього дому був спричинений смертю героя
рицарського роману, який вони читали. Сервантес створив
унікальний роман, об'єднавши у ньому практично усі романні жанри. Пропонуємо для запису в учнівські зошити
опорно-інформаційну схему "Жанрова своєрідність роману Міґеля де Сервантеса" "Дон Кіхот". Схема має бути проілюстрована прикладами з тексту під керівництвом учителя, оскільки самостійно
восьмикласникам цю роботу здійснити ще важко (Див. таблицю на с 188).
Першість Сервантеса у створенні великого реалістичного роману у світовій літературі визнана науковцями, літературознавцями, критиками, письменниками. Сервантес став першим серед митців, кому вдалося відтворити життя у формах самого життя.
Пародія (від грецьк. - жартівлива переробка) - жанр сатиричної та
гумористичної літератури, заснований на комічному наслідуванні твору якогось
автора або літературного напряму.
— Сьогодні відбудеться і наше перше знайомство з головним героєм роману Міґеля де Сервантеса "Дон Кіхот".
Аналітико-інтерпретаційне дослідження
І розділу частини першої роману Сервантеса "Дон Кіхот" (переклад М.
Лукаша)
Після
прочитання першого розділу проводиться бесіда.
— Визначте найсуттєвіші характеристики героя, дані йому автором.
Герой
переплутав світ книжковий з реальним!
Програма дій Дон Кіхота
1. "Йому випадає, мовляв,
і подобає, собі на славу, а рідному краєві на
пожиток, статися мандрованим рицарем".
2. "поборювати всілякого
роду кривди"
3. "наражатися на різні
біди і небезпеки, щоб, перебувши їх і подолавши,
окрити ймення своє несмертельною славою..."
(Покликання - стати мандрівним рицарем задля власної слави та уславлення
рідного краю.)
— Отже, перед нами мандрівний
рицар. На ваш погляд, це сталося з
героєм реально чи у його фантазіях? Чому ж тоді він реально готується до
виїзду як мандрівний рицарь?
— Простежимо за підготовкою
героя до виїзду. Які етапи перетворення
гідальґо на рицаря ми спостерігаємо? Які авторські прийоми не дають нам
можливості повірити у те, що відбувається?
{Перше, чим зайнявся новоспечений
рицар,
було чищення рицарських обладунків. Авторські зауваження на деталі роблять цей
процес карикатурно-смішним. Читач то доброзичливо посміхається, то пирскає у
кулак, то починає відверто реготати (особливо, коли рицар випробовує міцність
картонного шолому, з яким проморочився цілий тиждень.) Висновки, які є
результатом проведених Дон Кіхотом робіт, свідчать про його абсолютну
необізнаність з реаліями життя. Він виглядає, як дитина, що бавиться у війну.
Другий крок- рицар оглядає бойового коня, який насправді
був шкапою, і довго розмірковує над тим, як назвати коня. "Крутив мізком
туди й сюди, перебирав сотні ймень, вигадував і відкладував, подовжував і
скорочував, перевертав на всі боки - і назвав нарешті Росинантом, тобто
Перешкапою" ("первой клячей в мире").
—Третій крок: мандрівний рицар
обирає собі ім'я (хоча це мало б бути першочерговим!)
—Поміркуйте, чому кличку коневі Дон Кіхот обирав чотири дні, а собі
ім'я - аж вісім. Який сенс того, що Дон Кіхот назвався Ламанчським?
("наш завзятий рицар поклав теж додати до свого імені назву отчизни своєї
і величатися Дон Кіхотом з Ламанчі: так усякому буде розумно, звідки він родом
і ходом, так гадалося йому, уславить він непомалу свою батьківщину".)
—Четвертий крок - "тепер лише за
одним діло стало - знайти собі даму! до закохання, бо мандрований рицар без
любові - то все одно, що дерево без листу й овочу або тіло без душі..."
—Як ви розумієте порівняння рицаря без любові з "деревом без листу й
овочу" та " тілом без душі"? З якою метою автор поєднує
заземлено
матеріальне з духовним? У чому полягає парадокс вибору дами серця Дон
Кіхотом? (Його обраниця була звичайнісінькою селянкою з селища Тобоса на ім
'я Альдонса Лоренсо. Для Дон Кіхота вона стала Дульсінеєю Тобоською.)
— Доведіть, що весь процес
підготовки збожеволілого гідальго до ри-царських мандрівок постає перед читачем
у двох планах: реальному від ав-тора та уявному від його героя. На якій точці
зору знаходиться читач? Аргументуйте свої міркування.
Підбиття підсумків уроку
— Яке враження справив на вас
Дон Кіхот при першому знайомстві на
основі змісту І розділу І частини роману?
—Поясніть, у чому полягає головна проблема Дон Кіхота?
—Поміркуйте, які з бажань Дон Кіхота можна вважати божевільними,
а які - ні. Чому ви так гадаєте? Аргументуйте. (Божевіллям можна вважати
прагнення героя бути "мандрованим рицарем" у той період, коли часи
рицарів відійшли у минуле. Божевіллям є плутанина між: книжковим
та реальним світами, яка відбулася у свідомості Дон Кіхота. Проте його
прагнення прославити своє ім 'я, вітчизну, слугувати прекрасній дамі, за-
хищати всіх знедолених та ображених ніяк не є божевільними. Навпаки,
це ті життєві орієнтири, які заслуговують на повагу, які роблять людину
Людиною. Це своєрідне втілення гуманістичних ідеалів, які ніколи не втра-
чають своєї цінності. Біда у тому, що про ці ідеали забули у суспільстві і
сприймають їх як дивацтва божевільної людини.)
— Поміркуйте, чи можна вважати
Росинанта доповненням образу само го Дон Кіхота?
Погляньте на ілюстрації Оноре Дом'є, Сави Бродського та Ґюстава Доре, що
зображують Дон Кіхота. Який живописний образ найближчий до вашого особистого
сприйняття героя Сервантеса? Яка ілюстрація передає єдність рицаря і його коня
найбільше? (Оноре Дом 'є) Порівняйте обличчя героя на ілюстраціях. Як ви
гадаєте, чому Доре і Бродський увиразнюють риси обличчя Дон Кіхота, особливої
уваги надаючи виразу очей, а Дом'є віддає перевагу загальному зображенню фігури
"рицаря", його поставі та єдності з Росинантом? Чому замість обличчя
Дон Кіхота в ілюстрації Оноре Дом'є ми бачимо рожеву пляму? (Можливо цим
художник хотів підкреслити романтичність натури Дон Кіхота, його здатність
бачити оточуючий світ у рожевому кольорі. Про тих, хто бачить світ у рожевому,
говорять як про невиправних мрійників, які живуть більше ілюзією, ніж
реальністю.)
— Як співвідносяться у тексті
реальність та вигадка? (Реальний план
оповіді йде від автора й сприймається читачем, уявний, або фантастичний
план йде від героя Сервантеса і сприймається іронічно.)
— Доведіть, що Сервантес
зображує свого героя з м'якою іронією, а не
з жорстоким сарказмом.
— Який
зі світів роману Сервантеса є "своїм" для Дон
Кіхота? (Дон Кіхот живе у світі фантазій, у світі рицарських романів,
книжкових доблестей і чеснот, які втратили свою силу і значущість у реальному
світі. Це "свій світ " для
Дон Кіхота. Але він замкнений. А герой прагне розширити його межі.)
Домашнє завдання
1. Прочитати розділи II—VIII. Звернути
увагу не лише на образ Дон
Кіхота, а й на його зброєносця Санчо Пансу.
У зошити виписати цитати до характеристики образів Дон Кіхота і
Санчо Панси за розділами II—VII
Тема: Ідея вірності й любові у вірші Костянтина Симонова «Жди мене...». Поєднання долі людини з долею народу
Ми з вами продовжуємо працювати з творами про дружбу й кохання. Хоча письменники й поети впродовж уже тисячоліть перевіряють людину на справжність саме здатністю любити: любити рідну землю, своїх рідних і близьких, кохати чоловіка чи жінку. Це почуття є найвищим божественним даром людині. Воно підіймає ЇЇ до небес, коли це почуття взаємне; й може скинути в безодню, якщо це любов без відповіді.
- Подумайте, що об’єднує вірші Роберта Бернса «Моя любов - рожевий квіт» і Генріха Гейне «Коли настав чудовий май...».
- У чому полягає різниця в зображенні кохання обома поетами?
- Доведіть, що обидва ліричних героя проходять випробування коханням.
- Який із віршів сповнений оптимізмом? Чому ви так вважаєте?
- Який вірш має щемно-сумне звучання? Чому?
Записати дату та тему уроку
Сьоме лютого
Дистанційна робота
Ідея вірності й любові у вірші Костянтина Симонова «Жди мене...». Поєднання долі людини з долею народу
Сьогодні ми відкриваємо для себе дивовижну історію кохання, яка породила невмирущі віршовані рядки, що стали гімном вірному коханню, здатному побороти смерть. Це вірш Костянтина Симонова «Жди мене...»
Текстуальне дослідження поезії Костянтина Симонова «Жди мене...»
1. Прослуховування вірша «Жди мене...» у виконанні автора
(перегляд відео «Костянтин Симонов читає вірш «Жди мене...»)
Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: — Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой, —
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.
2. З’ясування первинного враження-розуміння твору та історії створення вірша «Жди мене...» Костянтина Симонова
- Що ви відчували, слухаючи авторське читання вірша «Жди мене...»?
- Як ви думаєте, чому ми розпочали знайомство з віршем Костянтина Симонова саме з авторського читання твору?
- Що вам відомо про історію створення вірша? Кому автор його присвятив?
- Прокоментуйте вислів Симонова про задум поезії: «У вірша «Жди мене...» немає ніякої особливої історії. Просто я поїхав на війну, а жінка, яку я любив, була в тилу. І я написав їй листа у віршах...».
- Перегляньте відеоряд «Борис Леві, Костянтин Симонов. Жди мене...».
https://www.youtube.com/watch?v=xaAfvbml6XA&ab_channel=GennadyKostin
Як ви вважаєте, чому вірш Симонова став піснею?
3. Аналітичне дослідження вірша
- Як ви зрозуміли, що перешкоджає ліричному героєві вірша бути разом з коханою?
- Чому так багато рядків вірша розпочинаються словами «жди меня»? Чому ліричному героєві вірша так важливо, щоб на нього чекали?
- Знайдіть у тексті рядки, у яких виражено головне прохання ліричного героя до його коханої. («Жди меня, и я вернусь. / Только очень жди»)
- У тексті жодного разу не сказано, що ліричний герой звертається саме до коханої жінки, а не до матері, сестри чи подруги. Чому ми переконані, що адресатом є саме кохана?
- Доведіть, що психологічна напруга вірша зростає від строфи до строфи. За рахунок чого це досягається? Чому, по-вашому, твір складається саме з трьох строф?
- Як ви думаєте, чому спочатку (І строфа) прохання ліричного героя чекати на нього ілюструється природними перешкодами? Виділіть з тексту природні образи, що створюють перешкоду для закоханих. Чи можна їх вважати головною причиною розлуки героїв?
- Що турбує ліричного героя більше, ніж дощі, сніг, спека? (Він найбільше боїться забуття: «Жди, когда других не ждут, / Позабыв вчера»)
- Яку роль у вірші відіграє розмовна лексика та розмовні інтонації?
- Яким чином особисте в стосунках ліричних героїв вірша пов’язане із загальним випробуванням людей війною? Знайдіть цитати для підтвердження відповіді.
- Чому герой закликає свою кохану не вірити в його смерть і не пити «на помин души»? Про кого він більше турбується: про себе чи про кохану?
- Доведіть, що весь вірш - це спроба підтримати кохану в тяжкій розлуці, причиною якої є війна.
- Виразно прочитайте ще раз оригінал вірша. Доведіть, що основний прийом побудови вірша «Жди мене...» - це антитеза. Наведіть приклади застосування антитези та прокоментуйте їх смислове навантаження
- Визначте сутність основного конфлікту вірша. (Це боротьба кохання (життя) з війною (смертю). Знайдіть аргументи та підтвердження в тексті.
Доведіть, що саме завдяки вірності й коханню розколотий війною світ зберігає свою цілісність.
- Доведіть, що вірш має характерні ознаки послання (листа з фронту).
- Знайдіть у вірші рядки, які є свідченням нерозривного зв’язку між ліричним героєм та героїнею. Доведіть, що саме в них міститься головна думка вірша.
- Поміркуйте, чому вірш Костянтина Симонова під час Другої світової війни став гімном коханню. Як автобіографічний аспект створення вірша поєднується із загальною долею народу?
Сучасне виконання вірша акторами та дикторами:
https://www.youtube.com/watch?v=fSZTYDrtt2o&ab_channel=%D0%A2%D0%A1%D0%9D
- Виразно прочитайте україномовні переклади вірша Костянтина Симонова Юрія Гончаренка та Ірини Фісак. Які нові смислові нюанси ви помітили в текстах перекладів?
- Хто з перекладачів, по-вашому, більш точно, відповідно до авторського задуму, передав головну думку вірша. Порівняйте:
- Наскільки, по-вашому, вірш Костянтина Симонова актуальний у сьогоденні для наших співвітчизників?
Перегляд відео ««Повертайся живим» - ведучі ТСН до Дня Збройних Сил України»
https://www.youtube.com/watch?v=t4ZKm89RJIs&ab_channel=%D0%A2%D0%A1%D0%9D
- У 2014 році до Дня Збройних Сил України була створена пісня «Повертайся живим», яку виконали жінки-ведучі ТСН (слова Іри Цілик, музика Лесі Тельнюк). Прослухайте її й визначте спільне в пісні «Повертайся живим» та віршем Костянтина Симонова.
Домашнє завдання: вивчити напам’ять вірш Костянтина Симонова «Жди меня...» (оригінал або один із україномовних перекладів).
Підготувати виразне читання (бажано напам’ять) одного вірша про кохання та дружбу сучасних зарубіжних та українських авторів з аргументацією вибору. (Рекомендовано вірші Йосипа Бродського, Ліни Костенко, Едуарда Асадова, Белли Ахмадуліної, Вероніки Тушнової.)
Переклад Юрія Гончаренка
* * *
Чуєш... Ти чекай мене,
Над усе чекай,
Коли смуток огорне,
Жовтий дощ стіка...
І в спекотну каламуть,
В заметіль, у сніг,
Коли інших вже не ждуть,
Вже й забувши їх...
І коли листів нема Із далечини...
Інші вже не ждуть дарма —
Стомлені вони...
Повернуся, тільки жди
І не зич добра
Тим, хто каже: «Далі йди,
Вже забуть пора»...
Хай повірять мати й син,
Що нема мене.
Друзі втішаться отим
«Було й промине»...
Сядуть в коло при вогні
І ковтнуть вина
На помин душі. Та ні,
Ти чекай одна.
Ти чеканням повернеш
Із смертельних лав.
«Поталанило. Еге ж!» — Скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм
В літо вогняне,
Як чеканням ти своїм
Вберегла мене.
Як вцілів я, вижив як,
Знаємо без слів.
Просто ти чекала так,
Як ніхто не вмів.
Переклад Ірини Фісак
***
Жди мене, я повернусь,
Віри не втрачай.
Коли осінь сіє сум,
Ти мене чекай.
Жди у спеку й заметіль,
Що летить в вікно,
Коли інших вже ніхто
Не чекав давно,
І коли з далеких місць
Не ідуть листи.
Жди, коли набридло всім –
Лиш чекаєш ти.
Жди мене, я повернусь,
Вір, хоч проти нас
Ті, хто знають наперед,
Що забути час.
Хай повірять мати й син,
Що мене нема,
Друзі будуть говорить,
Що ти ждеш дарма,
І зберуться пом’януть...
Але ти чекай,
З ними на спомин душі
Пить не поспішай.
Жди мене, я повернусь
Всім смертям на зло.
Скажуть всі, хто не чекав:
- Пощастило знов...
І не зможуть зрозуміть,
Що в огні війни
Рятувала кожну мить
Ти життя мені.
Як я вижив в світі зла,
Знаєм ти і я:
Мене віра вберегла
І любов твоя.
Тема: Петербурзький етап життя і творчості Миколи Гоголя
Микола Васильович Гоголь – видатний письменник, драматург і мислитель світового рівня. Гоголь, поряд з Пушкіним і Лермонтовим, належить до тих визначних письменників, що заклали основи російської соціально-критичної прози першої половини ХІХ століття. Творчість Гоголя відіграла вирішальну роль в утвердженні в російській літературі реалізму, збагатила принципи художнього відображення дійсності, розкрила невичерпні можливості використання в реалістичній літературі прийомів гротеску, фантастики, символіки. Сатиричне спрямування його творів започаткувало потужні гуманістичні традиції, пов'язані з рішучим протестом протии пригнічення людини, зі співчуттям та повагою до долі «маленької людини», її людської гідності, розуміння її духовних можливостей і потреб.
Гоголь – перший російський прозаїк-сатирик, у творах якого із шекспірівською прозорливістю іскрометний комізм життєвих ситуацій переплетений з трагічною гіркотою роздумів про дійсність. Твори Гоголя написані російською мовою із активним застосуванням україномовної лексики, що створило неповторний національно-художній колорит.
Уперше в шкільній програмі з літератури ми познайомилися з особистістю Миколи Васильовича Гоголя та з його повістю «Ніч перед Різдвом» у 6 класі. Пригадаємо, що залишилося в памяті про нашого великого співвітчизника та його твір, що перейшов з царини літератури в світ мультиплікації й кенематографії й залишається одним із улюблених творів українських читачів.
Актуалізація опорних знань
- Що ви знаєте про Миколу Васильовича Гоголя як про людину?
- Чому останнім часом не втихають суперечки стосовно того чи Гоголь український, чи російський письменник?
- Який твір Гоголя став його візитною карткою у велику літературу?
- Хто з великих російських письменників дав високу оцінку збірці Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»?
- Чим особливо полонила Пушкіна ця книга?
- Про що йдеться у повісті «Ніч перед Різдвом»?
- Як в історію кохання Вакули й Оксани вписалися народні традиції й вірування?
- Що вам відомо про екранізації «Ночі перед Різдвом»? У чому можна вважати мюзикл 2001 року «Ніч перед Різвом» близьким до авторського тексту повісті Гоголя?
Запис дати, теми уроку
Перегляд відео «Обличчя української історії. Микола Гоголь»
https://www.youtube.com/watch?v=XtbGj31BZ6w&ab_channel=RadianskaUkraina
Робота зі статтею підручника про Миколу Васильовича Гоголя та Петербурзький період його життя і творчості
бесіда
- Як інформація, вміщена в підручнику, й матеріали відео розширили й поглибили ваші знання про Миколу Васильовича Гоголя як про людину? Які нові грані його особистості ви відкрили для себе?
- Чи бували ви в гоголівських місцях на Полтавщині? Яке враження справило на вас відвідування батьківщини Гоголя?
- Як ви думаєте, чому літературознавці так багато уваги приділяють Петербурзькому періоду життя Гоголя, адже відомо, що письменник не любив півничну столицю Російської імперії? (Гоголь не любив Петербург. Він писав, що при думці про Петербург мороз проходить у нього по шкірі й вона вкривається сирістю. Ніщо не приносило йому радості в північній столиці Російської імперії. Й Петербург залишився до Гоголя холодним і байдужим. На відміну від Москви у Петербурзі немає навіть музею Гоголя. За ініціативи шанувальників Гоголя було створено гоголівський центр на Малій Конюшеній, де він проживав у Петербурзі. Проте перед 200-річчям Гоголя він був закритий. Єдиний памятник Гоголю в Петербурзі стоїть поблизу Невського проспекту, і був встановлений він лише незадовго до 200-ї річниці великого генія літератури. «Ох, не верьте этому Невскому проспекту. Я всегда закутываюсь плащом, когда иду по нему и стараюсь не глядеть на встречающиеся предметы. Всё обман, всё мечта, всё не то, чем кажется», - писав Микола Васильович. Він увесь час мріяв повернутися до Києва. У липні 1833 Гоголь вмовляв свого друга біолога та етнографа Михайла Максимовича:«Киньте, насправді, кацапію і їдьте на гетманщину. Я думаю те ж саме зробити і наступного року гайнуть звідси. - Дурні ми дійсно, якщо розсудити гарненько. Для чого і для кого ми жертвуємо всім. Їдемо до Києва!... До давнього, до прекрасного Києва! Він наш, він не їхній, чи не так?»)
- На що сподівався Гоголь, відїжджаючи з України до Петербурга? (Мріючи про літературну діяльність 1828 року Гоголь поїхав до Петербургу. Матеріальна незабезпеченість примусила його поступити на службу чиновником Департаменту уділів.)
- Як Гоголь увійшов у коло російських літераторів? Розкажіть про стосунки гоголя з Пушкіним?
- Назвіть твори, що були написані Гоголем у Петербурзі. Які з них стали шедеврами світової літератури? Як ви думаєте чому?
