Організація відпочинку дітей

Шановні батьки! Велике прохання організувати проведення вільного часу Вашими дітьми під час канікул. Чим зайняти дітей? В школі діє багато гуртків. Приділяйте більше уваги власним дітям!

ЯК ДОБИТИСЯ СЛУХНЯНОСТІ ВІД ДИТИНИ?

Батько та мати дають життя дитині та живуть для її щастя. Найбільше щастя для батька та матері — чесне, гідне життя дітей, їх працелюбність, а в шкільні роки — старанність у навчанні.

Проблема батьків та дітей — одна із найскладніших у вихованні, у цієї проблеми стільки гранів, скільки перед нами дітей. Всі спроби сформувати виховний вплив на дитину зостануться даремними, якщо батько, мати не є тими людьми, які уособлюють моральну культуру та повноту життя дітей. Лише за такої умови, що в батька та матері є моральне право наказувати, всі повчання, призначені для дітей, можуть дійти до їх серця, викликати відповідні почуття, пробудити бажання бути хорошим.

Наказування з любов’ю оберігає та захищає дитину, вона з розумінням ставиться до вимогливості, строгості батька та матері, знає, що в поведінці недопустиме свавілля. Наказування без любові перетворює життя дитини на кару. І інша проблема: чим ніжніша та щедріша батьківська любов, тим мудрішою та більш досвідченою має бути воля. Любов без вміння наказувати, керувати бажаннями, особливо обмежувати бажання, перетворює дитину у капризну, свавільну істоту, на яку не буде ніякої управи.

Неслухняність — у переважній більшості випадків — порушення гармонії любові та волі.

Для дитини є дуже важливим суспільний, сумісний вплив, батька та матері як духовної співдружності, товариства. Любов та дружба, взаємна підтримка батька та матері є для дитини наочним прикладом, який вводить його у світ людських стосунків.

БАТЬКО Й МАТИ — НЕЗАМІННІ ВИХОВАТЕЛІ ДИТИНИ

Батько та мати повинні доповнювати один одного. Але все ж найперші витоки, перше найтонше коріння морального розвитку дитини — у розумі, почуттях, душевних поривах матері. Людина у своєму моральному розвитку стає такою, яка в неї мати, точніше, яка гармонія любові та волі у її духовному світі. Мудрість материнської любові полягає у тому, що воля керує любов’ю та істинна людська любов одухотворяє головний стимул волі почуття відповідальності за майбутнє дитини.

Громадянин, воїн, мужня та непохитна людина, готова віддати життя за свою віру та переконання, починається з відданої, безкорисної та щедрої любові до матері. Мати не лише народжує, але і породжує. Вона породжує наше буття, одухотворяє життя духом свого народу, рідним словом, думкою, любов’ю та ненавистю, відданістю та непримиримістю. Мати творить неповторну людську особистість — ось у чому сенс, мистецтво та майстерність того, що має назву породження. Завдяки матері ми єдині зі своїм народом.

Справжня жінка-мати ніжна та тверда, мужня та безмежно добра, непохитна та дипломатична одночасно.

Але не можна заперечувати особливої ролі й особливого місця батька у вихованні дітей. Воно зумовлене його відповідальністю. Батько, що вміє бути відповідальним,— справжній чоловік; його воля стає силою, здатною дисциплінувати думки, почуття, пориви дітей. Стосунки в родині історично склалися так, що праця батька, яка має на меті турботи про здоров’я, життя, благополуччя дітей, стає основою його моральності.

Чим бажаніша та радісніша ця праця, тим чистіший, шляхетніший образ його як чоловіка, батька. Його мужність полягає в умінні захищати, оберігати дітей та дружину. Моральний обов’язок, моральна відповідальність чоловіка вимагають від нього бути головним годувальником дітей та матері: обставини можуть скластися так, що у певні періоди праця матері повинна полягати лише у вихованні дітей.

Кожна дитина бажає бачити у своєму батькові риси, які створюють стійкі цінності — честь, гордість, достоїнство сім’ї. Пізнання моральних багатств у власному батькові — нічим незамінні уроки честі.

Інтереси батька та матері спрямовані на спільну мету: виростити дітей фізично та морально здоровими, гідними громадянами, розкрити їх здібності та дати їм відповідну освіту. Але вони досягають цієї мети кожен власними способами. Якщо старання матері, насамперед, зосереджені на збереженні здоров’я та сил своєї дитини, то старання батька спрямовані на те, щоб навчити дитину безстрашно витрачати їх на суспільну користь. Як правило, саме батько прищеплює дітям навички, що вимагають напруження, вольових зусиль, самовіддачі, виховує у них почуття обов’язку та відповідальності за доручену справу, виводить їх інтереси за поріг власного дому. Саме він у більшій мірі залучає своїх нащадків до суспільних турбот.

Батько виконує роль зв’язку, який сполучає: у суспільстві він виступає як носій сімейного начала та інтересу, а в домі — як носій суспільного. Цим він і доповнює матір, але не замінює її.