- Які твори увійшли до циклу «Петербурзькі повісті»? Чим ці твори знаменні? (Збірка «Арабески» започаткувала петербурзький цикл творів Гоголя: до нього, крім власне повістей збірки («Невський проспект», «Портрет», «Записки божевільного»), відносять і ті гоголівські твори, які з'явилися пізніше, - повісті «Ніс» (1836), «Коляска» (1836), «Шинель» (1842). Сама назва циклу дещо умовна. Хоча, з одного боку, дія більшості творів відбувається в Петербурзі, з іншого боку, узагальнена картина петербурзької дійсності символізує всю Росію, мораль, звичаї, норми поведінки різноманітних прошарків тогочасного суспільства, підпорядкованого деспотичному режимові царської Росії.У циклі петербурзьких повістей Гоголь створює образ Петербурга. Велике столичне місто під його пером постає осереддям жахливих контрастів, соціальних і моральних конфліктів, місцем принижень і трагічної самотності «маленької людини», яка відчуває себе лише непомітним гвинтиком в бездушному механізмі велетенської державної машини, що нівечить людські долі, калічить душі, нищить благородні мрії та наміри своїх громадян.)
- Як творчість Гоголя пов'язана з Александрінським театром у Петербурзі? (З другої половини 1830-х років подальший розвиток таланту Гоголя пов'язаний з драматургією. «Сміх - велика справа: вона не забирає ні життя, ні маєтку, але перед ним винний - як зв'язаний заєць…». Ці зауваження Гоголя написані через два роки опісля «Ревізора», але вони так яскраво відбивають те, чого хотів досягти Гоголь своєю драмою: його мистецтво просилось на сцену, там повинно воно було розквітнути. Серед петербурзьких будівель, безумовно виділяється Александрінський театр. 19 квітня 1836 року відбулася прем'єра безсмертної комедії «Ревізор». Виставу відвідав імператор Микола І зі спадкоємцем. Після перегляду цар вигукнув: «Ну й п'єска:всім дісталося, а мені- найбільше!» Оцінка імператора спасла гоголівського «Ревізора» в подальшому від цензурних нападок. Сам же Гоголь був не дуже задоволений своїм творінням.)
- Доведіть, що митець пройшов шлях від учнівства й романтичного спрямування до утвердження на позиціях реалізму.
створення та запис компакт-біографії Миколи Васильовича Гоголя
Дата і місце народження: (01квітня 1809 року, село Великі Сорочинці на Полтавщині. Російська імперія.)
Соціальний статус, родина: (народився в сім'ї поміщика середнього достатку. Батько – Василь Опанасович Гоголь-Яновський – вів своє походження від козацького полковника Остапа Гоголя, соратника гетьмана Петра Дорошенка. Був секретарем у царського вельможі Д. Трощинського. Мати – Марія Іванівна – походила з роду, що мав далекі родинні зв'язки з Іваном Мазепою, Павлом Полуботком та Семеном Палієм.)
Дитячі роки: пройшли в родовому селі Василівці, неподалік від Диканьки. В родині панував культ книги, любов до театру, що передалося й Миколі Васильовичу.
Освіта: (1818 року навчався в Полтавському повітовому училищі, потім брав приватні уроки у вчителя Г. Сорочинського, а далі навчався у Ніжинській гімназії (ліцеї). Навчання закінчилося у 1828 році. Захоплювався літературою, іноземними мовами, історією.)
Світогляд: (гуманіст-ідеаліст, сумлінний християнин (в останні роки життя доводив свою віру майже до фанатизму, вбачав у православ’ї духовний порятунок усього російського суспільства.)
Літературні кумири: (Пушкін, Гете, Шиллер, Віланд.)
Найважливіші факти біографії: із 43 років, відпущених великому Гоголю для земного життя, 8 років він прожив у Петербурзі. Тут розпочалася його літературна діяльність. Тут були написані його найвідоміші твори. З 1828 року проживає у Петербурзі. Перші літературні спроби,як і бажання стати актором зазнали краху. Розчарувався у чиновницькій службі. Спробував себе на поприщі викладача історії в Патріотичному інституті (1831-1835), після чого перейшов лектором з історії середніх віків до Петербурзького університету (за свої лекції отримав діамантовий перстень від імператриці). 1831-1832 роки – надруковано у двох частинах збірку повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки», що принесла Гоголю славу оригінального письменника. 1833 рік – час світоглядної кризи, з цього ж року розпочався період творчого підйому митця. У1836-1839 роках майже постійно проживає за кордоном, лише зрідка навідуючись до Росії. Італію називав «батьківщиною своєї душі». Останні роки життя провів у Росії.
Дата смерті й місце поховання: помер 04 березня 1852 року. Похований у Москві. Росія
Колективна робота зі схемою-таблицею «Творчий доробок Миколи Васильвича Гоголя»
(у зошити учні записують назви найвідоміших творів Гоголя, тематику творів, провідні ідеї та особливості художнього стилю митця)
Творчий доробок Миколи Васильовича Гоголя | ||
Ранній період
| Зрілий період творчості | |
Перший етап (початок 30-х років ХІХ ст.) | Другий етап (з 1835року до початку 50-х років) | |
Це період учнівства. Перші вірші були написані ще в дитинстві. Під час навчання в Ніжинській гімназії пробував свої сили в прозі та драматургії. У 1829 році в журналі «Син Вітчизни» був опублікований вірш «Італія». В цьому ж році Гоголь власним коштом видав романтичну поему «Ганц Кюхельгартен». Твір зазнав нищівної критики. Гоголь скупив усі непродані примірники й спалив їх. | У цей період Гоголь створив свій знаменитий диканський цикл – твори на українську тематику, що утверджував в творчості позиції романтизму. «Вечори на хуторі біля Диканьки» вийшли двома збірками у 1831-1832 роках. До них увійшли повісті «Сорочинський ярмарок», «Вечір проти Івана Купала», «Майська ніч, або Утоплена», «Втрачена грамота», «Ніч перед Різдвом», «Страшна помста», «Іван Федорович Шпонька та його тітонька», «Зачароване місце». Ці повісті зробили літературне ім’я Гоголя. | Миргородський цикл повістей (1835) став першим кроком в утвердженні Гоголя на позиціях реалізму: «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», «Старосвітські поміщики», «Вій», «Тарас Бульба». Другим кроком розвитку реалістичного таланту митця став петербурзький цикл повістей: започаткувала цей цикл збірка «Арабески» (1835) («Невський проспект», «Портрет», «Записки божевільного»), пізніше були приєднані повісті «Ніс» (1836), «Коляска» (1836) та «Шинель» (1842). Сама назва циклу дещо умовна: хоча події здебільшого відбуваються в Петербурзі, твори цього циклу являють собою узагальнену картину всієї Росії, її звичаїв, моралі, норм поведінки різних прошарків тогочасного суспільства, підпорядкованого деспотичному царському режимові. У 1842 році з’явився перший том поеми «Мертві душі», де Гоголь сатирично викрив занепад російського поміщицтва. «Мертві душі» були найбільшою сатирою на дореформенне російське життя, що досягло межі паскудства, мізерності, економічного й духовного зубожіння. (Другий написаний том «Мертвих душ» Гоголь спалив, перебуваючи в стані тяжкої духовної кризи.) 1843 року світ побачила найвідоміша комедія Гоголя «Ревізор», що висміяла процеси деградації російського чиновництва. У 1847 році написав філософсько-публіцистичну книгу «Вибрані місця з листування з друзями», що викликала різко негативну оцінку не тільки критики, а й кращих друзів письменника. |
| Тематика творів: дивовижний і казковий образ України, збагачений сюжетами старовинних легенд, опоетизований барвами чарівного українського слова. Диканський цикл став справжньою енциклопедією побуту, звичаїв, моралі, особливостей національного світогляду, міфології та фольклору українців. Яскравий і живий образ України до певної міри сприймався і як прихована антитеза тьмяному й змертвілому світу петербурзького чиновництва та бюрократії. Особливості художнього стилю: в диканському циклі виявили себе дві найприкметніші ознаки художнього стилю Гоголя – іскрометний комізм і тяжіння до фантастики. | Провідні теми та ідеї: зображення поміщицького, маломаєтного та чиновницького середовища; створення образу Петербурга як мікромоделі усієї російської дійсності; критика чиновницько-бюрократичної системи; тема зображення «маленької людини»; духовний занепад російського дворянства; створення ліричного образу Вітчизни (Русі); висміювання людських та суспільних вад. Зображуючи жахливі контрасти, соціальні й моральні конфлікти, висміюючи чиновницько-бюрократичну систему російської дійсності, Гоголь стверджував гуманістичні ідеали співчуття звичайній людині з народу (так званій «маленькій людині»), пророкував велике майбутнє гаряче любимій Вітчизні. Особливості художнього стилю: остаточно утвердився на позиціях критичного реалізму, сформувався як письменник-сатирик, використовував романтичні й фантастичні техніки й образи.
|
Домашнє завдання:
За піручником ознайомитися з інформацією про історію задуму й створення комедії М.В. Гоголя «Ревізор» ( стор. 118-122)
Прочитати текст комедії «Ревізор», усно скласти первинне враження про твір. Виділити ключові сцени пєси, поміркувати про їх роль в композиції твору.
4 лютого 2022 року
Дистанційне навчання
Шановні діти, дивіться розклад своїх уроків, гортайте стрічку донизу та шукайте матеріали для свого класу.
Подані матеріали потрібно опрацювати (прочитати, скласти та записати конспект, виконати домашнє завдання). Бажаю успіху.
1. 5-А клас. Українська література (заміна)
ТЕМА: ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ. «МИКИТА КОЖУМ'ЯКА».
ДРАМАТИЧНИЙ ТВІР І ЙОГО ПОБУДОВА.
МЕТА: навчити учнів виразно читати драму-казку в особах,
розуміти її зміст, розглянути своєрідність побудови драматичного твору;
пояснити зв'язок історичного минулого з сучасністю; зробити порівняльний аналіз
з народною казкою; виховувати в дітей шанобливе ставлення до історії та
культури України.
Епіграф. «Віра кожного у власні сили – запорука сили всієї нації»
Дуже часто в казках, легендах ми зустрічаємо героїв надзвичайної сили,
сміливості, розуму й передбачливості. Чому народ, письменники вдаються до таких
перебільшень? Напевно, щоб уславити, звеличити своїх улюбленців.
1. Перевірка
домашнього завдання.
Гра «Так – НІ» Якщо
так, ставте +, якщо ні ставть -
1) Князь із Княгинею сумували, бо повинні були
віддати Змію улюбленого сина?
2) Посланець Змії був «чорний та окатий, як та
ніч»?
3) Народ боявся Змія?
4) Князь зібрав воєвод, щоб повідомити їм про
своє рішення добровільно віддати Змію дочку?
5) Чи всі воєводи одностайно погодилися з
Князем боротися проти Змія?
6) У три роки Микита міг побороти свого батька?
7) Микита брутальний, злий, жорстокий?
8) У Микити було 5 братів?
9) Микита одразу почав боротися зі Змієм?
10) Замок Зміє був похмурим, темним?
11) Чи важко Микиті було боротися зі Змієм?
12) Микита врятував Князівну від Змія?
II. Запишіть у зошити:
Четверте лютого
Дистанційна робота
Олександр Олесь. «Микита Кожум’яка». Драматичний твір та його побудова.
1. Беесіда за
питаннями:
— Яка тема твору? (Боротьба народних богатирів із ворогами,
зажерливим змієм.)
— Яким зображений народ? (Спочатку
покірним, потім здатним до протесту — представником його є Микита Кожум'яка.)
— Що ви можете сказати про Князя, Княгиню? (Засмучені Масним горем, справедливі, знайшли підтримку в народу.)
— Який найнапруженіший момент у драмі-казці? (Кульмінація — двобій Микити і Змія.)
— Яка головна думка казки? (Уславлення народного героя -
богатиря.)
Запишіть у зошити тему та головну
думку твору (підказки дивись вище)
2. Схарактеризуйте героїв п’єси-казки О. Олеся «Микита Кожум’яка».
Микита Кожум’яка.
(Сильний, мужній, безкорисливий, вередливий.)
Князь і Князівна.
(Люблячі батьки; Князь більш рішучий, упевнений, активно намагається
протидіяти лиху; Княгиня більш печальна, розгублена, зневірена.)
Воєводи.
(Одні за те, щоб скоритися, зневірені; інші пропонують боротися, шукати
вихід.)
3. Словникова робота:
Чоло – лоб;
Орда – військо, вороги-загарбники
(здебільшого так називають монголо-татар);
Кат – той, хто
страчує людей;
Джура – служник;
Єдваб – коштовна
тканина (скатертина з такої тканини);
Днесь – вдень, зараз;
Химерний – дивний;
Булава – залізна
палиця з шипами, зброя;
Бити чолом –
кланятися;
III. Опрацювання навчального матеріалу.
- Читаючи твір Олександра Олеся «Микита Кожум’яка», ви, звичайно, звернули
увагу на своєрідність цієї казки. Такі твори призначені не лише для читання, а
й для постановки в театрі. Називаються вони драматичними і мають свої
особливості:
— Пригадайте народну казку про
Кожум'яку. Що спільного між нею і казкою Олександра Олеся, а чим вони
відрізняються? У чому головна особливість казки Олександра Олеся «Микита
Кожум'яка»?
Слово вчителя.
Чи сподобалася, чим саме; чим
драматичний твір за сприйняттям відрізняється від прозового? (більш напружений,
динамічний.)
— За жанром твір Олександра Олеся —
не просто казка, а драма-казка, п'єса-казка, тобто твір, призначений для
вистави на сцені. Цим зумовлені і певні особливості драматичного твору.
Як ви вже помітили, від інших творів драматичний твір відрізняється
насамперед тим, що майже весь його текст становлять розмови між дійовими
особами. Більшість із них невеликі: на два-три речення або й на кілька слів.
Зрідка в тексті драматичного твору трапляються великі за обсягом
висловлювання персонажів. Вони називаються монологами (від грец. слів «монос» —
один і «логос» — слово).
Діалоги й монологи нерідко трапляються і в казках, оповіданнях, навіть у
віршах, але в цих творах вони займають незначне місце. Текст п'єси майже увесь
складається з коротких і довгих висловлювань героїв.
Проте самого діалогу для п'єси замало: якби дійові особи тільки говорили,
то ніяких подій не можна було б зобразити. Тому персонажі не тільки
розмовляють, а й щось роблять: спочатку до Князя прибуває посланець від Змія,
потім спостерігаємо раду з воєводами; Микита Кожум'яка мне шкури, б'ється зі
Змієм тощо.
Отже, ще однією важливою ознакою драматичного твору є дія персонажів — їхні
вчинки, поведінка, стосунки між собою (грец. слово «драма» означає — дія).
Причому дія зображується як живий процес, і читач (глядач) стає ніби його
свідком.
— На які частини і з якою метою ділиться казка «Микита Кожум'яка»? Як вони
називаються?
(Довідка. Казка ділиться на
картини. Це викликано тим, що зображене у п'єсі може відбуватися в різних
місцях, а тому потрібно міняти декорації. З цією метою між картинами під час
вистави робиться перерва (антракт).)
— Скільки картин у творі Олександра
Олеся?
— Де відбувається дія кожної з картин? Звідки ми про це дізнаємося?
—- Які ще пояснення і з якою метою
дає автор по ходу п'єси?
(Довідка. Між заголовком та
початком п'єси дано список імен («Дійові особи»), в якому вказується, хто такі
ці персонажі. Кожна картина починається з опису вигляду сцени. Перед кожним
висловлюванням є ім'я того, кому це висловлювання належить).
Домашнє завдання.
1. Опрацюйте матеріал у підручнику.
2. Дайте відповіді на питання
1. 1) Про кого сказано : «У тебе серце золоте…» ?
2. 2) Хто сказав: « Хто не бореться, той раб»?
3. 3) Чиї це слова: «Воєводи! Не годиться, щоб віддав Дочку наш Князь»?
4. 4) Хто сказав: «Слово ще – й робити кину»?
5. 5) Чиї це слова: «Ще не вмерла правда в світі, вогник віри
не погас…»?
6. 6) Хто сказав: «Гнулись ми, та досить гнутись»?
7. 7) Кому належать слова: «Зважся, з силою зберись і – на
гада!» ?
2. 7-А клас. Зарубіжна література
Посилання на відео конференцію:
Тема: Ідея
вірності й любові у вірші Костянтина Симонова «Жди мене...». Поєднання долі
людини з долею народу
Ми з вами продовжуємо працювати з творами про дружбу й кохання. Хоча письменники й поети впродовж уже тисячоліть перевіряють людину на справжність саме здатністю любити: любити рідну землю, своїх рідних і близьких, кохати чоловіка чи жінку. Це почуття є найвищим божественним даром людині. Воно підіймає ЇЇ до небес, коли це почуття взаємне; й може скинути в безодню, якщо це любов без відповіді.
- Подумайте,
що об’єднує вірші Роберта Бернса «Моя любов - рожевий квіт» і Генріха Гейне
«Коли настав чудовий май...».
- У
чому полягає різниця в зображенні кохання обома поетами?
- Доведіть,
що обидва ліричних героя проходять випробування коханням.
- Який
із віршів сповнений оптимізмом? Чому ви так вважаєте?
- Який
вірш має щемно-сумне звучання? Чому?
Записати дату та тему уроку
Четверте лютого
Дистанційна робота
Ідея вірності й любові у вірші Костянтина Симонова «Жди мене...». Поєднання долі людини з долею народу
Сьогодні ми відкриваємо для себе дивовижну історію кохання, яка породила невмирущі віршовані рядки, що стали гімном вірному коханню, здатному побороти смерть. Це вірш Костянтина Симонова «Жди мене...»
Текстуальне дослідження поезії
Костянтина Симонова «Жди
мене...»
1.
Прослуховування вірша «Жди
мене...» у виконанні автора
(перегляд відео «Костянтин Симонов читає
вірш «Жди мене...»)
Жди меня, и я
вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: — Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой, —
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.
2.
З’ясування первинного враження-розуміння твору та історії створення вірша «Жди мене...» Костянтина Симонова
- Що
ви відчували, слухаючи авторське читання вірша «Жди мене...»?
- Як
ви думаєте, чому ми розпочали знайомство з віршем Костянтина Симонова саме з авторського читання твору?
- Що
вам відомо про історію створення вірша? Кому автор його присвятив?
- Прокоментуйте
вислів Симонова про
задум поезії: «У вірша «Жди мене...» немає ніякої особливої історії. Просто я
поїхав на війну, а жінка, яку я любив, була в тилу. І я написав їй листа у
віршах...».
- Перегляньте відеоряд «Борис Леві, Костянтин Симонов. Жди мене...».
https://www.youtube.com/watch?v=xaAfvbml6XA&ab_channel=GennadyKostin
Як ви вважаєте, чому вірш Симонова став піснею?
3.
Аналітичне дослідження вірша
- Як
ви зрозуміли, що перешкоджає ліричному героєві вірша бути разом з коханою?
- Чому
так багато рядків вірша розпочинаються словами «жди меня»? Чому ліричному героєві вірша так
важливо, щоб на нього чекали?
- Знайдіть
у тексті рядки, у яких виражено головне прохання ліричного героя до його
коханої. («Жди меня, и я
вернусь. / Только очень жди»)
- У
тексті жодного разу не сказано, що ліричний герой звертається саме до коханої
жінки, а не до матері, сестри чи подруги. Чому ми переконані, що адресатом є
саме кохана?
- Доведіть,
що психологічна напруга вірша зростає від строфи до строфи. За рахунок чого це
досягається? Чому, по-вашому, твір складається саме з трьох строф?
- Як
ви думаєте, чому спочатку (І строфа) прохання ліричного героя чекати на нього
ілюструється природними перешкодами? Виділіть з тексту природні образи, що
створюють перешкоду для закоханих. Чи можна їх вважати головною причиною
розлуки героїв?
- Що
турбує ліричного героя більше, ніж дощі, сніг, спека? (Він найбільше боїться
забуття: «Жди, когда других не ждут, / Позабыв вчера»)
- Яку
роль у вірші відіграє розмовна лексика та розмовні інтонації?
- Яким
чином особисте в стосунках ліричних героїв вірша пов’язане із загальним
випробуванням людей війною? Знайдіть цитати для підтвердження відповіді.
- Чому
герой закликає свою кохану не вірити в його смерть і не пити «на помин души»?
Про кого він більше турбується: про себе чи про кохану?
-
Доведіть, що весь вірш - це спроба
підтримати кохану в тяжкій розлуці, причиною якої є війна.
- Виразно
прочитайте ще раз оригінал вірша. Доведіть, що основний прийом побудови вірша
«Жди мене...» - це антитеза. Наведіть приклади застосування антитези та
прокоментуйте їх смислове навантаження
- Визначте
сутність основного конфлікту вірша. (Це
боротьба кохання (життя) з війною (смертю). Знайдіть аргументи та
підтвердження в тексті.
Доведіть, що саме завдяки вірності й коханню розколотий війною
світ зберігає свою цілісність.
- Доведіть,
що вірш має характерні ознаки послання (листа з фронту).
- Знайдіть
у вірші рядки, які є свідченням нерозривного зв’язку між ліричним героєм та
героїнею. Доведіть, що саме в них міститься головна думка вірша.
- Поміркуйте,
чому вірш Костянтина Симонова під
час Другої світової війни став гімном коханню. Як автобіографічний аспект
створення вірша поєднується із загальною долею народу?
Сучасне виконання вірша акторами та дикторами:
https://www.youtube.com/watch?v=fSZTYDrtt2o&ab_channel=%D0%A2%D0%A1%D0%9D
- Виразно
прочитайте україномовні переклади вірша Костянтина Симонова Юрія Гончаренка та Ірини Фісак.
Які нові смислові нюанси ви помітили в текстах перекладів?
- Хто
з перекладачів, по-вашому, більш точно, відповідно до авторського задуму,
передав головну думку вірша. Порівняйте:
- Наскільки,
по-вашому, вірш Костянтина Симонова актуальний у сьогоденні для наших співвітчизників?
Перегляд
відео ««Повертайся живим» - ведучі ТСН до Дня Збройних Сил
України»
https://www.youtube.com/watch?v=t4ZKm89RJIs&ab_channel=%D0%A2%D0%A1%D0%9D
- У 2014 році до Дня Збройних Сил України була створена пісня «Повертайся живим», яку виконали жінки-ведучі ТСН (слова Іри Цілик, музика Лесі Тельнюк). Прослухайте її й визначте спільне в пісні «Повертайся живим» та віршем Костянтина Симонова.
Домашнє завдання: вивчити напам’ять
вірш Костянтина Симонова
«Жди меня...» (оригінал або один із україномовних
перекладів).
Підготувати
виразне читання (бажано напам’ять) одного вірша про кохання та дружбу сучасних
зарубіжних та українських авторів з аргументацією вибору. (Рекомендовано вірші
Йосипа Бродського, Ліни Костенко, Едуарда
Асадова, Белли Ахмадуліної, Вероніки Тушнової.)
Переклад Юрія Гончаренка
*
* *
Чуєш... Ти чекай мене,
Над усе чекай,
Коли смуток огорне,
Жовтий дощ стіка...
І в спекотну каламуть,
В заметіль, у сніг,
Коли інших вже не ждуть,
Вже й забувши їх...
І коли листів нема Із далечини...
Інші вже не ждуть дарма —
Стомлені вони...
Повернуся, тільки жди
І не зич добра
Тим, хто каже: «Далі йди,
Вже забуть пора»...
Хай повірять мати й син,
Що нема мене.
Друзі втішаться отим
«Було й промине»...
Сядуть в коло при вогні
І ковтнуть вина
На помин душі. Та ні,
Ти чекай одна.
Ти чеканням повернеш
Із смертельних лав.
«Поталанило. Еге ж!» —
Скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм
В літо вогняне,
Як чеканням ти своїм
Вберегла мене.
Як вцілів я, вижив як,
Знаємо без слів.
Просто ти чекала так,
Як ніхто не вмів.
Переклад
Ірини Фісак
***
Жди мене, я повернусь,
Віри не втрачай.
Коли осінь сіє сум,
Ти мене чекай.
Жди у спеку й заметіль,
Що летить в вікно,
Коли інших вже ніхто
Не чекав давно,
І коли з далеких місць
Не ідуть листи.
Жди, коли набридло всім –
Лиш
чекаєш ти.
Жди мене, я повернусь,
Вір, хоч проти нас
Ті, хто знають наперед,
Що забути час.
Хай повірять мати й син,
Що мене нема,
Друзі будуть говорить,
Що ти ждеш дарма,
І зберуться пом’януть...
Але ти чекай,
З ними на спомин душі
Пить не поспішай.
Жди
мене, я повернусь
Всім
смертям на зло.
Скажуть
всі, хто не чекав:
- Пощастило
знов...
І не зможуть зрозуміть,
Що в огні війни
Рятувала кожну мить
Ти життя мені.
Як я вижив в світі зла,
Знаєм ти і я:
Мене віра вберегла
І любов твоя.
3. 11 клас. Українська література (заміна)
Тема уроку: «Щоденник» О.Довженка – історико-літературний документ доби
Знайомство з письменником
https://www.youtube.com/watch?v=Qo0kIxOFzXM&ab_channel=RadianskaUkraina
Прослухати текст твору (якщо не читали):
Опрацюйте матеріал уроку
Пишу, розлучений з народом моїм,
з матір’ю, з усім, що любив на світі над усе,
чому служив, чому радувався.
О.Довженко
Американці назвали його кращим поетом кіно, греки – Гомером ХХ століття, П.Тичина – степовим да Вінчі, Олесь Гончар – українським Мікеланджело, його порівнювали із Шекспіром і Бетховеном, він визнаний людиною ХХ століття у 1999 році, його ім’ям названо премію у галузі кіномистецтва, океанський лайнер з його ім’ям борознить океани Землі, а десь далеко у безмежному космосі кружляє планета, названа на честь нашого співвітчизника. І все це одне ім’я – Олександр Довженко, ім’я славного сина України, ім’я надзвичайно геніальної творчої людини.
Існує така думка, що найбільші муки — це муки совісті. То ж, роблячи підсумок свого життя, Олександр Петрович Довженко записує в щоденнику: «Мені сорок вісім років. Моєму серцю — шістдесят. Воно зносилося від частого гніву, і обурення, і туги. І додає: «Мабуть, я дратую людей, як приспане сумління». У цьому — весь Довженко. Правдивий, суворий і безкомпромісний у питаннях справедливого ставлення до народу і вразливий, беззахисний в особистому житті, яке, власне, й не було особистим, а все віддане людям, праці на добро.
Довгих 50 років йшов до нас «Щоденник» О. Довженка
Не судилось Довженковi бути в творчості цілісною, внутрішньо
вільною людиною. Сама доба не дозволяла цього. Тож залишався щоденник, де він міг
розмірковувати, страждати, плакати, молитися, аби не збожеволіти... " Але
душа моя вільна ", - признавався вiн. I сьогоднi ми розумiємо, що,
незважаючи нi на якi" вправляння мозгiв, пiдкупи, нагороди, премiї, великий митець
залишився Людиною.
А що ж таке взагалі щоденник?
Чи хтось із вас веде щоденник?
Що записують у щоденнику?
Що таке щоденник?
Взагалі-то щоденник – це річ дуже особиста. І в Довженка, очевидно, не було задуму опубліковувати його колись . можливо, просто друг, якому можна довіритися і “вилити душу”. І сьогодні «Щоденник» розкриває постать справжнього митця, патріота, а не того кінорежисера всіх часів і народів, яким його змальовувала Радянська влада.
-
Який період охоплює «Щоденник» О. Довженка»?
Олександр Петрович почав вести щоденникові записи
у вересні 1941 року і продовжував до кінця життя. Існує думка, що були записи
із 1939 року. Але чи то Довженко їх знищив, чи знищила система.
Фактично це окремо зроблені записи,
розташовані в хронологічному порядку. Але прочитані разом, вони становлять
один із різновидів мемуарної літератури, тобто теж є літературним твором.
Це не записи у стандартному розумінні, а молитва-розпач, роздуми над мистецтвом, долею України, майбутнім народу. Писав таємно, іноді знищував те, що писав. Але те, що писав вражає сміливістю і відвертістю.
-
Яке враження справив на вас щоденник?
- Яких тем торкається О. Довженко у «Щоденнику» відповідно до прочитаних частин?
·
Україна
·
Жіноча доля
·
Влада
·
Люди
· Я
У «Щоденнику» порушені актуальні проблеми,
вболівання за долю України, зривання масок із вождів, гостра критика
суспільства дають підстави твердити — цей яскравий зразок Довженкової
публіцистики — трагічний, вистражданий, болісний документ доби, пропахлий
димом, потом у кров’ю.
Глибоко переживаючи власне горе і трагедію рідного
народу, О. Довженко не обминає у своїх роздумах і вселюдських проблем. Особливо
його хвилює майбутнє світової цивілізації у зв'язку з появою і першим
застосуванням атомної зброї. Після бомбардування японських міст Хіросіма і
Нагасакі він, зокрема, занотовує у своєму "Щоденнику":
"Придбавши крила, людина уподібнилась не
ангелу, а дияволу. Сьогодні диявол приторкнувся своїм нечистим перстом до того,
з чого Бог створив всесвіт, — до атома. Перше, що людина зробила з божественним
атомом, — бомбу...
Як бачимо, Довженкові побоювання не були безпідставними. Він ніби передбачив майбутні катаклізми: і аварію на Чорнобильській АЕС, і терористичні акти в Нью-Йорку та Вашингтоні 11 вересня 2001 року.
Цей запис датований 6 липня 1942 року.
«Я помру в Москві, так і не
побачивши України. Перед смертю я попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити
мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у
Києві, десь над Дніпром, на горі. Пошли,
поле, щастя людям на поруйнованій, скривавленій землі! Зникни, ненависть!
Щезни, убожество!».
Перегорнута остання сторінка «Щоденника» великого Майстра., Майстра зі
світовою славою, який своєму щоденнику довіряв найпотаємніші думки і розумію,
якби хтось дізнався у той час про Щоденник, його мабуть не оминули б ті грати і та доля, як спіткала Стуса і тих
тисяч українських інтелігентів, яких намагалися знищити морально і фізично.
Але він вижив. Вижили його твори, його фільми, кіносценарії. Вижив у
архівах «Щоденник», який містить у собі нотатки до майбутніх оповідань і новел.
Але це – вже тема наступного уроку.
Домашнє завдання. Читати «Зачарована Десна»
4. 9-Б клас. Зарубіжна література
Посилання на відео конференцію:
Тема: Петербурзький етап життя і творчості Миколи Гоголя
Микола Васильович Гоголь – видатний письменник, драматург
і мислитель світового рівня. Гоголь,
поряд з Пушкіним і Лермонтовим, належить до тих визначних письменників, що
заклали основи російської соціально-критичної прози першої половини ХІХ
століття. Творчість Гоголя відіграла вирішальну роль в утвердженні в російській
літературі реалізму, збагатила принципи художнього відображення дійсності, розкрила
невичерпні можливості використання в реалістичній літературі прийомів гротеску,
фантастики, символіки. Сатиричне спрямування його творів започаткувало потужні
гуманістичні традиції, пов'язані з рішучим протестом протии пригнічення людини,
зі співчуттям та повагою до долі «маленької людини», її людської гідності,
розуміння її духовних можливостей і потреб.
Гоголь – перший російський прозаїк-сатирик, у творах
якого із шекспірівською прозорливістю іскрометний комізм життєвих ситуацій
переплетений з трагічною гіркотою роздумів про дійсність. Твори Гоголя написані
російською мовою із активним застосуванням україномовної лексики, що створило
неповторний національно-художній колорит.
Уперше в шкільній програмі з літератури ми познайомилися
з особистістю Миколи Васильовича Гоголя та з його повістю «Ніч перед Різдвом» у
6 класі. Пригадаємо, що залишилося в памяті про нашого великого співвітчизника
та його твір, що перейшов з царини літератури в світ мультиплікації й
кенематографії й залишається одним із улюблених творів українських читачів.
Актуалізація опорних знань
-
Що ви знаєте про
Миколу Васильовича Гоголя як про людину?
-
Чому останнім часом
не втихають суперечки стосовно того чи Гоголь український, чи російський
письменник?
-
Який твір Гоголя став його візитною карткою у
велику літературу?
-
Хто з великих
російських письменників дав високу
оцінку збірці Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»?
-
Чим особливо полонила
Пушкіна ця книга?
-
Про що йдеться у
повісті «Ніч перед Різдвом»?
-
Як в історію кохання
Вакули й Оксани вписалися народні традиції й вірування?
-
Що вам відомо про
екранізації «Ночі перед Різдвом»? У чому можна вважати мюзикл 2001 року «Ніч
перед Різвом» близьким до авторського тексту повісті Гоголя?
Запис дати, теми уроку
Перегляд відео
«Обличчя української історії. Микола Гоголь»
https://www.youtube.com/watch?v=XtbGj31BZ6w&ab_channel=RadianskaUkraina
Робота зі статтею
підручника про Миколу Васильовича Гоголя та Петербурзький період його життя і
творчості
бесіда
-
Як інформація,
вміщена в підручнику, й матеріали відео розширили й поглибили ваші знання про
Миколу Васильовича Гоголя як про людину? Які нові грані його особистості ви
відкрили для себе?
-
Чи бували ви в
гоголівських місцях на Полтавщині? Яке враження справило на вас відвідування батьківщини Гоголя?
-
Як ви думаєте, чому
літературознавці так багато уваги приділяють Петербурзькому періоду життя
Гоголя, адже відомо, що письменник не любив півничну столицю Російської
імперії? (Гоголь не любив Петербург. Він писав, що при думці про Петербург мороз
проходить у нього по шкірі й вона вкривається сирістю. Ніщо не приносило йому
радості в північній столиці Російської імперії. Й Петербург залишився до Гоголя
холодним і байдужим. На відміну від Москви у Петербурзі немає навіть музею
Гоголя. За ініціативи шанувальників Гоголя було створено гоголівський центр на
Малій Конюшеній, де він проживав у Петербурзі. Проте перед 200-річчям Гоголя
він був закритий. Єдиний памятник Гоголю в Петербурзі стоїть поблизу Невського
проспекту, і був встановлений він лише незадовго до 200-ї річниці великого
генія літератури. «Ох, не верьте этому Невскому проспекту. Я всегда закутываюсь
плащом, когда иду по нему и стараюсь не глядеть на встречающиеся предметы. Всё
обман, всё мечта, всё не то, чем кажется», - писав Микола Васильович. Він увесь
час мріяв повернутися до Києва. У липні 1833 Гоголь вмовляв свого друга біолога
та етнографа Михайла Максимовича:«Киньте, насправді, кацапію і їдьте на
гетманщину. Я думаю те ж саме зробити і наступного року гайнуть звідси. - Дурні
ми дійсно, якщо розсудити гарненько. Для чого і для кого ми жертвуємо всім.
Їдемо до Києва!... До давнього, до прекрасного Києва! Він наш, він не їхній, чи
не так?»)
-
На що сподівався
Гоголь, відїжджаючи з України до Петербурга? (Мріючи про літературну діяльність 1828 року Гоголь поїхав до Петербургу.
Матеріальна незабезпеченість примусила його поступити на службу чиновником
Департаменту уділів.)
-
Як Гоголь увійшов у
коло російських літераторів? Розкажіть про стосунки гоголя з Пушкіним?
-
Назвіть твори, що
були написані Гоголем у Петербурзі. Які з них стали шедеврами світової
літератури? Як ви думаєте чому?
-
Які твори увійшли до
циклу «Петербурзькі повісті»? Чим ці твори знаменні? (Збірка «Арабески»
започаткувала петербурзький цикл творів Гоголя: до нього, крім власне повістей
збірки («Невський проспект», «Портрет», «Записки божевільного»), відносять і ті
гоголівські твори, які з'явилися пізніше, - повісті «Ніс» (1836), «Коляска»
(1836), «Шинель» (1842). Сама назва циклу дещо умовна. Хоча, з одного боку, дія
більшості творів відбувається в Петербурзі, з іншого боку, узагальнена картина
петербурзької дійсності символізує всю Росію, мораль, звичаї, норми поведінки
різноманітних прошарків тогочасного суспільства, підпорядкованого деспотичному
режимові царської Росії.У циклі петербурзьких повістей Гоголь створює образ
Петербурга. Велике столичне місто під його пером постає осереддям жахливих
контрастів, соціальних і моральних конфліктів, місцем принижень і трагічної
самотності «маленької людини», яка відчуває себе лише непомітним гвинтиком в
бездушному механізмі велетенської державної машини, що нівечить людські долі,
калічить душі, нищить благородні мрії та наміри своїх громадян.)
-
Як творчість Гоголя
пов'язана з Александрінським театром у Петербурзі? (З другої половини 1830-х
років подальший розвиток таланту Гоголя пов'язаний з драматургією. «Сміх -
велика справа: вона не забирає ні життя, ні маєтку, але перед ним винний - як
зв'язаний заєць…». Ці зауваження Гоголя написані через два роки опісля «Ревізора»,
але вони так яскраво відбивають те, чого хотів досягти Гоголь своєю драмою:
його мистецтво просилось на сцену, там повинно воно було розквітнути. Серед
петербурзьких будівель, безумовно виділяється Александрінський театр. 19 квітня
1836 року відбулася прем'єра безсмертної комедії «Ревізор». Виставу відвідав
імператор Микола І зі спадкоємцем. Після перегляду цар вигукнув: «Ну й п'єска:всім дісталося, а мені- найбільше!» Оцінка імператора спасла
гоголівського «Ревізора» в подальшому від цензурних нападок. Сам же Гоголь був
не дуже задоволений своїм творінням.)
-
Доведіть, що митець
пройшов шлях від учнівства й романтичного спрямування до утвердження на
позиціях реалізму.
створення та запис компакт-біографії Миколи Васильовича Гоголя
Дата і місце
народження:
(01квітня
1809 року, село Великі Сорочинці на Полтавщині. Російська імперія.)
Соціальний статус,
родина:
(народився
в сім'ї поміщика середнього достатку. Батько – Василь Опанасович
Гоголь-Яновський – вів своє походження від козацького полковника Остапа Гоголя,
соратника гетьмана Петра Дорошенка. Був секретарем у царського вельможі Д.
Трощинського. Мати – Марія Іванівна – походила з роду, що мав далекі родинні
зв'язки з Іваном Мазепою, Павлом Полуботком та Семеном Палієм.)
Дитячі роки: пройшли в
родовому селі Василівці, неподалік від Диканьки. В родині панував культ книги,
любов до театру,
що передалося й Миколі Васильовичу.
Освіта: (1818
року навчався в Полтавському повітовому училищі, потім брав приватні уроки у
вчителя Г. Сорочинського, а далі навчався у
Ніжинській гімназії (ліцеї). Навчання закінчилося у 1828 році. Захоплювався
літературою, іноземними мовами, історією.)
Світогляд: (гуманіст-ідеаліст,
сумлінний християнин (в останні роки життя доводив свою віру майже до фанатизму,
вбачав у православ’ї духовний порятунок усього російського суспільства.)
Літературні
кумири:
(Пушкін,
Гете, Шиллер, Віланд.)
Найважливіші факти
біографії: із 43 років, відпущених великому Гоголю для земного життя,
8 років він прожив у Петербурзі. Тут розпочалася його літературна діяльність.
Тут були написані його найвідоміші твори. З 1828 року проживає у Петербурзі.
Перші літературні спроби,як і бажання стати актором зазнали краху. Розчарувався
у чиновницькій службі. Спробував себе на поприщі викладача історії в
Патріотичному інституті (1831-1835), після чого перейшов лектором з історії
середніх віків до Петербурзького університету (за свої лекції отримав
діамантовий перстень від імператриці). 1831-1832 роки – надруковано у двох
частинах збірку повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки», що принесла Гоголю
славу оригінального письменника. 1833
рік – час світоглядної кризи, з цього ж року розпочався період творчого підйому
митця. У1836-1839 роках майже постійно
проживає за кордоном, лише зрідка навідуючись до Росії. Італію називав
«батьківщиною своєї душі». Останні роки життя провів у Росії.
Дата смерті й місце поховання: помер 04 березня 1852 року. Похований у Москві. Росія
Колективна робота зі схемою-таблицею «Творчий доробок Миколи Васильвича
Гоголя»
(у зошити учні записують назви найвідоміших творів
Гоголя, тематику творів, провідні ідеї та особливості художнього стилю митця)
|
Творчий доробок Миколи Васильовича Гоголя |
||
|
Ранній
період |
Зрілий період
творчості |
|
|
Перший етап
(початок 30-х років ХІХ ст.) |
Другий
етап (з 1835року до початку 50-х років) |
|
|
Це період
учнівства.
Перші вірші були написані ще в дитинстві. Під час навчання в Ніжинській
гімназії пробував свої сили в прозі та драматургії. У 1829 році в журналі
«Син Вітчизни» був опублікований вірш «Італія». В цьому ж році Гоголь власним
коштом видав романтичну поему «Ганц Кюхельгартен». Твір зазнав нищівної
критики. Гоголь скупив усі непродані примірники й спалив їх. |
У цей період
Гоголь створив свій знаменитий диканський цикл – твори на
українську тематику, що утверджував в творчості позиції романтизму.
«Вечори на хуторі біля Диканьки» вийшли двома збірками у 1831-1832 роках. До
них увійшли повісті «Сорочинський ярмарок», «Вечір проти Івана Купала»,
«Майська ніч, або Утоплена», «Втрачена грамота», «Ніч перед Різдвом»,
«Страшна помста», «Іван Федорович Шпонька та його тітонька», «Зачароване
місце». Ці повісті зробили літературне ім’я Гоголя. |
Миргородський
цикл повістей (1835) став першим
кроком в утвердженні Гоголя на позиціях реалізму: «Повість про
те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», «Старосвітські
поміщики», «Вій», «Тарас Бульба». Другим кроком
розвитку реалістичного таланту митця став петербурзький цикл повістей: започаткувала
цей цикл збірка «Арабески» (1835) («Невський проспект», «Портрет», «Записки
божевільного»), пізніше були приєднані повісті «Ніс» (1836), «Коляска» (1836)
та «Шинель» (1842). Сама назва циклу дещо умовна: хоча події здебільшого
відбуваються в Петербурзі, твори цього циклу являють собою узагальнену
картину всієї Росії, її звичаїв, моралі, норм поведінки різних прошарків
тогочасного суспільства, підпорядкованого деспотичному царському режимові. У
1842 році з’явився перший том поеми
«Мертві душі», де
Гоголь сатирично викрив занепад російського поміщицтва. «Мертві душі» були найбільшою сатирою на дореформенне російське життя,
що досягло межі паскудства, мізерності, економічного й духовного зубожіння. (Другий
написаний том «Мертвих душ» Гоголь спалив, перебуваючи в стані тяжкої
духовної кризи.) 1843 року світ
побачила найвідоміша комедія Гоголя «Ревізор»,
що висміяла процеси деградації російського чиновництва. У 1847 році
написав філософсько-публіцистичну книгу «Вибрані місця з листування з
друзями», що викликала різко негативну оцінку не тільки критики, а й кращих
друзів письменника. |
|
|
Тематика творів: дивовижний і казковий образ
України, збагачений сюжетами старовинних легенд, опоетизований барвами
чарівного українського слова. Диканський цикл став справжньою енциклопедією
побуту, звичаїв,
моралі, особливостей національного світогляду, міфології та фольклору
українців. Яскравий і живий образ України до певної міри сприймався і як
прихована антитеза тьмяному й змертвілому світу петербурзького чиновництва та
бюрократії. Особливості
художнього стилю: в диканському циклі виявили себе дві найприкметніші
ознаки художнього стилю Гоголя – іскрометний комізм і тяжіння до фантастики. |
Провідні теми та ідеї: зображення
поміщицького, маломаєтного та чиновницького середовища; створення образу
Петербурга як мікромоделі усієї російської дійсності; критика чиновницько-бюрократичної
системи; тема зображення «маленької людини»; духовний занепад російського
дворянства; створення ліричного образу Вітчизни (Русі); висміювання людських
та суспільних вад. Зображуючи
жахливі контрасти, соціальні й моральні конфлікти, висміюючи чиновницько-бюрократичну
систему російської дійсності, Гоголь стверджував гуманістичні ідеали
співчуття звичайній людині з народу (так званій «маленькій людині»),
пророкував велике майбутнє гаряче любимій Вітчизні. Особливості
художнього стилю: остаточно утвердився на позиціях критичного
реалізму, сформувався як письменник-сатирик, використовував романтичні й
фантастичні техніки й образи. |
Домашнє завдання:
За піручником ознайомитися з інформацією про історію
задуму й створення комедії М.В. Гоголя «Ревізор» ( стор. 118-122)
Прочитати текст комедії «Ревізор», усно скласти первинне
враження про твір. Виділити ключові сцени пєси, поміркувати про їх роль в
композиції твору.
5. 6-Б клас. Українська мова (заміна)
Тема уроку: "Незмінювані іменники. Рід незмінюваних іменників"
Перегляньте відео урок
Опрацюйте матеріал-
Що таке іменник?
-
За
чим змінюються іменники?
-
Яку
синтаксичну роль виконують іменники?
-
Скільки
відмінків мають іменники? Перерахуйте їх.
-
Скільки
родів має іменник? Назвіть їх.
-
Які
іменники належать до І відміни?
-
Які
іменники належать до ІІ відміни?
-
Які
іменники мають форму тільки множини?
-
Які
іменники належать до назв неістот?
Метод «Ланцюжок»
Учні
по черзі визначають рід іменників у поданих словах:
Зима, свято, Микола, перешкода, подарунок, листоноша,
путь, нежить, торбинка.
-
А чи
можна з цих слів скласти зв’язний текст? Послухайте, що у мене вийшло.
Зима – це пора, багата на свята та подарунки. Свято Миколая чекають всі українські дітлахи. Одного разу Миколай не зміг прийти до дітей, адже у нього почався сильний нежить. Тому Святий Миколай передав листоношею дітям торбинку з подарунками. Але на путі у листоноші виникли перешкоди. Його сумку з листами та торбу з подарунками викрав невідомий і щез, залишивши тільки цю записку.
“Якщо ви, зубрилки–відмінники, не будете підказувати на уроках
бідолашним двійочникам, я поріжу всі ваші пальто,
а з кашнів зв’яжу довжелезне боу. З вас усіх натовчу такого пюра, якого ще не зазначали в жодному мені. Не шукайте мене! Бігаю я швидко-
не наздоженете мене ні автом, ні таксою, ні на метрі. Ховаюсь так, що не побачите мене ні в окулярах, ні в пенсні».
PS: торбу віддам лише в тому випадку, якщо добре засвоїте тему уроку.
Словникова робота
Кашне- теплий
шарф
Боа - жіночий шарф з хутра
або пір'я
Пюре–страва з протертих
овочів, а також фруктів або ягід.
Меню – перелік страв
Авто – те саме, що і
автомобіль
Таксі - автомобіль з
лічильником
Метро - підземна міська
залізниця
Пенсне - окуляри без оправи
- Що об’єднує всі ці слова? (Вони є іменниками іншомовного походження, назвами неістот, незмінюваними іменниками)
Записати дату, тему уроку
1. Пояснення нового матеріалу
Правило 1 – надзвичайно очевидне
Якщо слово вживається на
позначення особи жіночої статі (фрау, мадемуазель, міс, леді), воно, відповідно, є іменником жіночого
роду. Якщо означає особу чоловічої статі – чоловічого (маестро, месьє, денді). Наприклад: красива леді, справедливий рефері, молодий денді.
Висновок: рід визначається за статтю.
Правило 2 – тварини
Назви тварин є іменниками
чоловічого роду (шимпанзе, кенгуру, колібрі). Наприклад: сильний кенгуру, рожевий фламінго, яскравий какаду.
Висновок: назви
тварин – чоловічого роду.
Виняток: муха цеце
Правило 3 – неістоти
Назви неістот – іменники
середнього роду (таксі, кашне, бюро). Наприклад: цікаве інтерв’ю, веселе шоу, справедливе журі.
Висновок: іменники назви неістот – середнього роду.
Правило 4 – географічні назви
Рід географічних назв
визначається за загальною назвою. Наприклад, нам треба визначити рід слова
Тбілісі. Ми знаємо, що Тбілісі – це місто. Відповідно, це слово – середнього
роду.
Висновок: рід власних
назв визначається за загальною назвою.
Правило 5 – складноскорочені слова
У складноскорочених іменниках рід
визначається за родом головного слова. Наприклад: потужна ГЕС (гідроелектростанція)
Висновок: рід складноскорочених іменників визначається за родом головного слова.
Правило 6 – жіночі прізвища
Жіночі прізвища на приголосний та о або на-ко, -лоне змінюються: про Зою Гайдай, із Зоєю Гайдай, від Оксани Петрусенко; але чоловічі відмінюються.
Правило 7 – винятки з правила
Рід деяких слів просто треба
запам’ятати. Таке запам’ятовування полегшується через слово-пояснення. Наприклад:
івасі (риба) – жіночий рід
Зверніть
увагу! Іменник пальто
відмінюємо: у теплому пальті, закуталися в теплі пальта.
Лінгвістичне дослідження
► Переписати словосполучення. Слова, що в дужках,
поставити в потрібній формі. Довести правильність виконаного завдання.
1) Поїдемо в (метро).
2) У зимовому (пальто).
3) Зустрілися з Танею (Карпенко).
4) Передам Миколі (Руденко).
5) Книжка Наталки (Василенко).
Гра «Павутинка»
Поєднати
словосполучення із незмінюваним
іменником. Дібрати прикметники до незмінюваних іменників.
1-ша група
Столиця Грузії
таксі
горбатий бик Тбілісі
підземна міська залізниця турне
поїздка за кордон зебу
автомобіль з лічильником ательє
теплий шарф
метро
місце пошиття одягу кашне
2-га група
окуляри без оправи піаніно
невеликий гаманець портмоне
музичний інструмент пенсне
найменша пташка Токіо
людиноподібна мавпа колібрі
маленький кінь
шимпанзе
столиця Японії поні
Закріплення вивченого матеріалу
1.
Вибірковий
диктант
Виписати незмінювані іменники, дібрати до них прикметники.
1. Якось ненароком у кафе зустрів
я чоловіка в галіфе.
2. Вирує цунамі, і очі смутніють
у нашої мами.
3. У ліс поїдемо усі на
новенькому таксі.
4. Із веселим шимпанзе ми одягнемо пенсне.
«Ідентифікація
слова»
визначити значення слова. Підкресліть те значення, яке має це слово.
Наприклад:
Авеню - повідомлення, вулиця, привітання.
- Путасу - комаха, риба, пташка.
- . Салямі – ковбаса, консерви, паста.
- Боржомі – вода, лимонад, кисіль.
- Ківі – птах, фрукт, овоч.
- .Сулугуні – морозиво, йогурт, сир.
- Торнадо - землетрус, виверження вулкану, вітер.. Барбекю - шашлик, приправа, кетчуп.
- Кольрабі – вид молюска, капуста,
танок.
Довідка: авеню (вулиця) – жіночий рід; путасу (риба) – жіночий рід; салямі (ковбаса) – жіночий рід; боржомі (вода) – ж іночий рід; ківі (птах, фрукт) – чоловічий
рід; сулугуні (сир) – чоловічий рід; торнадо (вітер) – чоловічий рід; барбекю
(шашлик) – чоловічий рід; кольрабі (капуста) – жіночий рід
Підсумок
уроку
-
У
іменниках леді, фрау, месьє рід
визначається за …(статтю)
-
Назви
тварин …(чоловічого роду)
-
Іменники
назви неістот…(середнього роду)
-
Рід
власних назв визначається за …(загальною
назвою)
-
Рід
складноскорочених іменників визначається за…(родом головного слова)
-
Жіночі
прізвища на приголосний та –ко, -ло …(не змінюються)
VII.
Домашнє завдання
1.
Вивчити
правила.
2.
Скласти
міні-текст, використовуючи 7 незмінюваних іменників різних родів.
Доберіть заголовок до твору.
6. 10 клас. Зарубіжна література
Посилання на відео конференцію:
Тема уроку: Оскар Вайльд. "Портрет Доріана Грея". Ідейно-естетичні погляди і творчий шлях митця.
Перегляд відео про життя Оскара Вайльда
https://www.youtube.com/watch?v=VQ48SKWWnOU&ab_channel=%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%9A%D1%83%D1%89
Перегляд відео уроку
Опрацювати матеріали підручника на с. 151-157
Домашнє завдання: прочитати роман О.Вайльда "Портрет Доріана Грея"
7. 8-Б клас.
Посилання на відео конференцію:
Зарубіжна література_8 УРОК № 40
Тема: Розвиток
зв’язного мовлення . Твір-роздум
на тему: «Вічна тема любові в трагедії В. Шекспіра
«Ромео і Джульетта».
Мета: поглиблювати уміння
учнів писати твори
на літера-турну тему;
розвивати логічне мислення,
вміння висловлю-вати свої
думки, навички зв’язного
писемного мовлення; навчати
доводити свої судження, погляди; виховувати любов краси поетичного
слова.
I.
ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ
УРОКУ
II.
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
УЧНІВ
Бесіда
на повторення.
— Назвіть
складові частини твору-роздуму, пригадавши
вивчене на уроках української мови. (Теза (основна думка),
аргументи (докази), висновки.)
— Якими бувають докази? (Прямими — коли теза
обґрунтовується безпосередньо, і
непрямими, коли думку доводять, спростовуючи інші, протилежні тій, що
до-водиться.)
— Які
мовні особливості властиві
творам-роздумам? (Наявність вставних слів
(по-перше, по-друге, на
мою думку, отже,
таким чином та
ін.) і речень
(мені здається; я
вважаю; можна навести
приклад). Такі слова
і речення в
текстах-мір -куваннях є засобами
зв’язку між реченнями, абзацами.)
ІІІ.
СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ
УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Бесіда з
учнями.
Вибір теми:
Пам'ятайте про дотримання академічної доброчесності
2. Робота над текстом твору-роздуму.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Ознайомитися
з біографією Сервантеса та записати у зошити 3-4 цікавих факти про письменника
________________________________________________________
3 лютого 2022 року
Дистанційне навчання
Шановні діти, дивіться розклад, гортайте стрічку донизу та шукайте матеріали свого класу.
Подані матеріали потрібно опрацювати (прочитати, скласти та записати конспект, виконати домашнє завдання). Бажаю успіху.
1. 6-Б клас. Майстерність А.П.Чехова у змалюванні персонажів. Роль художньої детелі. Підтекст.
Посилання на ZOOM конференцію:
|
Риси
характеру, що
висміюються в оповіданнях Чехова (діагноз) |
Позитивні
моральні якості, які
необхідно виховувати в собі (поради) |
|
Хамелеонство Підлабузництво Самоприниження Чиношанування Грубість Невихованість Пристосуванство |
Ввічливість Чесність Дотепність Правдивість Щирість Гідність Вихованість |
2. 11 клас. Українська мова. (заміна)
Перегляньте відеоурок за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=eEz5tNMUqTQ&ab_channel=MONUKRAINE
Виконайте д.з. Напишіть електронного листа вчителю, використовуючи отримані поради
3. 6-А клас. Українська література. (заміна)
Ігор Калинець. Талановитий український поет, автор віршів для дітей.Збірка "Дивосвіт". Своєрідність форми його поезій. Персоніфіковані образи природних явищ - дивовижне й незвичайне в повсякденному житті. Гармонія людини й природи.
Посилання на конференцію:
4. 9-Б клас. Зарубіжна література. Філософія влади золота в повісті Бальзака "Гобсек"
Посилання на конференцію:
Мета: узагальнити, поглибити й систематизувати учнівське смислорозуміння повісті Бальзака «Гобсек»; розкрити й узагальнити творчий феномен Бальзака в зображенні влади золота в капіталістичному суспільстві; розкрити головні причини трагізму доль героїв Бальзака, які є продуктом становлення капіталістичних відносин у всіх сферах французького суспільства; розкрити узагальнюючий характер творів Бальзака художньої епопеї «Людська комедія» як широкомасштабної узагальнюючої моделі французького суспільства першої половини ХІХ століття та прикладу розвитку художнього методу критичного реалізму у світовій літературі; розвивати навички аналітико-синтетичного осмислення художніх текстів, аргументованого доведення власної точки зору на літературний твір, монологічного і діалогічного мовлення учнів; сприяти формуванню критичного ставлення до дійсності, вміння опиратися життєвим негараздам та виробленню високих моральних якостей особистості поза залежністю від влади грошей
Епіграф:
Гроші – останній закон світу.
Оноре де Бальзак. «Гобсек»
І. Актуалізація опорних знань у формі фронтальної бесіди
- Як пов’язані історичні події першої половини ХІХ століття у Франції з повістю Бальзака «Гобсек»? (У Франції формуються й розвиваються буржуазні відносини. Бальзак здійснив художнє відкриття буржуазного суспільства та його законів перш за все для своїх сучасників і залишив художню історію формування й розвитку капіталізму для наступних поколінь.)
- У чому полягає специфіка відтворення картини капіталізму життя у творчості Бальзака? (Монументальність капіталістичних відносин вразила письменника й він вмістив драму сучасного йому життя у широку художню панораму – епопею (цикл) «Людська комедія».)
- Яке місце займає повість «Гобсек» у «Людській комедії»? Як ви вважаєте, чому для текстуального вивчення у школі науковці-програмотворці обрали саме цей, а не інший твори Бальзака? Аргументуйте.
- Чому, по-вашому, Бальзак дав своєму героєві ім’я Гобсек? Що вкладається у значення слова «живоглот» («глитай») у вашому розуміння? Як це підтверджується текстом повісті?
- Доведіть, що доля Гобсека трагічна. Визначте головні причини. (Влада золота над людиною.)
ІІ. Аналітико-синтетичне дослідження в просторі означеної теми
- Визначте, які соціальні стани представлені Бальзаком у повісті «Гобсек».
(Аристократія – сім’я де Ресто, сім’я де Гранльє, граф де Борн, Максим де Трай (графи, віконтеси тощо).
Буржуазія – Гобсек та його спільники, вихідці з низьких та середніх станів суспільства, що нажили величезні статки (Жигонне, Вербруст та інші, з Гобсеком усього десять на весь Париж, таємні володарі влади. )
Середній стан – адвокат Дервіль, швачка Фанні Мальво.
Низький стан – воротарка, інвалід, служниця у домі де Ресто).
- Визначте, який із цих станів стоїть на верхівці французького суспільства у 30-і роки ХІХ століття історично? (Аристократія). А хто є володарями життя у повісті «Гобсек»? (Десять «живоголотів», що таємно володіють усим Парижем завдяки скупченню у їхніх руках величезної кількості грошей.)
Записати схему:
|
«Модель французького суспільства за повістю Оноре де
Бальзака «Гобсек» Золото (гроші) Істинні господарі Парижа - лихварі |
|||
|
Гобсек «Таких, як я, в Парижі набереться десяток. Ми – повелителі ваших доль, мовчані, нікому не відомі» (Гобсек) |
|||
|
Аристократія |
|||
|
Віконтеса де Гранльє та її родина «одна із найбагатіших і найвельможніших
дам Сен-Жерменського передмістя», «Графу Ернестові треба бути дуже багатим,
щоб наша родина захотіла породичатися з його матір’ю. Не забувайте, що мій
син… стане герцогом де Гранльє…» |
Граф де Ресто, Анастазі де Ресто, Ернест
де Ресто та молодші діти Одна із найбагатіших родин у Парижі, але
дружина, охоплена пристрастю до де Трая, руйнує її та доводить до загибелі
чоловіка й готова пограбувати власних дітей |
Максим де Трай Світський хлюст, марнотратник, негідник,
«Істота найдавніша, на все здатна і нікуди не придатна, така, що викликає…
презирство», «Він здатний зробити благодіяння і скоїти злочини», «тяжка
артилерія», що коїть розруху, геній руйнації і марнотратства |
Граф де Борн (гість у салоні
де Гранльє, друг сім’ї) |
|
Середній стан – люди заробляють собі на життя власною працею (Дервіль – адвокат, що завдяки своєму розуму та наполегливості зумів посісти гідне місце у суспільстві (« У мене ж не було за душею нічого. Я син дрібного буржуа з провінційного містечка Нойон, причому сьома дитина в сім’ї»… (Дервіль про себе). Фанні Мальво – «Фанні була швачкою. Вона стояла переді мною, наче дух самоти… Цю дівчину нестатки змушували трудитися, не розгинаючи спини. Мабуть, вона походила з чесної селянської родини, бо в неї досі було віяло глибокою порядністю, справжньою доброчесністю». (Гобсек про Фанні Мальво). |
|||
|
Низький
стан
– воротарка та її чоловік-інвалід, прислуга у домі де Ресто, «чесний батько»,
що не зміг прогодувати родину, ремісники, збіднілі представники інших станів,
що стали боржниками Гобсека та його спільників. |
|||
- На які сфери розподілили свій «нагляд» лихварі Парижа? Яке місце у цій ієрархії таємної влади займає Гобсек?
- Чому істинними господарями Парижа є такі, як Гобсек? Чи згодні ви з точкою зору героя? Хто чи що, по-вашому, має найбільшу владу відповідно тексту повісті Бальзака «Гобсек» (Над усім стоїть золото. Десяток лихварів мають його у такій кількості, щоб «визискувати з інших», тому на певний час є володарями життя, але при цьому самі є рабами золота.)
- Визначте, яку роль відіграють гроші (золото) у долі кожного з героїв повісті Бальзака. Хто, по-вашому, не залежить від влади золота? Аргументуйте прикладом з тексту. Хто і чому викликає у вас огиду?
- Чим вимірювалась ціна людини у суспільстві, сучасному Бальзаку?
- Доведіть на прикладі повісті «Гобсек» та інших творів Бальзака справедливість вислову Вюрмсера, що «Людська комедія» - це організм, у якому замість крові циркулюють гроші». Наскільки ці слова актуальні для сьогодення?
- Чи можуть бути в нашому суспільстві Гобсеки, де Траї та інші герої Бальзака? Аргументуйте свої думки. Чому можливе існування подібних типів?
- Як ви вважаєте, який сенс для молоді ХХІ століття має вивчення твору О. де Бальзака «Гобсек»? (Бальзак художньо досліджує одну із вічних проблем людства, одне з «проклятих питань» буття – вплив золота (грошей) на людську особистість. «Людською комедією» в цілому й повістю «Гобсек» зокрема великий французький письменник доводить, що культ матеріального й байдужість до морального, духовного нівечать душі людей, перетворюється на згубну пристрасть і в кінцевому результаті призводить до самотності, душевної й духовної пустоти й смерті.)
- Перегляньте сцени смерті Гобсека. Що додалося до вашого розуміння трагедії людини, охопленої жагою золота?
-
Визначте, які художні засоби використовує Бальзак для розкриття філософії влади
золота у творі «Гобсек», дії та вчинки героїв).
Узагальнення в обсязі вивчення творчості Оноре де Бальзака
- Що вам відомо про подальшу розробку теми влади золота у світовій літературі? Як вплинуло на цей процес створення «Людської комедії» Бальзака? (У заздалегідь підготовлених повідомленнях учнів можуть бути зазначені твори Е. Золя «Ругон-Маккари», Д. Голсуорсі «Сага про Форсайтів», Т. Манна «Буденброкки», В. Брехта «Матінка Кураж та її діти», М. Горького «Місто Жовтого диявола» та інші твори світової літератури.)
- Що ви знаєте про вплив творчого доробку Бальзака на розвиток світового літературного процесу? (У повідомленнях учнів мають прозвучати такі аргументи, як поява у світовій літературі циклів романів, романів-епопей. Наприклад: цикли романів Е. Золя, Т. Манна, М. Пруста і таке інше. Застосування художнього методу «бальзаківської пристрасті» (гонитва за насолодами Доріана Грея у романі Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея», згубне для героя бажання Ієшуа бачити всіх людей добрими (за романом М. Булгакова «Майстер і Маргарита», гонитва за грішми матусі Кураж, що втрачає всі моральні цінності й обожнює війну, яка дає їй прибутки та ін.) Прийом широкої типізації (Лев Толстой, Гюстав Флобер, Еміль Золя та ін.)
- Визначте риси критичного реалізму у повісті Бальзака «Гобсек».
-
Запишіть у робочі зошити відповідь на запитання, які проблеми, художньо
зображені Бальзаком у повісті «Гобсек», наявні у сучасному світі. Чи є рецепт
їх подолання?» (Ця відповідь може бути оформлена у вигляді міні-есе.)
Домашнє завдання:
Ознайомитися зі статтею підручника про життєвий і творчий шлях Миколи Васильовича Гоголя, особливу увагу звернувши на Петербурзький період його творчої біографії.
За бажанням: створити слайд-презентацію «Микола Гоголь і Петербург».
5. 5-Б клас. Зарубіжна література.
- 1. Знайомство з Карелом Чапеком (перегляд відеопрезентації)
- Які риси Карела Чапека як людини і письменника ви для себе відзначили?
- Як ви вважаєте, чому світ природи займав таке велике місце в житті Карела Чапека?
- Чим у ставленні до природи Чапек вам нагадує Сетона-Томпсона, Кіплінга, Кітса, Гете та Гейне?
запишіть у зошитах
Третє лютого
Дистанційна робота
1. Прочитайте текст
С точки зрения кошки
Вот - мой человек. Я его не боюсь. Он очень сильный,потому что очень много ест; он - Всеядный. Что ты жрешь? Дай мне!
Он некрасив, потому что без шерсти. У него мало слюней, и ему приходится умываться водой. Мяучит он грубо и слишком много. Иногда со сна мурлычет. Открой мне дверь Не понимаю, отчего он стал Хозяином: может, сожрал что-нибудь необыкновенное. Он содержит в чистоте мои комнаты. Он берет в лапку острый черный коготь и царапает им по белым листам. Ни во что больше играть он не умеет. Спит ночью, а не днем; в темноте ничего не видит; не знает никаких удовольствий: не жаждет крови, не мечтает об охоте и в драке, не поет, разнежившись.Часто ночью, когда я слышу таинственные, волшебные голоса, когда вижу, как все оживает во тьме, он сидит за столом и, наклонив голову, царапает, царапает своим черным коготком по белым листам. Не воображай, будто я думаю о тебе; я только слушаю тихое шуршание твоего когтя. Иногда шуршание затихает: жалкий глупец не в силах придумать никакой другой игры, и мне становится жаль его, я - уж так и быть! - подойду к нему и тихонько мяукну в мучительно-сладкой истоме. Тут мой Человек поднимет меня и погрузит свое теплое лицо в мою шерсть. В такие минуты в нем на мгновение бывает заметен некоторый проблеск высшей жизни, и он, блаженно вздохнув, мурлычет что-то почти приятное. Но не воображай, будто я думаю о тебе. Ты меня согрел, и я пойду опять слушать голоса ночи.
2. Усно дайте відповіді на питання
- Яке враження справив на вас цей текст? Що в ньому сподобалося? Що вас здивувало? Чому? На які запитання, щовиникли у вас під час слухання тексту, ви хотіли б отримати відповіді?
- Від чийого імені, по-вашому, ведеться оповідь у творі Карела Чапека? Якщо оповідач кішка, то яку назву може мати текст? Обгрунтуйте свої висновки.
Цілісне аналітичне дослідження тексту
-Чи можна цей твір вважати казкою? Якщо «так», то чому? Якщо «ні», то чому? ( Від казки в даному творі Чапека лише вміння кішки мислити й говорити. Все інше виглядає цілком реалістично.
Наприкінці ХІХ - початку ХХ століття талановитими письменниками-новаторами була винайдена нова форма оповіді у
творах про тварин – від імені самої тварини. Наприклад, «Розповідь собаки» видатного американського письменника Марка Твена, «Флаш» відомої англійської письменниці Вірджінії Вулф, «З погляду кішки» чеського письменника-новатора Карела Чапека та багато інших. Митці ніби самі перетворювалися на тварин, таким чином поєднавши можливості казки та реалістичного зображення тваринного світу.)
- Як ви думаєте, завдяки чому автор зміг «перевтілитися» в кішку? Що для цього потрібно крім авторської уяви? (Щоб так заглибитися у світ тварини, людина має його дуже добре розуміти й знати, настільки глибоко, щоб почати сприймати оточуючий світ і людину в ньому з точки зору тварини. В даному випадку - очима кішки.)
- Як ви думаєте, чому дана історія постає перед нами саме з позицій кішки, а не якоїсь іншої домашньої тварини? (З усіх приручених людиною тварин саме кішка залишається впродовж тисячоліть
найбільш незалежною. Пригадайте казку Д. Р. Кіплінга «Кішка, що ходила сама по собі». Крім того, кішці дозволено займати ту ж саму територію, що її займає й людина. З'ясування ситуації, хто є справжнім господарем у домі, виявляється надзвичайно цікавою.)
- Хто є персонажами твору Чапека «З погляду кішки»? Хто з них головний, а хто другорядний? Доберіть з тексту цитати для підтвердження ваших висновків.
- Які риси, по-вашому, є домінантними у кішки? Як ви їх визначили?
- Якою постає перед читачем людина? Чиїми очима ми її бачимо? Чи співпадає точка зору на людину з позицій кішки і з позицій читача?
- В творі Карела Чапека «З погляду кішки» ставлення кішки до людини неоднозначне: то кішка заявляє свої права на людину, то називає «хазяїном». Спробуємо проаналізувати цю позицію. Поясніть
сенс взаємин «кішка - хазяїн». В якому сенсі людина може бути хазяїном кішки? Чи тільки в плані того, що людина надає кішці житло, тепло, їжу?
- Кішка заявляє: «Моя людина». В якому сенсі цей вислів можна витлумачити з позиції кішки, а в якому з позиції читача? Чи можна кішку-оповідача назвати «кішкою людини»?
- Чи можна вважати стосунки кішки з людиною своєрідною угодою? Наведіть з тексту аргументи на підтвердження чи на простування цієї думки.
- Як ви думаєте, чи є в тексті інформація про ставлення людини до кішки? Як ви його визначили? Яке воно?
- Коли, з точки зору кішки, в Людині помітний «проблеск вищого життя»? Що, по-вашому, мається на увазі під «проблеском вищого життя»?
- Уважно подивіться у текст твору. Кішка називає неодноразово людину «моя людина». Зверніть увагу на те, що на початку слово «людина» написане з малої літери, а майже в кінці -– з великої. Чим
продиктовані такі зміни? (Коли людина проявляє «проблески вищого життя», саме тоді вона для кішки стає Людиною, що віддає їй своє тепло. Відбувається своєрідний теплообмін, який не тільки фізично зігріває кішку і людину, а й дає їм обом щось набагато цінніше: внутрішню блізькість, моральне задоволення, від чого вони обоє «мурчать».)
- Виразно прочитайте фінал тексту. Якими постають в ньому кішка і людина?
- Чи можна кішку вважати невдячною?
д) самостійна робота та узагальнення
Домашнє завдання:
1. Спробуйте від імені своєї домашньої тваринки розповісти про себе, наслідуючи стиль літературної мініатюри Карела Чапека «З погляду кішки».
2. Підготувати 3-4 факти із життя Марка Твена. Прочитати 3 розділи «Пригоди Тома Сойєра»
6. 6-А клас. Зарубіжна література.
- Що їх об’єднує?
- Чим запам’яталися герої?
1. Оголошення теми та мети уроку.
II. Фаза побудови знань.
1. Робота над аналізом оповідання.
— Агов, Біле! Я підвернув ногу!
— Біле! — гукнув він ще раз.
Обговорення.
- Що таке екстремальна ситуація?
3. Рольова гра.
4. Спрямоване читання.
Обговорення.
- Як герой поставився до вчинку Білла?
Домашнє завдання: записати, з якими проблемами стикнувся наш герой?
Тема:
Поєднання світу людини й світу природи у відображенні найкращих
людських почуттів у вірші Генріха Гейне «Коли настав чудовий май...»
Мета: розширити
знання учнів про Генріха Гейне як людину, про роль його
особистих почуттів для його творчості; здійснити цілісний аналіз вірша «Коли
настав чудовий май»; розкрити сенс поєднання світу людини й світу природи у
відображенні Гейне найкращих людських почуттів;
вдосконалювати навички виразного читання віршованого тексту; сприяти формуванню
морально-етичних якостей учнів.
Обладнання: слайд-презентація «Кохання у віршах Генріха Гейне», аудіозапис романсу П.І. Чайковського «Отчего побледнела весной...» на вірші Г. Гейне (російськомовний переклад Л. Мея).
II.
Актуалізація опорних знань
Назвіть головні відмінності віршованих
текстів від прозових. Узагальніть їх у формі таблиці.
|
Прозовий текст |
Віршований
текст |
|
Неритмізований |
Ритмічно організований |
|
Більш об’ємний |
Стислий |
|
Зображення подій, фактів,
конфліктів, що викликають певні думки, переживання, почуття людини, |
Зображення почуттів, переживань, думок людини, які є наслідком певних фактів, подій,
конфліктів |
|
Епічне начало домінує |
Ліричне начало домінує |
ІІІ.
Виразне читання напам’ять вірша Роберта Бернса «Моя любов - рожевий квіт»
- Враховуючи відмінності поетичного тексту від
прозового, виразно прочитайте напам'ять вірш Роберта Бернса «Моя любов -
рожевий квіт».
- Поясніть, чому ви обрали для вивчення
напам’ять саме оригінал або той чи інший варіант перекладу вірша.
- Які нюанси вірша Роберта Бернса співзвучні вам
особисто?
-
Чому зробили саме ці логічні акценти в читанні
напам’ять?
IV.
Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів
V.
Розширення учнівських знань і вражень про особистість видатного німецького
поета Генріха Гейне
Перегляд відеопрезентації, використання
матеріалів підручника
- Знайдіть у статті підручника про Генріха Гейне відповідь
на запитання: яке кохання оспівав поет - взаємне чи нерозділене? Яку роль у
житті й творчості Генріха Гейне відіграли його почуття до
кузин Амалії й Терези?
- Яку назву мала збірка віршів Г. Гейне про
кохання? Який зв'язок вона має із творчим спадком відомого італійського поета Франческо
Петрарки?
Який головний художній принцип використовував Генріх Гейне для відображення у віршах почуттів ліричного героя? (Своє живе, природне почуття Гейне майже завжди ілюстрував образами зі світу природи.)
-Вірш Гейне «Im
wunderschönen Monat Mai» був написаний у 1827 році
й увійшов до циклу «Ліричне інтермеццо» в «Книзі пісень».
Виразне читання вірша в оригіналі зарані
підготовленим учнем (у класах з вивченням німецької мови) або
учителем німецької мови
- Хто перекладав вірші Генріха Гейне українською
мовою? Як ви думаєте, чому серед перекладачів творів Гейне так багато
українських поетів? (М.Старицький, М. Коцюбинський, П. Куліш, М.Вороний, П.
Мирний, Б. Грінченко, І. Франко, Леся Українка, М.Рильський, П. Тичина, В.
Сосюра, Л. Первомайський, М. Бажан.)
- 1890 року видатна українська поетеса Леся
Українка переклала вірш Гейне «Im wunderschönen Monat Mai...»
Виразне читання вірша у перекладі Лесі
Українки вчителем
Генріх Гейне
Коли настав чудовий
май...
Коли настав чудовий май,
Садочків розвивання,
Тоді
у серденьку моїм
Прокинулось кохання.
Коли настав чудовий май
І
пташок щебетання,
Тоді я милій розказав
Мою журбу й кохання.
(Переклад
Лесі Українки)
- Хто є біографічним прототипом вірша Генріха
Гейне «Коли настав чудовий май...»? (Це сам Гейне.)
- Кому Гейне присвятив цього вірша?
- Визначте тему твору. Яку роль у її втіленні
відіграє світ природи?
- Який основний настрій вірша? Чим він викликаний?
- Схарактеризуйте художній час вірша Гейне.
Порівняйте мотив весни у віршах Генріха Гейне й Роберта Бернса. Що спільного й
що відмінного в сприйнятті весни обома поетами?
- Чи співзвучне серце ліричного героя квітуванню
й щебетанню весняної природи? Прослідкуйте за змінами настрою героя. З чим
пов'язаний перехід до журби?
- Поясніть, як ми здогадуємося, що кохання
ліричного героя невзаємне. Чи звинувачує він кохану в цьому? Підтвердьте
цитатами з тексту.
- Яку роль у вірші відіграють повтори: «Коли
настав чудовий май», «тоді», «кохання»? Як змінюється смислове навантаження
цих образів порівняно в І і II строфі вірша?
- Доведіть, що вірш Гейне «Коли настав чудовий
май...» увібрав у себе фольклорні традиції зображення кохання в народних
піснях.
- Асоціації з якими відомими вам творами про
кохання виникли під час читання вірша Гейне? Поясніть.
- Познайомтесь із підрядником вірша Гейне «Im
wunderschönen Monat Mai...». Прослідкуйте, наскільки
Лесі Українці вдалося зберегти зміст і настрій оригіналу. Аргументуйте відповідь.
Підрядник вірша Г.Гейне «Im
wunderschönen Monat Mai...»
В чудово-прекрасний місяць май,
Коли всі бруньки вибухнули,
Тоді в моїм серці
Розквітла любов.
В чудово-прекрасний місяць май,
Коли всі птахи заспівали,
Тоді я їй показав
Моє страждання і бажання.
- Виразно прочитайте російськомовний переклад
вірша Гейне, здійснений В. Зоргенфрей.
- Які нюанси в розкритті стану й почуттів ліричного героя ви відкрили для себе, познайомившись з російськомовним перекладом В. Зоргенфрей?
Генрих Гейне
Чудесным светлым майским днем,
Когда весь мир в цветенье,
В душе моей раскрылась
Любовь в одно мгновенье
Чудесным светлым майским днем,
Под птичий гам и пенье,
Поведал я любимой
О муке и томленье.
(Переклад В. Зоргенфрей)
- Відомо, що на вірші
Генріха Гейне
композиторами різних країн у різні
часи створено понад вісім тисяч музичних творів. У творчій спадщині видатного
російського композитора Петра Ілліча Чайковського є романс на основі вірша
Генріха Гейне «Чому троянди немов неживі...» (в російськомовному перекладі Л. Мея
«Отчего побледнела весной...»). Прослухайте цей романс у
виконанні відомого українського оперного співака Б. Гмирі. Поясніть, як музика
Чайковського допомагає відчути й усвідомити велич і трагізм нероз- діленого
кохання ліричного героя Гейне.
- Якби ви були композитором, якою була б ваша музика до вірша Генріха Гейне «Коли настав чудовий май...»? Аргументуйте, спираючись на текст.
Домашнє завдання:
За бажанням вивчити напам’ять вірш Генріха
Гейне «Коли прийшов чудовий май...» (оригінал чи переклад).
Ознайомитися зі статтею підручника про російського поета Костянтина Симонова та його вірш «Жди мене...»
На вибір: підготувати виразне читання напам'ять вірша К. Симонова «Жди
мене...» в оригіналі або в перекладі.
31 грудня 2021року
Дистанційне навчання
Шановні діти, дивіться розклад, гортайте стрічку донизу та шукайте матеріали свого класу.
Подані матеріали потрібно опрацювати (прочитати, скласти та записати конспект, виконати домашнє завдання). Бажаю успіху.
1 урок ----
2 урок 7-А клас
Тема: Проблема духовного випробування людини та її моральної стійкості у вірші Р.Кіплінга «Якщо…»
- Що означає бути справжньою людиною?
– А які
п’ять найважливіших рис характеру справжньої Людини запропонували б ви?
“ Життя - це нескінчене удосконалення. Вважати себе досконалим – означає вбити себе ” (К. Ф. Геббель, німецький письменник).
– Що означає слово “ удосконалення ” ? Для чого
працювати над собою?
(Не лише, щоб самому стати кращим, а й
сприйняти позитивним змінам інших).
– Що
необхідно удосконалювати щодня?
(Знання, фізичну
виправку, волю, свою культуру…)
– Чи
кожен з вас працює над собою, над своїми недоліками?
– Ще раз поміркуйте: що означає бути Людиною?
– Ще
раз поміркуйте: що означає буди Людиною?
“Бути людиною – означає відчувати свою
відповідальність перед злиднями, які ніби і не залежать від тебе.
Усвідомлювати, кожна покладена тобою цеглинка допомагає будувати світ ” ( А.
Сент – Екзюпері ).
– Чи
означає це, що від кожного із нас мусить щодня думати про інших і весь світ ?
– Чи
згодні ви, що від кожного нашого вчинку змінюється щось в інших, суспільстві,
історії?
✓“ Людина – це звучить гордо ! ” ( Максим Горький )
– Чи
погоджуєтесь ви з цим висловом ?
– Як
ви розумієте слово “ людяність ” ?
2. Робота над
ключовими словами уроку: розгадування кросворда.
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5 |
|
|
|
|
6 |
|
|
|
|
|
|
7 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
8 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
По
горизонталі: 4. Розвинене почуття обов’язку.5. Сукупність високих
моральних якостей, а також повага до них. 7. Добра, незаплямована репутація,
добре ім’я.8. Те,що відповідає дійсності, близьке до істини; порядок, що
опирається на справедливість, чесність…
По вертикалі: 1. Чуйність,
гуманність. 2. Однаковий початок фраз ( або віршованих рядків ), які йдуть одна
за одною. 3. Протиставлення, протилежність. 6. Почуття моральної
відповідальності перед оточенням, суспільством.
В і д п о в і
д і. По горизонталі. 4. Відповідальність.5.Гідність.
7.Честь. 8. Правда. По вертикалі. 1.
Людяність. 2. Анафора. 3. Антитеза. 6. Совість.
К л ю ч
о в і с л о в а у р о к у: людяність, відповідальність,
гідність,честь, правда, совість.
Читання вірша “ Якщо…”
Робота
з текстом.
– Яка
тема вірша Кіплінга “ Якщо…” ?
– Що
прагнув донести до читачів автор?
( Тема твору – роздуми про сеанс людського
життя. Ідеї твору звучить у заключних рядках: “ Тільки тій Людині належить
Земля, яка знає, для чого вона живе ”).
5. Робота над
опорним конспектом.
намалюйте таблицю з двох колонок і шляхом аналізу “ вслід за автором ” ( на основі уважного прочитання тексту ) самостійно її заповніть
|
Програма дій для кожного |
Якості справжньої Людини |
|
|
(за Кіплінгом ) |
||
|
Бути і житті
борцем. Допомагати
іншим, стати кращим. Долати зло –
означає творити добро. Сприймати життя
в усіх його барвах ( і темних, і яскравих ). Долати труднощі
та знаходити сили піднятися, почати спочатку. Пам’ятати про
інших, про справедливість. Усе робити на
повну силу, по совісті, з радістю до життя. |
Бути собою: доброта; Розважливість;
стійкість; рішучість; оптимізм; мужність; людяність і простота; честь і
совість; активність; розуміння свого призначення. |
|
- Проте такі якості, як
самовпевненість,впертість, безоглядність, простакуватість тощо, виставлені
напоказ, стають недоліками.
– Чи
звертався Кіплінг до проблеми людяності, благородства почуттів у інших своїх
творах?
(Так, в усіх його творах героями стають чесні,добрі та справедливі люди ).
– Прочитайте інформацію у рубриці “ Цікаво знати ”. Як ви вважаєте, чому
вірш “Якщо…” став таким популярним і його вчили напам’ять?
– Які добрі справи нагадують нам про Кіплінга?
( Цікаві твори, у
яких добро і справедливість перемагають; його вірш свідчить про чистоту і
благородство думок , його репортер-ська робота – це подорожі спілкування з різними людьми, представниками
різних народів, однак без поваги до людей, без знань про їхні звичаї і проблеми
не було б порозуміння ).
– Як ви
вважаєте, чому Кіплінг називав себе
пілігримом?
( Він мандруєте не лише континентами, а й у
часі ( його книжки актуальні сьогодні у всьому світі ), він пошукач
мудрості, знань, сенсу життя…)
– Що ви
особисто запозичите для себе з авторських порад ).
Складення схеми.
Г о л о в н
і м о т и в и вірша “Якщо…” Р. Кіплінга.
✓ Знайти свій сенс буття.
✓Залишитися собою.
✓Допомагати людям.
✓ Не втрачати віри у житті.
✓ Викорінювати ненависть.
✓ Не втрачати честь та совість.
– У чому, на вашу думку, полягає “ великий
закон людяності ”?
( Жити в мирі,
злагоді й повазі ).
– На
думку автора, “ мудрості немає без доброти
”.
А яка ваша думка?
– Які ж
цінності можна віднести до найвищих?
Досвід і розум лише тоді приносять користь , коли
спрямовані на добрі справи. Добро роблять щиро, тому воно не потребує
показовості ( адже добра людина не чекає на подяку, на те, щоб її допомогу
помітили, не нагадує про себе ). Робити добро іншим – це не лише обов’язок
кожного, але й надзвичайне задоволення. Не вірите – спробуйте!
Домашнє
завдання.
1. Продумати відповідь на
запитання “ Як можна припинити війни у світі?
”
2. Вивчити вірш "Якщо..."напам'ять
3 урок ------------------------------
4 урок - 9-Б клас
Тема:
Особливості розвитку сюжету й композиції в романі «Герой
нашого часу» М. Ю . Лермонтова. Зв’язок твору з історичною та духовною
атмосферою доби. Аналіз «Передмови»
Історія задуму й створення роману «Герой нашого часу» (1838-1840):
Задум написати роман з’явився у Лермонтова в 1836 році.
Сюжет мав нагадувати пушкінського «Євгенія Онєгіна»: гвардійський офіцер
Григорій Печорін мав постати у вирі петербурзького життя. Але опинившись у
кавказькому засланні, Лермонтов докорінно змінив свій початковий намір: він
замислив роман у формі фрагментів із щоденника офіцера, доповнених враженнями
людей, які його знали. Так виник задум ланцюжка повістей, які ще не були
об’єднані в роман, але вже були пов’язані постатями двох героїв – Печоріна і
Максима Максимовича. Спільне місце розгортання подій, спільні герої і, головне,
спорідненість проблематики цих повістей сприяло тому, що Лермонтов об’єднав їх
в одне композиційне ціле, написавши передмову та визначивши його жанр як роман
із назвою «Герой нашого часу». З 1838 року твір друкувався окремими повістями,
повне його видання побачило світ у 1840 році. В редакційному анонсі до
публікації було сказано, що це «буде новий, прекрасний подарунок російській
літературі».
Перегляд буктрейлеру
«Герой нашего времени»
Аналіз «Передмови» до
роману М.Ю. Лермонтова «Герой нашого часу»
(«Передмову» виразно читає учитель або зарані
підготовлений учень)
Висновки з
аналітичного прочитання «Передмови»: Ключ до розуміння роману дає сам автор у передмові: «Герой Нашого Часу,
шановні панове мої, … портрет, але не однієї людини: це портрет, складений з
пороків усього нашого покоління, в повному їх розвитку. Ви мені скажете, що
людина не може бути така погана, а я вам скажу, що коли ви вірили в можливість
існування всіх трагічних та романтичних лиходіїв, чому ж не вірите в дійсність
Печоріна? Чи не тому, бува, що в ньому більше правди, ніж ви б того бажали?..»
Автор наголошує на тому, що, створивши портрет Героя Свого Часу, він не
збирався виправляти людські пороки: «Досить людей годували солодощами; в них
від цього зіпсувався шлунок: треба гірких ліків, дошкульних істин». Завершуючи
передмову Лермонтов зазначає, що «йому просто весело було малювати сучасну людину,
якою він її розуміє і, на … нещастя, надто часто зустрічав. Доволі й того, що
недугу вказано, а як від неї вилікувати – це вже Бог знає!»
З’ясування жанрово-композиційних особливостей роману «Герой нашого часу»
М. Ю. Лермонтова
Жанрово-композиційні
особливості: як цілісний твір за
характером тематики «Герой нашого часу» є морально-психологічним реалістичним романом.
Разом з тим цей цикл повістей, об’єднаних наскрізним героєм та
оповідачем. Кожна повість має специфічні жанрові риси: «Бела» подібна до
пригодницької «кавказької» новели; «максим Максимович» - дорожні нариси;
«Тамань» - авантюрна новела; «Княжна Мері» - психологічна повість; «Фаталіст» -
філософська притча.
В композиції роману використано ще й жанрову форму
щоденника. Загалом роман являє собою синтез окремих можливостей кожного із цих
жанрів, перетворюючи його на реалістичне епічне полотно.
У творі не співпадають сюжетна і фабульна послідовність подій.
|
Сюжетно-композиційна
структура роману «Герой нашого часу» Михайла Юрійовича Лермонтова |
|
|
Авторська передмова |
|
|
Сюжетна
послідовність |
Фабульна
(хронологічна) послідовність |
|
1. «Бела» |
1. «Тамань» |
|
2. «Максим Максимович» |
2. «Княжна Мері» |
|
3. Передмова до «Журналу Печоріна» |
3. «Фаталіст» |
|
4. «Тамань» |
4. «Бела» |
|
5. «Княжна Мері» |
5. «Максим Максимович» |
|
6. «Фаталіст» |
6. Передмова до «Журналу Печоріна» |
|
-
Поясніть, чому в
романі Лермонтова не співпадають фабула й сюжет? Як це пов’язане з авторським
задумом твору? Сюжет: Авторська логіка
розміщення частин (повістей) у композиційній послідовності вибудована так, що
вони поступово знайомлять читача з Печоріним, наближають читача до головного
героя роману. Спочатку про нього розповідає Максим Максимович («Бела»), потім
він зображений через сприйняття автора-оповідача («Максим Максимович»), й
нарешті про Печоріна говорить сам Печорін зі сторінок свого «журналу»
(особистого щоденника): «Тамань», «Княжна Мері» й «Фаталіст». |
Фабула: 1.
«Тамань». Молодий офіцер Печорін по дорозі до місця свого призначення
зупинився в Тамані, де розорив «гніздо мирних контрабандистів» та мало не
загинув сам через чарівну дівчину, пов’язану зі злочинцями. 2. «Княжна
Мері». Після участі у військовій експедиції на Кавказі
Печорін їде на лікування мінеральними водами до П’ятигорська та Кисловодська.
Центральне місце у його пригодах займають стосунки Печоріна з княжною Мері,
яка в нього закохалася. Закоханий у княжну юнкер Грушницький спровокував
Печоріна на дуель і був ним вбитий. 3. «Бела». За участь у дуелі Печоріна відправили до фортеці, де
комендантом був Максим Максимович. Печорін викрав доньку місцевого князька
Белу, в яку спочатку закохався, а потім до неї охолонув. Під час нового
викрадення Бели її смертельно поранив закоханий у неї Казбич. 4.
«Фаталіст». Із фортеці Печорін на два
тижні опиняється у козацькій станиці, де в компанії офіцерів укладає парі з
Вуличем, який на собі пропонує випробувати долю. Печорін пророкує йому
близьку смерть, і дійсно Вулич гине від руки п’яного козака. 5. «Максим
Максимович». Через п’ять років Печорін, що
вийшов у відставку, дорогою до Персії зустрічається у Владикавказі з
Максимом Максимовичем. Свідком цієї
холодної зустрічі стає майбутній автор-оповідач історії Печоріна. Саме йому
Максим Максимович передає щоденник («журнал») Печоріна, від якого той
відмовився. 6. Передмова
до «Журналу Печоріна». На зворотному
шляху з Персії Печорін помер, і автор-оповідач таким чином отримав формальне
право оприлюднити його історію. |
З’ясування зв’язку роману «Герой нашого часу» М. Лермонтова з історичною та духовною атмосферою доби
- Який резонанс у російському суспільстві викликала публікація роману Михайла Юрійовича Лермонтова «Герой нашого часу»? Чому?
- Назвіть провідну тему роману Лермонтова. ( Розчарування автора в сучасній йому дійсності.)
- Доведіть, що роман «Герой нашого часу» поєднав у собі риси романтизму й реалізму. («Герой нашого часу» - перший реалістичний романі у прозі в російській літературі. Риси романтизму6 драматизація сюжету, ліричність і психологізм, контрастність персонажів, «втаємниченість» образу головного героя.
Риси реалізму: прагнення автора створити типовий портрет свого сучасника, «зайвої» людини миколаївської доби в Росії після придушення повстання декабристів, доби реакції.)
-Яку роль у тексті роману відіграє «Передмова» до роману? Доведіть, що в ній автор дає характеристику свого часу та його проблем.
- Яку мету ставить перед собою автор роману? Наскільки, по-вашому, він упорався з поставленим перед собою завданням?
Домашнє завдання:
1. Переглянути ключові фрагменти тексту роману «Герой нашого часу», дібрати цитати до характеристики образу Печоріна. Поміркувати над причинами духовної трагедії головного героя роману Лермонтова.
2. Опрацювати матеріали підручника по темі
5 урок ------------------------------
6 урок - 10 клас
Тема: Роман як жанр літератури, його формування і провідні ознаки. Різновиди роману ХІХ століття, національна своєрідність
Поняття про роман.
Роман — досліджений жанр у літературі. Однак і досі
цей жанр викликає численні дискусії серед науковців. Йому присвячено чимало
літературознавчих праць, естетичних і філософських розвідок. Та все ж таки
проблеми роману й нині не розв’язані.
Слово роман походить від назви романської мови —
romanus. Перші романи з’явилися в добу античності (період пізнього еллінізму),
але самого поняття «роман» тоді ще не було. У добу Середньовіччя романом називали
будь-які твори, написані романською мовою (французькою, італійською,
іспанською, португальською та ін.), а не латиною. У середні віки були створені
«Роман про Олександра», «Роман про Трою», «Роман про Енея» та ін. Згодом цим
словом почали називати епічні твори значного обсягу різноманітної тематики та
будови.
У сучасному українському літературознавстві романом
називають жанровий різновид епосу — місткий за обсягом, складний за будовою,
прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко охоплені життєві
події, глибоко розкрито історію формування характерів багатьох персонажів
протягом значного проміжку часу.
.Ознаки роману.
У XIX ст. філософ Г. В. Ф. Гегель у «Лекціях з естетики»
визначив такі провідні ознаки роману:
• широта відображення життя;
• конфлікт «поезії серця з прозою житейських
стосунків»;
• основна роль особистості в композиції роману;
• розгортання характерів протягом тривалого часу й у широкому просторі
Створіть ланцюжок різновидів роману залежно від епох.
Залежно від літературних епох, періодів, течій, стилів і теоре-тичних засад розрізняють: роман античний,середньовічний, бароковий, просвітницький, романтичний, реалістичний тощо.
За
змістом — соціальний, сімейно-побутовий,
соціально-побу-товий, соціально-психологічний, філософський, сатиричний,
пригодницький, біографічний, науково-фантастичний тощо.
За
часом розгортання сюжету — історичний (про минулі
події), сучасний (про теперішні події), роман про майбутнє (про передбачені
автором події).
За формою
— роман у листах, роман у віршах, роман у новелах, роман-хроніка,
роман-памфлет, роман-ріка тощо.
Розвиток жанру роману.
- античний роман.
Перші романи з’явилися в добу античності: авантюрний
роман-випробування, авантюрно-побутовий роман, антична біографія та
автобіографія. Ці романи були побудовані на міфологічній основі.
Міфологічні сюжети розгорталися в умовно-абстрактному просторі й за певними
схемами. Велике значення в античному романі мали різні пророцтва, воля богів,
метаморфози героїв тощо. Наприклад, «Роман про Олександра». Тема життя і
подвигів знаменитого полководця Олександра Македонського ввійшла в літературу
вже в древності. У середньовіччі до неї зверталось декілька поетів, кожний з
яких вносив у вже складене легендарне життєписання Олександра свої доповнення і
трактування.
роман Середньовіччя.
У добу Середньовіччя (XI—XIII ст.) виникає так званий
лицарський роман, у якому представлено шляхетне зображення кохання, його
трагічний характер визначає колізії роману. Зображення людини та її долі хоча й
має узагальнений характер, та все ж таки в середньовічному романі (порівняно з
античним) митці звернули увагу на особистість, її почуття й переживання.
Індивідуальність стала цікавою для романістів, хоча сюжети ще були
авантюрно-пригодницькими. Світ довкола середньовічних героїв сповнений різних
стихій і чудес, і в цьому чудесному світі герої намагаються знайти свою лінію
долі (наприклад, «Роман про Трістана та Ізольду» та ін.).
романи доби
Відродження.
Важливим етапом становлення романного жанру стала доба
Відродження, коли з’явилися такі шедеври, як «Ґарґантюа та Пантаґрюель» Ф.
Рабле і «Дон Кіхот» М. де Сервантеса. У цих творах відчувається органічний
зв’язок людини з навколишнім світом. Ренесансний герой прагнув пізнати й
опанувати дійсність, очистити й змінити її. У цих романах велику роль
відігравали фантастико-авантюрні сюжети доби Середньовіччя, проте митці
піддавали їх критиці, наголошуючи на тому, що реальність значно відрізняється
від умовного світу, створеного уявою. У творах Ф. Рабле та М. де Сервантеса
великого значення набули елементи фольклору, народні традиції, що дали змогу
виявити погляди демократичних верств населення на життя.
Отже, у романах
доби Відродження, порівняно з античністю й добою Середньовіччя, виявилися нові
ознаки:
• посилення інтересу до дійсності як об’єкта
зображення, дійсність уже не абстрактно-символічна, а набуває конкретних ознак,
показана в розвитку;
• конкретизація моментів дійсності та людського
життя, перевага конкретики над абстракціями й умовними формами;
• дійсність набуває суспільних ознак, хоча їх ще не
узагальнюють і не аналізують;
• увага до різних людських характерів, які
взаємодіють;
• прагнення мотивувати події та вчинки героїв;
• активне авторське начало, автор — не сторонній
споглядач, а органічна частина дійсного світу, учасник життя;
• герой у романі Відродження — не тільки конкретна
людина (хоча вона має й реальні риси), а ще й «притча на тему про її
можливості» (наприклад, за словами дослідника Д. Затонського, Дон Кіхот — «це
не тільки образ конкретної людини, а й притча про великі творчі можливості
особистості, певна модель людського буття, яка може бути трактована по-
різному»).
. У добу бароко жанр роману набув нових імпульсів для
розвитку. У ньому простежується швидка зміна часу й простору, світ постає у
своїй незавершеності й непізнанності, людина залежить від долі, уступаючи в
діалог із Богом. У бароковому романі значну роль відігравали фантастичні
елементи, але водночас тут показана й реальність як сплетіння різних сил і
стихій. Найбільш поширеним у добу бароко був роман про пригоди (дурня або
крутія), зокрема «Незвичайні пригоди Сімпліція Сімпліціссимуса» Г.
Гріммельсгаузена, «Історія життя пройдисвіта, на ймення Пабло, зразка волоцюг і
дзеркала крутіїв» Ф. Кеведо тощо.
Доба Просвітництва знаменувала не
тільки переворот в ідеологічній сфері, у світогляді людства, а й переворот у
жанрі роману. У романах доби Просвітництва («Черниця» Д. Дідро, «Юлія, або Нова
Елоїза» Ж. Ж. Руссо, «Страждання молодого Вертера»
Й. В. Ґете,
«Памела, або Винагороджена доброчесність», «Кларісса», «Історія сера Чарльза
Грандісона» С. Річардсона, «Історія Тома Джонса, знайди» Г. Філдінга, «Мандри
Гуллі-вера» Дж. Свіфта, «Пригоди Робінзона Крузо» Д. Дефо та ін.)
За часів реалізму
особливої популярності набули реалістичні романи Стендаля («Червоне і чорне»),
Оноре де Бальзака («Батько Горіо», «Євгенія Гранде»), Густава Флобера («Пані
Боварі»), Чарлза Діккенса («Домбі і син»), Олександра Пушкіна («Євгеній
Онегін»), Миколи Гоголя («Мертві душі»), Льва Толстого («Війна і мир»,
«Воскресіння», «Анна Кареніна»), Федора Достоєвського («Злочин і кара», «Брати
Карамазови»).
Майстри роману ХІХ століття
висвітлювали різні теми свого часу. Їхні твори суттєво різняться проблематикою,
художньою структурою та національним забарвленням. Але вони мають і спільні
характерні риси.
Складання
асоціативного куща «Різновиди роману».
Соціально-психологічна проза — один з
найбільших здобутків реалістичної літератури ХІХ ст. Вона втілила основну рису
реалізму — глибокий аналіз суспільного життя і внутрішнього світу особистості у
їхніх взаємозв’язках і взаємовпливах, враховуючи психологічні чинники:
інтелектуальні зусилля, почуття, емоції.
Від початку формування реалізму в ньому розвивалися
дві течії: соціологічна, що акцентувала увагу на дослідженні суспільства як
певної цілісності (Бальзак);психологічна, першорядним об’єктом дослідження якої
була особистість у конкретних історико-суспільних умовах (Стендаль).
Соціально-психологічний
роман — один із різновидів роману, у якому в
складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні
характери героїв з усім розмаїттям їхнього внутрішнього життя у соціальному
середовищі. Цей різновид роману часто поєднує ознаки соціально-побутового та
психологічного романів.
Соціально-психологічний
роман — різновид жанру роману, у якому відображено зіткнення внутрішніх
прагнень героя із соціальними обставинами, досліджено зв’язок між духовним
станом особистості та суспільними умовами, розкрито психологію персонажів,
мотиви їхніх вчинків, роздуми, почуття, що свідчать про стан суспільства
взагалі та його вплив на внутрішній світ людей. У
соціально-психологічному романі герої постають як соціальні типи, хоч автори
досягають неабиякої майстерності, відтворюючи їхні індивідуальні якості та
переживання. Соціально-психологічний роман активно розвивався в межах
реалістичного напряму XIX ст. (Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер, Ч. Діккенс,
В. Теккерей, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний та ін.).
Соціально-побутовий
роман — один із різновидів роману, у якому автори зображували соціальне життя,
буденність, суспільні звичаї та уявлення, характерні для певної доби.
Психологічний роман — різновид роману, у
якому відтворено внутрішні переживання особистості, духовну еволюцію, пошуки й
суперечності героя, які зумовлюють його вчинки та поведінку.
У реалістичному психологічному романі письменники досліджують вплив соціальних
обставин на психологію людини, взаємозв’язок індивідуального та загального.
Найвизначніші представники соціально-психологічного
роману — Оноре де Бальзак, Стендаль,
Густав Флобер, Чарлз Діккенс, Лев Толстой, Федір Достоєвський та інші.
Французький роман XIX ст. представлений іменами
багатьох яскравих письменників: О. де Бальзак, Стендаль, Г. Флобер, Жорж Санд,
О. Дюма, Г. де Мопассан, Е. Золя. Французькому роману притаманні підкреслена
увага до суспільного середовища з його деталізацією та конкретністю, виразна
наукова (дослідницька) складова, манера письма та глибокий соціальний аналіз.
Англія.
Історичний роман був започаткований В. Скоттом. Розквіт реалістичного роману в
англійській літературі припадає на 1830-1860-і роки (Ч. Діккенс, В. Теккерей,
Ш. Бронте, Е. Гаскелл, Т. Карлейль та
ін.). В англійському романі були популярними теми важкої праці (зокрема, дітей,
жінок), соціальної нерівності, виховання. Для англійського роману XIX ст.
характерні повчальність і тонкий англійський гумор та іронія, які нерідко
переходили в сарказм.
Росія. Засновником реалістичного роману в російській літературі вважають О. Пушкіна, хоча він використовував романтичні традиції. У російській літературі XIX ст. визначають дві провідні тенденції: пушкінську та гоголівську. Пушкінська лінія представлена романами М. Лермонтова, Л. Толстого та ін., а гоголівська лінія — романами Ф. Достоєвського. У російській літературі того часу були популярними соціально-психологічні, соціально-філософські, філософсько -психологічні, соціально-побутові романи, зокрема романи-епопеї. Масштабність відтворення подій, глибокий психологізм, увага до образу «маленької людини» і філософських питань буття визначають національну своєрідність російського роману XIX ст.
Домашнє завдання:
1. Уміти
характеризувати поняття роман та його різновиди ХІХ століття, знати ознаки
роману.
2. Придумайте рекламу на тему «Роман, який обов’язково
потрібно прочитати молоді».
3. Прочитати роман Ф.Достоєвського "Злочин і кара"
7 урок - 8-Б клас
Тема: Данте як ключова постать італійського Середньовіччя і переходу до Відродження. Загальна характеристика його творчості. Утілення в сонеті №11 краси високого почуття кохання
Данте Апіг’єрі - видатний італійський поет - увійшов в історію світової літератури як останній поет Середньовіччя і перший поет нового часу, предтеча Європейського Ренесансу, автор всесвітньо відомих творів «Нове життя» та «Божественна комедія».
Дата
і місце народження: точна дата народження Данте
невідома, є свідчення, що народився він у травні 1265 року в найбагатшому місті
середньовічної Італії Флоренції.
Соціальний стан: нащадок давнього, але небагатого рицарського роду. Його предки брали участь у заснуванні Флоренції, а дід був активним учасником політичного життя міста, за що був змушений неодноразово йти у вигнання.
Освіта:
Данте був надзвичайно освіченою людиною, вивчав богословські та
природничі науки. З його поезії можна зробити висновок, що він добре знав усю
античну та середньовічну літературу.
Політична
кар’єра: Флоренція була осередком напруженого політичного життя.
Протистояння різних станів та аристократичних родів було дуже сильним. Воно не
оминуло й майбутнього поета.
Його було обрано до Особливої народної ради Флоренції, брав участь
у «Раді Ста», яка вирішувала фінансові та інші важливі питання в житті міста. У
1300 році його обрали одним із семи пріорів (правителів) міста. Документально
цей період життя Данте не засвідчений, але сам поет писав, що саме тоді було
покладено початок усім його нещастям.
27 січня 1302 року проти Данте та інших білих гвельфів було
висунуто звинувачення про привласнення державних коштів, про виступи проти
Папи, а також у діях проти добробуту й процвітання Флоренції.
Він став довічним вигнанцем з рідного міста. Незважаючи на те, що
Данте Аліг’єрі був відомим у Флоренції політиком і поетом, за рішенням суду
його будинок зруйнували, а він сам був змушений шукати притулку в різних містах
Італії при дворах вельмож.
Усі роки важкого вигнання Данте, переїжджаючи з міста до міста,
виконував дипломатичні місії як уповноважений впливових осіб, уважно стежив за
розвитком подій навколо Флоренції, листувався з можновладцями, закликаючи їх
сприяти об’єднанню роздробленої на окремі міста-держави Італії, писав
літературні та філософські твори.
Основні
твори: Книга «Нове життя», присвячена Беатріче Портінарі, доньці
багатого флорентійця та дружині впливового банкіра, яка померла на двадцять
четвертому році життя в 1290 році (Данте зустрів Беатріче в дев’ятирічному віці
й проніс через усе життя любов до неї; вона - головна героїня книги «Нове
життя», їй присвячені сонети Данте, вона навіть після смерті залишається
ідеалом і дороговказом для Данте та його ліричного героя, про що йдеться в
головному творі митця «Божественній комедії»), «Божественна комедія» - найзнаковіший
витвір генія Данте. Данте також є автором філософської та сатиричної поезії,
наукових праць і політичних трактатів, серед яких найбільш цікавим є
морально-філософський трактат «Бенкет» та перша мовознавча праця в Європі -
трактат «Про народну мову».
Останні
роки життя: 1315-1321 роки були в житті Данте
доволі спокійними. Він провів їх у Равенні під покровительством правителя цього
міста Гвідо да Полента, шанувальника мистецтва поезії й таланту геніального
флорентійця. Тут Данте завершив багаторічну працю над своїм найвизначнішим
твором - «Божественною комедією».
Дата
смерті: У ніч з 13 на 14 вересня1321 року
Данте помер під час однієї із дипломатичних поїздок до міста-республіки Венеції. Мрія «останнього поета середніх віків і першого поета нового часу» бути увінчаним лавровим вінком у рідній Флоренції так і не збулася. Але його увінчали посмертно в Равенні. Правитель міста Гвідо да Полента наказав поховати геніального флорентійця в грецькому мармуровому саркофазі, який було встановлено в церкві Сан П’єр Маджоре (пізніше церква Святого Франциска). У 1490-х роках над саркофагом Данте Аліг’єрі було збудовано розкішний мавзолей, який існує й донині
Розпочинаючи наше знайомство з постаттю Данте (більш глибоко
творчість цього митця вивчається у старшій школі з аналітичним дослідженням
«Божественної комедії»), спробуємо насамперед зрозуміти, чому одна людина
уособила собою цілу епоху - Проторенесанс (Передренесанс); що такого сказав
своїм сучасникам Данте Аліг’єрі, що це перевернуло світоглядні позиції усієї
європейської культурно-філософської думки.
Перед зануренням безпосередньо в художню спадщину Данте пригадаємо, якими були культурно-історичні епохи, що передували Данте і як саме вони підготували його появу.
Робота з таблицею «Світоглядні моделі культурно-історичних епох
- Пригадайте,
яким бачила світ антична людина? (Це були часи наївно-реалістичного сприйняття світу. Давня
людина намагалася пізнати все, що її оточувало, та визначити власне місце у
світі. Світ їй уявлявся як єдина неподільна модель злиття природи й людини. Не
випадково людина олюднювала незрозумілі їй явища природи (обожнювала,
наділяючи людськими якостями й подобою. Відчувала себе часткою природи.)
- У якій площині людина бачить світ? (Це горизонтальна проекція. У давні часи уявлення про землю було як про плаский простір (у крайньому разі як про сферу - міфи про землю, яка тримається на трьох слонах, трьох китах або трьох черепахах). Світ античності - це земна модель, що поділяється на світ реальний (земний) і потойбічний. У земному світі поряд мешкають і боги, і люди (Олімп знаходиться на землі, а не на небі, але вище площини, де живуть люди). Люди спочатку недосконалі, живуть у темряві. Розвиток історико-культурного процесу віддзеркалився у міфології, донауковому художньо- образному уявленні давньої людини про світ і саму себе. За давньогрецькими міфами, Прометей подарував людині не просто вогонь, а «божественний вогонь» (іскру розуму) - головне джерело розвитку.
І людина використовувала його доволі успішно, проте не завжди з гуманними цілями.)
- Опановуючи навколишнє середовище, антична людина усвідомлювала свою значущість, силу, розум, прагнула досконалості, вищості, воліла стати на герць з усім, що нещодавно її лякало. (Згадайте міфи про Геракла: щоб дізнатися про шлях до саду Гесперид, Геракл здолав морського бога Нерея.) Людина стала центром античної моделі світобудови. Тому не випадково з’явилася ціла когорта героїв-напівбогів (Персей, Тезей, Геракл, Ахіллес), які уславлювали, перш за все, силу, розум людини, її здатність долати життєві перешкоди як природного, так і соціального плану.
- Запишіть у зошити висновок щодо специфіки світобачення античною людиною. (можливий варіант такого висновку дивись нище)
Висновок: Світоглядна
модель античності постає єдиним неподільним цілим людини й природи. Людина
осмислювалася як величне самоцінне творіння, що знайшло відображення як у
міфології, так і в античній культурі. Людство в цей час здебільшого мислило
конкретними образами. Період античності науковці визначають як епоху «дитячого»
сприймання й усвідомлення дійсності та осмислення місця людини в ній.
Переважають художньо-образні форми. Це
антропоцентрична модель світосприйняття - людина в центрі.
- Як
і чому змінився світогляд за доби Середньовіччя? (Після небувалого розквіту й
піднесення (золота доба Римської культури) за законами історії настала доба
занепаду: розпалася Римська імперія, на території Західної Європи відбувається
активний процес державотворення у напівварварських народів. Європа увійшла в
епоху середніх віків. Але в надрах античної культури зародилося нове
світобачення - християнська мораль, яка, порівняно з давньою, була
прогресивнішою. Багатобожжя поступилося місцем однобожжю, й головними
релігійними постулатами стали Віра, Любов. Милосердя, Добро, Прощення.)
- Чи
залишився світоглядний ракурс бачення дійсності таким самим, як був за часів
античності? (Ні! Світобачення ніби перевернулося з горизонтальної площини у
вертикальну. Однобожжя (в триєдиній іпостасі Бога-Отця, Бога-Сина й Бога-Духа
Святого) позбавило вищу силу реальних античних обрисів. Поняття Бога стало
абстрактним. Його місце постійного перебування - на небесах (людство не
прийняло відразу ідеалів християнства). Розп'яття Ісуса Христа стало межею
відчуження людини і Бога. Божественна істина виявилася непотрібною на землі, де
панував хаос (одні народи поневолювали інші, близько тисячі років лилася кров,
поки в Європі було встановлено кордони). Але з іншого боку, християнська віра
стала потужною об’єднуючою силою під час формування держав і націй, стала
ідеалом внутрішнього самовдосконалення людини.)
- Зробіть і запишіть висновок щодо особливостей світоглядної моделі Середньовіччя. ( можливий варіант запису, що може бути значно скороченим.
Висновок: Середньовічна модель світу геоцентрична. У центрі - Бог, який стоїть над усім.
Людина осмислюється як слабка, недосконала істота, сферою
мешкання якої визначено землю (складається враження, що людство ніби знову
повернулося до прадавнього усвідомлення своєї недосконалості й вразливості).
Земне існування було проголошене підготовкою до небесного життя. Максимально
сильним став вплив церкви, яка взяла на себе право бути третейським суддею
цінностей людського життя. Проповідується земний аскетизм, відмова від насолод.
Але доба Середньовіччя мала й величезне позитивне значення, оскільки світобачення
перевернулося з горизонтальної площини у вертикальну, що дало змогу людині
заглибитися у свій внутрішній світ, прагнути духовної досконалості. Якщо за
часів античності людина намагалася довести свою красу, гармонійність,
досконалість, то середні віки зробили наріжним каменем людського життя її духовне піднесення. Бачення
світу стало ідеалістичним, що поділило світ на матеріальну та духовну сфери (в
матеріальному світі живе людина, в духовному - Бог). Проблема внутрішнього
вдосконалення людини, уславлення ідеалу Бога стали центральними в культурі.
Але державотворення і формування націй породили засади світського сприйняття
дійсності з ідеалами служіння країні, народу, християнській вірі, прекрасній
дамі (героїчний епос європейських народів, рицарські романи, лірика трубадурів
та вагантів). Тобто в Середньовіччі зародилися паростки зближення земного і
небесного. Це вже відчули такі видатні богослови-мислителі, як Блаженний
Августин, Хома Аквінський, Іоанн Дамаскин та інші.
- Як
же відбувався процес зближення людини й Бога в культурі в цілому й зокрема в
літературі? Хто був першим із митців, що усвідомив цю необхідність поєднання
духовного й матеріального світів? (Звісно, тут роль першовідкривача належить
предтечі Ренесансу, великому італійцеві Данте Аліг’єрі. Створивши геніальні
твори «Нове життя» та «Божественну комедію», він увів у літературу новий тип
героя, людини, яка сприймає навколишній світ крізь призму дії Всесвітнього
Закону Любові. Це ще середньовічна людина, богослов і мораліст, але водночас
вона пристрасна й діяльна в реальному житті: вона любить і ненавидить, звеличує
своїх предків, друзів, кохану Беатріче, що запалила в ньому світло земного
кохання. Це людина, яка вперше заговорила про право спокутування гріхів і можливість
бути щасливою й у земному житті. Любов до людини стає у Данте рівною любові до
Бога. Саме це стало основою нового гуманістичного світогляду, що став
домінуючим за доби Відродження.)
Висновок: Данте Аліг’єрі як людину вирізняла активна життєва позиція, надзвичайна любов до свободи та своєї батьківщини, постійне прагнення до пізнання. Як митець, він втілив у своїй творчості в синтезованому вигляді кращі надбання доби Середньовіччя й знаменував початок нової ери - ери гуманізму, що прийшла в Європу з добою Відродження. Одна людина, Данте Аліг’єрі, уособила собою цілу епоху - Проторенесанс.)
Аналітичне дослідження змісту сонета №11 Данте Аліг’єрі «В своїх очах вона несе
Кохання...»
1. З ’ясування жанрової специфіки сонета
Сонет у нашому сприйнятті асоціюється з добою Відродження та
видатним італійським поетом Франческо Петраркою. Проте історія цієї жанрової
форми розпочинається в першій половині XIII століття на Сицилії. У той час
імператор Священної Римської імперії Фрідріх II Гогенштауфен, якого вважають
першою людиною доби Відродження, постійно перебував на Сицилії, що зробило ці
землі важливим культурним центром Європи. При його дворі було немало людей
мистецтва, у тому числі й поетів. Коло сицилійських поетів вирізнялося з поміж
інших тяжінням до народної мови
(тосканського
діалекту,
який пізніше,
в епоху Данте,
став основою малійської літературної мови)
та фольклорних
пісенних форм.
Однією з таких народнопісенних
форм було «страмботто»
- форма пісні-дуету, складалася з перехресного чергування рядків на дві рими.
Саме відштовхнувшись від фольклору, придворний поет Фрідріха II Джакомо да Лентіно й створив перші сонети на
основі страмботто. Успіх сонета визначений його розміром - 14 рядків,
оптимальним обсягом для ліричного вираження.
На межі XIII-XIV століть досвід сицилійських поетів був підхоплений у Тоскані. Група флорентійських поетів: Гвідо Кавальканті, Чіно де Пістойя, й, безперечно, Данте Аліг’єрі підхопили це започаткування. У книзі Данте «Нове життя» сонет не тільки набуває досконалої форми (два катрени, два терцети з особливою формулою перехресного римування .ай. це головне, стає формою вираження реального і здебільшого реалістично зображеного) почуття. Загальновідома середньовічна тема Прекрасної Дами. Однак середньовічні поети розумінь це почуття абстрактно, поза зв’язком із реальним персонажем. їхнє кохання - це «кохання віддалік». Данте ж мав на увазі абсолютно реальну, хоча й ідеалізовану ним Беатріче, земну жінку. Цим самим було закладено перший наріжний камінь у підвалини доби Відродження.
Досвід Данте у написанні сонетів був підхоплений у XIV столітті його головним послідовником Франческо Петраркою, який довів цю віршову форму до досконалості, зробивши сонет класичним (про сонети Петрарки мова піде під час вивчення шедеврів доби Відродження у Західній Європі).
Сонет - канонічна форма вірша з чотирнадцяти рядків, що складається з двох катренів та двох терцетів.
Італійський сонет - сонет із схемою римування: abab abab cdc dcd (або cde cde).
Цілісний
аналіз сонета №11 «В своїх очах вона несе Кохання...» Данте Аліг’єрі
Сонети Данте Аліг’єрі разом із канцонами увійшли до книги «Vita Nova» («Нове життя»), яка вміщує
найкращі зразки любовної лірики поета. Ліричний герой цих творів оспівує красу
своєї коханої Беатріче, підкреслюючи чарівну силу любові, яка перемагає
смерть. Переклад поезій українською мовою був здійснений відомими вітчизняними
поетами й перекладачами Миколою Бажаном та Дмитром Павличком.
а) прослуховування сонета
№11 «В своїх очах вона несе Кохання...» мовою оригіналу «Tanto gentile е tanto onesta
pare...»
- Що ви відчували, слухаючи текст сонета №11 італійською мовою?
-
Чи зрозуміли ви, слухаючи
оригінал, що головною темою вірша є тема кохання? Що саме в інтонаційному малюнку
вірша дало можливість вам зробити такий висновок?
-
Прочитайте вірш мовчки самостійно.
-
Один-два учні читають сонет №11
вголос.
В своїх очах вона несе Кохання, -
На кого гляне, ощасливить вмить;
Як десь іде, за нею всяк спішить,
Тріпоче серце від її вітання.
Він блідне, никне, множачи зітхання,
Спокутуючи гріх свій самохіть.
Гординя й гнів од неї геть біжить.
О донни, як їй скласти прославляння?
Хто чув її,- смиренність дум свята
Проймає в того серце добротливо.
Хто стрів її, той втішений сповна.
Коли ж іще й всміхається вона,
Марніє розум і мовчать уста.
Таке-бо це нове й прекрасне диво.
Система
завдань для аналітичного дослідження тексту сонета №11
- Висловіть своє перше враження про твір. Які емоції вас сповнили? Які думки сформувалися першими після прочитання сонета?
- Яким настроєм сповнений сонет?
- Про що в ньому йде мова?
- Хто чи що є емоційно-смисловим центром вірша? Наведіть цитати.
- Хто така та, що «в своїх очах вона несе Кохання»? Як ви думаєте, що хотів підкреслити перекладач, написавши слово «кохання» з великої літери?
- Як впливає лірична героїня на оточуючий світ? Знайдіть відповідь у тексті.
- У чому проявилася ідеалізація коханої земної жінки Данте Аліг’єрі? Як підкреслюється її чистота? Доведіть, що риси святості, дива притаманні не небесній, а земній істоті.
- Поміркуйте, чому саме усмішка коханої ліричного героя Данте змушує «марніти розум й мовчати вуста». Порівняйте цей прояв дива з усмішкою Мони Лізи (Джоконди) Леонардо да Вінчі.
- Яким ви бачите образ ліричного героя сонета? Чому він не знає, як скласти прославляння тій, кого обожнює?
- Поміркуйте, лірична героїня є «новим й прекрасним дивом» для усього оточення чи такою її сприймає ліричний герой Данте?
- Яку думку, по-вашому, Данте хотів донести до читача? Чи цей вірш написаний для себе, так би мовити,«під сукно»?
- Наскільки жанрова форма сонета допомагає зрозуміти смисл вірша та авторську позицію?
- Схарактеризуйте ритмомелодику вірша. Яку роль у ній відіграють рими?
- Які засоби художньої виразності ви помітили в тексті сонета? Наведіть приклади найяскравіших метафор вірша. Визначте їх роль.
- До якого виду лірики, по-вашому, належить сонет №11 Данте Аліг’єрі? (До інтимної, або лірики кохання.)
- Як. на вашу думку, у сонеті №11 відобразилися світоглядно-естетичні позиції Данте?
- Які важливі особисто для вас проблеми (теми) порушуються в творі?
- Виразно прочитайте вірш після аналітичного дослідження. Наскільки воно допомогло вам розставити інтонаційні та логічні акценти при повторному читанні?
1. Вивчити напам’ять сонет №11 Данте Аліг’єрі (в оригіналі або в україномовному чи російськомовному перекладі).
2. Прочитати у підручнику с. 153-156
Дистанційне навчання
жовтень 2021
Зарубіжна література_9 Урок №13
Тема: Специфіка німецького романтизму і творчість Генріха Гейне. «Книга пісень»: особливості композиції збірки, образ ліричного героя, фольклорні елементи
Мета: розкрити особливості становлення й розвитку німецького романтизму, показати в ньому місце й роль творчості Генріха Гейне; розширити знання учнів про особистість і творчий шлях видатного німецького поета-романтика Генріха Гейне; дати цілісну характеристику збірки «Книга пісень»; здійснити цілісний аналіз вірша «На півночі кедр одинокий…» з використанням різних варіантів перекладів українською та російською мовою; удосконалювати навички аналізу ліричного твору.
І. Актуалізація опорних знань. З’ясування специфіки розвитку романтизму
Бесіда
- Назвіть причини зміни класицистичної мистецької концепції романтичною.
- Яку роль у романтичній художній моделі відображення дійсності відграє наявність двосвіття? Чому воно виникло?
- Стисло схарактеризуйте романтичного героя. Чим він відрізняється від героїв бароко, класицизму, просвітницького класицизму й просвітницького реалізму та сентименталізму?
- Митці яких країн стояли на чолі становлення і розвитку романтизму?
- Доведіть, що в різних країнах Європи романтизм мав свою специфіку розвитку.
Особливості розвитку німецького романтизму
(даний етап уроку може бути проведений як міні-лекція вчителя із занотуванням учнями у зошити найважливіших тез або як повідомлення зарані підготовленого учня чи самостійна робота учнів з наступною бесідою)
Матеріали для вивчення
Теоретична концепція романтичного мистецтва сформувалась у колі німецьких естетів і письменників, які були також авторами перших у Німеччині романтичних творів.
Романтизм у Німеччині пройшов три етапи розвитку.
Перший етап - ранній (ієнський) - з 1795 до 1805 року. У цей період була розроблена естетична теорія німецького романтизму і створені твори Фрідріха Шлегеля і Новаліса. Засновниками школи сієнського романтизму були брати Шлегелі - Фрідріх і Август Вільгельм. Їх будинок на межі ХVІІІ-ХІХ століть став осередком молодих невизнаних талантів. До кола єзуїтських романтиків входили поет і прозаїк Новаліс, драматург Людвіг Тік, філософ Йоганн Готліб Фіхте.
Німецькі романтики наділяли свого героя творчим талантом. Це поет, музикант, художник, який силою своєї фантазії перетворював світ, що лише віддалено нагадував реальність. Міф, казка, легенда, переказ складали ґрунт мистецтва ієнських романтиків. Вони ідеалізували далеке минуле (Середньовіччя), яке намагалися зіставити із сучасним суспільним розвитком.
Естетична система ієнських романтиків характеризувалася намаганням відійти від показу реальної конкретно-історичної дійсності і зверненням до внутрішнього світу людини.
Саме ієнські романтики першими зробили вагомий внесок у розробку теорії роману і зі своїх суб'єктивно-романтичних позицій передбачили його бурхливий розквіт у літературі XIX століття.
Другий етап - гейдельберзький - з 1806 до 1815 року. Центром романтичного руху в цей період став університет у міті с Гейдельберзі, де навчались, а потім викладали Клеменс Брентано і Ахім фон Арнім, які відіграли провідну роль у романтичному русі на другому його етапі. Гейдельберзькі романтики присвятили себе вивченню і збиранню німецького фольклору. У їхній творчості посилювалося відчуття трагічності буття, що мало історичний вплив і втілювалось у фантастиці, ворожій людині реального світу.
В гурток гейдельберзьких романтиків входили відомі збирачі німецьких казок брати Якоб і Вільгельм Грімм. На різних етапах творчості до них був близький Ернест Теодор Амадей Гофман.
Третій етап - пізній романтизм - з 1815 до 1848 року. Центр романтичного руху перейшов до столиці Прусії - Берліна. З Берліном пов'язаний самий плідний період у творчості Ернеста Теодора Амадея Гофмана, тут же вийшла перша поетична книжка Генріха Гейне. Однак у подальшому через широке розповсюдження романтизму по всій Німеччині і за її межами Берлін втрачає свою провідну роль у романтичному русі, оскільки виникає ряд локальних шкіл, а головне - проявляються такі яскраві індивідуальності, як Георг Бюхнер і Генріх Гейне, які стають лідерами в літературному процесі всієї країни.
Робота над темою уроку
Визначний німецький поет, представник завершального періоду розвитку європейського романтизму, Генріх Гейне увійшов в історію світової поезії як неперевершений лірик, співець кохання й боротьби. Його поезія створена німецькою мовою. Ім’я Гейне пов’язують із найвищими здобутками німецької романтичної поезії, але його творчість знаменує й пошуки нових шляхів художнього відображення дійсності – реалістичних. Сам Гейне писав: «На мені закінчується стара німецька лірична школа; водночас я відкриваю нову школу сучасної німецької лірики».
Перегляд відео «Генріх Гейне» https://www.youtube.com/watch?v=bewUco7bXaQ&ab_channel=AdrianaHiminets
Компакт-біографія Гейне
Дата і місце народження: народився 13 грудня 1797 року в Дюссельдорфі на Рейні в Німеччині.
Соціальний стан, родина: родина єврейського торговця постійно бідувала, бо справи йшли кепсько. Батько, колишній офіцер гвардії, усе життя залишався «великою дитиною»; мати була освіченою жінкою: знала чотири мови, філософію, літературу й вважала себе ученицею Руссо.
Освіта: спочатку початкова школа, потім Дюссельдорфський католицький ліцей, за матеріальної підтримки дядька Соломона Гейне Боннський університет (факультет права), через рік Геттінгенський університет, який залишив через причетність до дуелі, потім декілька років навчався у Берлінському університеті, де познайомився з відомими німецькими письменниками-романтиками та філософами (Фрідріхом Шлегелем, Альбертом фон Шаміссо, Людвігом Тіком та ін.), слухав лекції знаменитого філософа Гегеля, захопився творчістю Байрона й Гете. У 1824 році повернувся до Геттінгенського університету й наступного року успішно захистив дисертацію на ступінь доктора права.
Формування світогляду та естетичних уподобань: ідейні погляди та естетичні уподобання Гейне сформувалися під впливом ідеалів Великої Французької революції та філософії Гегеля. У його світогляді поєдналися дві визначальні риси: постійна увага до долі й страждань простого народу й непереборне бажання утверджувати ідеали добра, рівності та справедливості. «Я ніколи не надавав великого значення славі поета, - писав Гейне, - і мене мало турбує, хвалять чи проклинають мої пісні. Але на мою труну ви повинні покласти меч, бо я був хоробрим солдатом у війні за визволення людства!». Естетичні погляди зазнали на собі впливу Гете, Байрона та німецьких поетів-романтиків.
Початок і засадничі принципи творчості Гейне: свого першого вірша Генріх Гейне написав у двандцятирічному віці. Серйозні заняття поезією розпочалися з 1816 року, коли Гейне виповнилося 19 років. Рання поезія цілком відповідає настановам та правилам традиційної романтичної поетики. Ліричний герой цього періоду – це вільна, розкута особистість, яка критично оцінює оточуючий світ та прагне протиставити йому власний, сповнений романтики й ідеалів світ поезії. Гейне близький до німецьких романтиків сповідуванням культу незалежної вільної людини, який сформувався у нього під впливом Французької буржуазної революції. Присутні й байронічні мотиви (культ Наполеона й тема «світової скорботи»).
У зрілий період творчості Гейне віддаляється від романтичної європейської поезії. Його мрія про кращий світ видається казково недосяжною, а тому набуває іронічного забарвлення. Відірваним від життя романтичним мріям Гейне прагне протиставити рішучу наступальну позицію поета-громадянина. Його зрілі вірші сповнені полемічного пафосу та гострого політичного підтексту. Найбільшим здобутком Гейне-поета є здатність поєднувати найінтимніші почуття з найзлободеннішими потребами свого історичного часу. Як митець він тяжів до «малої» форми короткого ліричного вірша, як правило, об’єднував свої поетичні твори в цикли за певною тематикою. Новаторський дух творчості, невтомні пошуки шляхів оновлення художніх засобів та поетики в цілому поставили Гейне в ряд найвидатніших митців світової літератури.
Творчий доробок Генріха Гейне:
Найважливіші факти біографії: з 1831 року до кінця життя прожив вигнанцем у Франції із-за політичних цькувань, що зазнав на батьківщині за сміливі виступи в пресі та художні твори, спрямовані проти німецької націоналістичної та релігійної політики. За чверть століття тільки двічі зміг побувати в Німеччині, де його твори були заборонені, а йому самому загрожував арешт.
У 1841 році одружився з продавщицею Кресанс Ежені Міра.
У 1848 році переніс нервове потрясіння, пов’язане зі смертю дядька Соломона та скрутним матеріальним становищем. З травня 1848 року прикутий до ліжка через параліч спинного мозку.
Дата смерті, місце поховання: 17 лютого 1856 року поета не стало. Похований на паризькому кладовищі Монмартр.
«Книга пісень» Генріха Гейне. Композиція. Тематика. Провідні ідеї. Ліричний герой
Поетична збірка «Книга пісень» - найвідоміша збірка віршів Генріха Гейне. До неї увійшли вірші, написані впродовж 1816-1827 років. Вона являє собою ліричну оповідь, об’єднану спільною темою – темою нерозділеного кохання. У «Книзі пісень» знайшли відображення переживання поета, пов’язані з почуттям нерозділеного кохання до кузини Амалії, а згодом до її молодшої сестри Терези. На творчий задум «Книги пісень» мали вплив і літературні чинники. Структура збірки збудована за аналогією з книгою сонетів видатного поета італійського Ренесансу Франческо Петрарки «Канцоньєре». Гейне запозичив у нього назву збірки – «Книга пісень». З іншого боку Гейне орієнтувався на німецьку романтичну та народнопісенну традиції. Чверть віршів, що увійшли до збірки, не пов’язана з темою кохання. Це вірші, в яких Гейне критикує дійсність, висміює соціальні й морально-етичні засади бюргерської Німеччини: схиляння перед титулами й багатством, лицемірство церковників, святенництво міщанства, рутинність офіційної науки. Значне місце у збірці відведене природі, яка стала повноправною дійовою особою. Природа співвідносна настроям, думкам, пориванням, мріям, стражданням і радощам ліричного героя.
Ліричний герой «Книги пісень». Велич Гейне-поета виявилася в тому, що він зумів відобразити суттєві риси свого сучасника – молодої людини 10-20 років ХІХ століття, розчарованої і зневіреної у псевдодуховному змісті тих ідеалів, які їй пропонує сучасна доба. Це герой, що схвильовано вбирає в себе враження довколишнього світу, буває то іронічно насмішкуватим, то романтично піднесеним, але незмінно відчуває свою перевагу над «цивілізованим» світом філістерів. Кредо ліричного героя Гейне – без кохання немає щастя, без щастя неможливе життя. Однак ліричний герой Гейне не зосереджений лише на своїх інтимних переживаннях, він органічно вписаний в реалії своєї історичної епохи з усіма її соціально-політичними прикметами та негараздами, наділений гострим відчуттям того, що «світ розколовся і тріщина пройшла крізь серце поета». Любовна туга переростає у скаргу на несправедливість злого світу, особисте розчарування – в неприйняття цього світу. Особиста трагедія кохання набула соціального звучання. Герой закликає читача боротися за своє право на щастя.
Композиція збірки «Книга пісень»: до збірки увійшло 215 віршів, поділених на п’ять циклів: «Юнацькі страждання», «Ліричне інтермецо», «Знову на Батьківщині», «З подорожі на Гарц», «Північне море». Перші три цикли відображують три етапи нерозділеного кохання ліричного героя. В «Юнацьких стражданнях» образ коханої з’являється у його хворобливій уяві. В «Ліричному інтермецо» простежуються всі етапи любовних стосунків закоханих в реальності. В циклі «Знову на Батьківщині» кохання постає в спогадах героя про пережиту драму. Своєрідним епілогом до збірки є два останні цикли, які тематично не пов’язані з історією кохання. Перший із них враження ліричного героя про гірський масив Гарц, другий присвячений пам’яті Байрона, співця моря та трагічної самотності, поезія якого співзвучна настроям ліричного героя Гейне.
Жанрові та художні особливості збірки «Книга пісень»: у першому циклі Гейне звертається до різних жанрів – романсу, сонета, пісні, балади. Другий цикл складається з прологу та невеличких ліричних мініатюр. Останній цикл написаний білим віршем. Відчувається потужний влив фольклору. Такий широкий жанровий спектр пояснюється тим, що поет обирав той чи інший жанр залежно від того, як змінювався настрій ліричного героя, яке враження мав створювати цей вірш у загальному ідейно-тематичному контексті того чи іншого циклу. Сам Гейне уникав жанрових означень своїх творів.
Аналітичне дослідження вірша Генріха Гейне «На півночі кедр одинокий…»
(україномовний переклад Леоніда Первомайського)
прослуховування романсу «Не обмани» (вірші Г. Гейне, музика А. Дюбюк) у виконанні Лілі Муромцевої https://www.youtube.com/watch?v=1On8Y6zk9cc&ab_channel=GalinaLevina
- Що ви відчували, слухаючи цей романс на вірші Генріха Гейне?
- Як ви думаєте, чому лейтмотивом твору звучать слова «не обмани»?
Схвильованість і самотність наповнюють поезію Генріха Гейне. Серце його ліричного героя – «сумне», душа – «смутна». Він прагне залишити «пишні зали» й «податися в гори», «де зітхають вільно груди», де немає «щебету про фальшивий біль кохання».
Вірші Гейне своєрідні й неповторними. Поет передає трагедію нерозділеного кохання через незвичні, самобутні, оригінальні замальовки. У нього троянди – «немов неживі», «самотній кедр на стромині», «фіалки мовчазні», трава «в своєму диханні … тління і смерть несе», і навіть красуня Лорелея стає символом згубної сили кохання. З іншого боку поезія Гейне містить в собі бунтарський дух ліричного героя, його глибоку іронію над дійсністю, бажання сміятися над «пишними глянцевими манжетами» та холодними дамами. Саме це поєднання величного, піднесеного світу почуттів ліричного героя з його іронічним баченням довколишньої реальності й створюють ту чарівливу красу, неповторність й унікальність поезії Генріха Гейне.
виразне читання (або прослуховування) вірша мовою оригіналу
- Чи можемо ми, не знаючи німецької мови, вловити провідний настрій вірша? (Ритмомелодика вірша дає відчуття суму, втрати.)
- Самостійно ознайомтеся з підрядником вірша, зверніть увагу на пояснення (буквальний переклад роздруковується з розрахунку на кожну парту або виводиться на мультимедійну дошку)
Підрядник:
Сосна стоїть самотньо
На півночі, на голій височині,
Він дрімає, вкритий покривалом
Із снігу та льоду.
Він мріє про пальму,
Яка знаходиться далеко в світанковій країні,
Одиноко та мовчки сумує
На розжареній стрімкій скелі.
Примітка: в німецькій мові слово «сосна» – чоловічого роду, а «пальма» – жіночого; для Гейне це важливо, адже, олюднюючи дерева, він через образи-символи зображує почуття осіб різної статі. В українській і російській мові і сосна, і пальма – жіночого роду. У цьому і полягала основна складність перекладу.
- Спробуємо переконатися у правильності наших перших вражень, здійснивши текстуальний аналіз вірша «На півночі кедр одинокий…» в україномовному перекладі Леоніда Первомайського.
виразне читання вірша
На півночі кедр одинокий
В холодній стоїть вишині,
І, сніжною млою повитий,
Дрімає і мріє вві сні.
Він мріє про пальму чудову,
Що десь у східній землі
Самотньо і мовчки сумує
На спаленій сонцем скалі.
Переклад Леоніда Первомайського 1956 року
Переклад Леоніда Первомайського 1946 року
На півночі кедр одинокий
Стоїть на страшній вишині
І, сніжною млою повитий,
Дрімає і мріє вві сні.
Він мріє про пальму чудову,
Що десь у південній землі
Самотньо і мовчки сумує
На спаленій сонцем скалі.
Переклад Леоніда Первомайського 1972 року
Самотній кедр на стромині
В північній стоїть стороні,
І, кригою й снігом укритий,
Дрімає і мріє вві сні.
І бачить він сон про пальму,
Що десь у південній землі
Сумує в німій самотині
На спаленій сонцем скалі.
з’ясування первинних вражень від прослуховування вірша
- То ж яким настроєм наповнений вірш Гейне «На півночі кедр одинокий…»? Аргументуйте свою точку зору.
- Помркуйте, який із художніх світів вірша є головним – світ природи чи світ людини?Чому?
- Як називається художній принцип, яким скористався Генріх Гейне для створення цього вірша?(Це принцип художнього паралелізму.)
- Як природні образи допомагають зрозуміти переживання ліричного героя?Опишіть їх.
- Визначте провідний мотив твору. (Самотність, довічна розлука, неможливість зустрічі, трагізм нерозділеного кохання.) Аргументуйте прикладами з тексту.
- Назвіть центральні образи вірша. (Кедр, пальма.) Який з них головний? Головним є образ кедра (сосни), оскільки утілює в собі переживання й настрої чоловічого начала вірша, яке є домінантним. Саме почуття ліричного героя, передані через стани й настрої кедра, визначають смислове навантаження твору в цілому. Це активний образ (наскільки це можливо в даній ситуації), його думки й мрії линуть на південь, до пальми, що втілює в собі жіноче начало, яке є більш статичним, знаходиться в стані очікування.) - - Спробуйте встановити, що повязує образи кедра й пальми? (Самотність.) Доведіть, що умови, в яких вони вони знаходяться, для героїв однаково некомфортні, незалежно від того, де вони знаходяться, на півночі чи на півдні.( За допомогою образів природи передано почуття й стани ліричного героя вірша Гейне. Ніколи не зустрітися кедру (сосні) й пальмі, ніколи не бути героєві зі своєю коханою. Здавалось би, ми читаємо про звичайні події з життя людини. Але банальне любовне розчарування переростає в трагедію самотності людини в бездуховному байдужому до чужого горя світі. «Кедр» і «пальма» перетворюються на образи-символи самотності.)
- Яким чином образ кедра, що є метафорою ліричного героя, пов'язаний з самим автором? Чи можна ототожнити образи ліричного героя й самого поета? Надайте аргументи.
- Які з художніх особливостей творчої манери Гейне-романтика знайшли втілення у вірші «На півночі кедр одинокий…»? Наведіть приклади, спираючись на текст. Що, по-вашому, створює неповторний стиль віршів Генріха Гейне?
- Самостійно створіть інтонаційно-логічну партитуру вірша. Прочитайте твір відповідно до розставлених вами акцентів. Поясніть, чому ви саме так інтонували цей вірш Гейне?
виразне читання вірша Генріха Гейне в різних варіантах перекладу українською та російською мовами
Україномовні переклади:
Переклад Михайла Старицького (1865)
На півночі млистій, в заметах,у кризі,
Один собі кедер дріма,
Куняє у срібній, пуховистій ризі, –
В яку його вбрала зима.
І марить той кедер про південь блискучий,
Де мліє палка сторона,
Де теж в самотині, в пустелі пекучий,
Красується пальма сумна.
Переклад Івана Франка (1882)
На півночі сосна самотня
стоїть на безлюдній горі,
дрімаєсь і й…
снігом і льодом зима оповила її.
І сниться ій пальма зелена,
Що ген десь у южній землі
Стоїть, і дрімає, і в'яне
На голій, жарущій скалі.
Переклад Володимира Кобилянського (1918)
Дрімає сосна в самотині
На півночі голім шпилі,
Холодною вкрили габою
Сніги та морози її.
І сниться їй пальма далека
В південній країні німій.
Що спить, утомившись від спеки,
На скелі гарячій, сухій.
Переклад Дмитра Загула (1930)
Самотній кедр півночі
на голім стоїть верху,
сповитий білою млою,
дрімає в льоду, в снігу.
Він снить про горду пальму
в південній стороні,
що мовчки й самотньо тужить
на кручі, пекучій стіні.
Російськомовні переклади:
Переклад Михайла Лермонтова(1841 – перший варіант)
На холодной и голой вершине
Стоит одиноко сосна,
И дремлет… под снегом сыпучим,
Качаяся, дремлет она.
Ей снится прекрасная пальма
В далекой восточной земле,
Растущая тихо и грустно
На жаркой песчаной скале
Переклад Михайла Лермонтова (1841 – другий варіант)
На севере диком, стоит одиноко
На голой вершине сосна.
И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим
Одета, как ризой, она.
И снится ей всё, что в пустыне далекой,
В том крае, где солнца восход,
Одна и грустна на утесе горючем
Прекрасная пальма растет.
Примітка: Лермонтов здійснив два варіанти перекладу цього вірша Гейне. Перший переклад був ближчим до оригіналу, він навіть містив епіграф з Гейне, але був зроблений нашвидкуруч, і поет вважав його недосконалим. Другий варіант сам Лермонтов називав «вільним перекладом», та саме цей вірш став однією з вершин світової романтичної лірики.
Переклад Федора Тютчева (1852)
На севере мрачном, на дикой скале
Кедр одинокий под снегом белеет,
И сладко заснул он в инистой мгле,
И сон его вьюга лелеет.
Про юную пальму всё снится ему,
Что в дальних пределах Востока,
Под пламенным небом, на знойном холму
Стоит и грустит одинока.
Переклад Афанасія Фета (1881?)
На севере дуб одинокий
Стоит на пригорке крутом.
Он дремлет, сурово покрытый
И снежным, и льдяным ковром.
Во сне ему видится пальма,
В далекой восточной стране
В безмолвной глубокой печали,
Одна на горячей скале.
Переклад Зінаїди Гіппіус (1938)
На севере кедр одиноко
На голой вершине растет.
Он спит: одеялом белым
Укрыл его снег и лед.
Он видит сон о пальме,
Что в дальней восточной земле
Грустит одиноко и молча
На раскаленной скале.)
- Вірш «На півночі кедр одинокий...» належить до циклу «Ліричне інтермецо» «Книги пісень» Генріха Гейне. У цьому ліричному творі гіркота нерозділеного кохання втілена в символах, що мають глибокий смисл і отримали різне трактування в перекладах. Спробуйте знайти в різних варіантах перекладу українською та російською мовами ті смислові відтінки, які дозволяють глибше зрозуміти авторську концепцію вірша або віддаляють читача від закладеного автором сенсу.
- Який з варіантів перекладу, по-вашому, найбільш близький до авторського варіанту? Зробіть висновки, відштовхуючись від підрядника.
- Який із перекладів найбільше сподобався вам? Аргументуйте свій вибір
У своїх перекладах Федір Тютчев (1852 року) та Леонід Первомайський замість слова «сосна» вживають слово «кедр». Знайдена заміна виправдана, адже використання іменника чоловічого роду допомагає обом перекладачам зберегти любовну колізію, наявну в оригіналі твору. В обох перекладах відповідно до рядків Гейне увага акцентується на самотності кедра.
Фрагмент гейнівського вірша про те, що сосна дрімає, вкрита покривалом зі снігу і льоду, досить точно передає Леонід Первомайський («І кригою й снігом укритий, дрімає і мріє вві сні»). Тютчевський кедр «сладко заснул» і юна пальма «все снится ему». Дієслова «дрімати» та «спати» мають різні лексичні відтінки. Слово «дрімає» передає неспокійний і нетривкий сон, а словосполучення «сладко заснул» сприймається як глибокий і тривалий сон.
Образ пальми максимально близько до оригіналу знову вдалося відтворити Первомайському – «сумує в німій самотині». Тютчев в цьому аспекті дещо відходить від гейнівського тексту, але в той же час майстерно поглиблює думку автора і надає їй більш драматичного звучання: тут важливу роль відіграє епітет «юная» і дієслово «цветет» – тобто пальма в тому віці, коли їй особливо потрібне кохання.
У зображенні природи і автор, і обидва перекладачі використовують прийом контрасту, створюючи картину півдня і півночі. У Первомайського обидві замальовки знову більше відповідають оригіналу. Але у художньому відношенні вони більш яскраві у Тютчева, який (не спотворюючи зміст оригіналу) вводить у вірш такі слова, як «инистая мгла» і «вьюга» (про північ) та «пламенное небо» і «знойный холм» (про південь). Вжиті Тютчевим епітети надають його перекладу більшої експресивності.
В цілому, обидва перекладачі досить точно передали музикальність поетичного твору Гейне, відтворили його образну систему та винесли на перший план глибоке почуття суму.
Домашнє завдання:
Вивчити вірш Генріха Гейне «Не знаю, що стало зо мною…» Усно скласти враження про ці поетичні твори.
Індивідуальні завдання:
Підготувати повідомлення про зв'язок творчого спадку Гейне з музичним мистецтвом.
Підготувати повідомлення про фольклорну німецьку легенду «Лореляй».
Немає коментарів:
Нові коментарі наразі не дозволено.